Рішення

від 07.06.2018 по справі 807/313/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 рокум. Ужгород№ 807/313/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Павловій О.В.

за участю: представники сторін не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виноградівського міжрайонного управління водного господарства до Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 12 червня 2018 року.

Виноградівське міжрайонне управління водного господарства (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - відповідач 1), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (залучено до участі у розгляді справи у якості відповідача 2 згідно ухвали суду від 10.05.2018р., протокольно, занесеною до журналу судового засідання, далі - відповідач 2), яким просить визнати протиправними дії старшого державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Чонка Д.В. щодо накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. та скасувати постанову Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 26.03.2018р. у ВП № 42433016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2014р. головним державним виконавцем відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 5008/660/2012 виданого 19.11.2012р. Господарським судом Закарпатської області про зобов'язання Виноградівського міжрайонного управління водного господарства повернути ФОП ОСОБА_1. позику нафтопродукти, а саме 3725 літри бензину, А-95, 304 літри бензину А-80, 13250 літри дизпалива, та винесено відповідну Постанову № 42433016. 26.02.2018р. Виноградівським РВ ДВС надіслано до Виноградівського МУВГ зобов'язання про виконання виконавчого листа в строк до 08.03.2018р. 13.03.2018р. Виноградівським РВ ДВС надіслано повторне зобов'язання із строком виконання до 23.03.2018р. У зв'язку з не виконанням рішення суду у встановлений строк, 13.03.2018р. Виноградівським РВ ДВС винесено Постанову про накладення на Виноградівське МУВГ штрафу у розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. У зв'язку з повторним не виконанням боржником зобов'язання державного виконавця, 26.03.2018р. Виноградівським РВ ДВС винесено Постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. Позивач вважає дії державного виконавця щодо винесення оскаржених постанов протиправними, а самі постанови такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача не з'явився, натомість подав заяву про розгляд справи за його відсутності, при цьому, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Виноградівським РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, згідно якого, заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, всі дії, які вжиті державним виконавцем, а саме: винесення постанови про накладення штрафу на боржника, спрямовані на належне та повне виконання рішення суду та у відповідності до норм чинного законодавства.

В судове засідання представники відповідача 1 та 2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду адміністративної справи та у відповідності до ч.1 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представників відповідачів на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.03.2014р. державним виконавцем Виноградівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, керуючись ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 5008/660/2012 виданого 19.11.2012р. Господарським судом Закарпатської області про зобов'язання Виноградівського міжрайонного управління водного господарства повернути ФОП ОСОБА_1. позику нафтопродукти, а саме 3725 літри бензину, А-95, 304 літри бензину А-80, 13250 літри дизпалива.

14.04.2014р. державним виконавцем Виноградівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області в ході проведення виконавчих дій, складено акт про часткове виконання боржником рішення суду.

07.08.2014р. державним виконавцем Виноградівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, з метою повного та своєчасного виконання рішення суду, надіслано до Виноградівського МУВГ вимогу із зобов'язанням боржника виконати рішення суду у повному обсязі.

26.02.2018р. державним виконавцем Виноградівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області повторно надіслано вимогу про зобов'язання виконати рішення суду в повному обсязі.

13.03.2018р. державним виконавцем Виноградівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу на боржника та надано останньому 10 робочих днів для виконання рішення суду.

26.03.2018р. у зв'язку з невиконання рішення суду з поважних причин та не повідомлення про причини його невиконання, державним виконавцем Виноградівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі.

Постановою про передачу виконавчого провадження від 16.03.2018р., винесеною в.о. начальника Управління ДВС ГТУЮ в Закарпатській області, дане виконавче провадження передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області.

10.04.2018р. державним виконавцем відділу ПВР, керуючи ч.4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

10.04.2018п. державним виконавцем, керуючись ст. ст. 18, 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 382 Кримінального кодексу України, ст. ст. 216, 218 Кримінально-процесуального кодексу України, внесено подання (повідомлення) до Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області стосовно вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних посадових осіб Виноградівського МУВГ за невиконання рішення суду.

17.04.2018р. державним виконавцем надіслано до відділення Державного казначейства у Виноградівському районі заяву та вищевказані постанови про накладення штрафу, для подальшого стягнення з Виноградівського МУВГ коштів на користь держави.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Проаналізувавши наведені норми, суд вказує на те, обов'язковою умовою накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі є закінчення строку виконання, встановленого державним виконавцем у постанові про накладення штрафу.

Разом з тим, зі змісту постанови від 13.03.2018р. № 42433016 про накладення штрафу вбачається, що на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн., зобов'язано останнього виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

В той же час, державний виконавець, не дочекавшись закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" та встановленого ним у постанові від 13.03.2018р. № 42433016 (який припадає на 27 березня 2018 року), в порушення вимог ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", вже 26 березня 2018 року прийняв постанову за № 42433016, якою наклав на боржника штраф у подвійному розмірі.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем передчасно прийнято постанову від 26.03.2018р. № 42433016 про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн., з огляду на що оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення спірної постанови.

Стосовно вимоги позову про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Чонка Д.В. щодо накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн., суд констатує наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Пункт 1 ч. 1 ст. 19 КАС передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Системний аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову можливий відносно рішення, дії чи бездіяльності з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення прав, свобод чи інтересів фізичної чи юридичної особи такими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти ті негативні наслідки, що були спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 визначивши зміст поняття "охоронюваний законом інтерес" констатував, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загально соціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Тобто, охоронювані законом інтереси - це інтереси певної особи (або групи осіб), які спираються на закон або випливають з інших правових норм і охороняються державою нарівні з правами.

Разом з тим, на думку суду, дії державного виконавця, вчинені ним при винесені оскаржуваної постанови, не змінюють або припиняють права чи обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, а в силу положень Закону України "Про виконавче провадження" - такими є рішення державного виконавця у формі постанови (зокрема, постанова про накладення штрафу, яка оскаржена в судовому порядку).

Таким чином, оскільки дії державного виконавця при винесені оскарженої постанови не породжують для позивача правових наслідків, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідачів. Відповідачами не доведено правомірність оскарженої постанови, вимоги позову про її скасування відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов слід задовольнити частково, визнавши протиправною та скасувавши постанову Виноградівського РВ ДВС про накладення штрафу від 26 березня 2018 року № 42433016, відмовивши при цьому в задоволенні позову в іншій частині.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Виноградівського міжрайонного управління водного господарства (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. І. Франка, буд. 100, код 01033881) до Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, буд. 16, код 34991720), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, код 34888449) про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про накладення штрафу від 26 березня 2018 року № 42433016.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті