Рішення

від 11.06.2018 по справі 815/2226/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2226/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: Цинєва А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Виробничо-комерційного підприємства "Орнамент" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови № 012/18/201-вих від 20.04.2018 р., -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства "Орнамент" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову № 012/18/201-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 20.04.2018 року;

стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009; ідентифікаційний код 40199728) на користь Виробничо-комерційного підприємства "Орнамент" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Чорноморського козацтва, буд. 108, м. Одеса, 65013; ідентифікаційний код 19210444) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп.

Ухвалою від 14.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.06.2018 року (вх. № 15826/18) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про видачу копії рішення суду.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач під час складання постанови № 012/18/201-вих від 20.04.2018 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, складеної на підставі Акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 06.04.2018 року та Протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.04.2018 року, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з перевищенням повноважень, без урахування усіх обставин, упереджено та нерозсудливо, непропорційно, без урахування прав Позивача.

Зокрема, в адміністративному позові зазначено, що насамперед відсутнє зазначене відповідачем порушення, а саме недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю для проведення позапланової перевірки, оскільки позивачем було допущено посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю для проведення позапланової перевірки, а також звернення ОСОБА_2 від 02.02.2018 року, не могло бути підставою для проведення перевірки 04.04.2018 року, оскільки містить порушення вимог ч.ч. 7, 8 ст. 5 Закону України Про звернення громадян .

В судове засідання 05.06.2018 року з'явився представник позивача, відповідач участь представника в судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав. При цьому, представник відповідача одержав ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.05.2018 року та повістку про виклик до суду 16.05.2018 року про, що свідчать розписки наявні в матеріалах справи (а.с. 57-58).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Виробничо-комерційного підприємства "Орнамент" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що за результатами проведення позапланової перевірки посадовими особами відповідача складено акт від 06.04.2018 "Про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на реконструкцію нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 108, для проведення позапланової перевірки чим порушено п.1 ч.3 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пп.1 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (а.с. 40-41).

На підставі акту складено протокол від 06.04.2018р. "Про правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (а.с. 42-44).

Вказані вище матеріали, згідно супровідного листа від 10.04.2018 № а-10/36-3Г направлено на адресу Виробничо-комерційного підприємства "Орнамент" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, яким також повідомлено позивача про те, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності призначено о 11 год. 00 хв. 20.04.2018 року у приміщенні Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

20.04.2018 року відповідачем прийнято постанову Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 012/18/201-вих (в.с. 46-48), якою накладено на позивача штраф у розмірі 52860,00 грн., яку направлено на адресу позивача згідно супровідного листа від 23.04.2018 року (а.с. 49).

Позивач, не погоджуючись із винесенною постановою, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства України, та є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, за приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Гарантії статті 6 § 1 включають зобов'язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (H. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута.

Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суоминен проти Фінляндії), § 36).

Стаття 6 § 1 зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (Van de Hurk v. the Netherlands (Акт де Гурк проти Нідерландів), § 61; Garcнa Ruiz v. Spain (ОСОБА_3 проти Іспанії) [ВП], § 26; Jahnke and Lenoble v. France (Янке і Ленболь проти Франції) (dйc.); Perez v. France (Перез проти Франції) [ВП], § 81).

Отже, суди мають вивчити наступне: основні аргументи сторони (Buzescu v. Romania (Бузеску проти Румунії), § 67 ; Donadze v. Georgia (Донадзе проти Грузії), §35); заяви, що стосуються прав і свобод, які гарантуються Конвенцією і її протоколами: національні суди повинні розглядати такі справи з особливою суворістю і ретельністю (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg (ОСОБА_2 і J.M.W.L. проти Люксембургу), § 96).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 №687-ХІV, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Статтею 6 Закону № 3038-VI встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Приписами частини другої 2 статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону № 3038-VI.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 41 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (надалі - Порядок №553).

Відповідно до частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. При цьому, пунктами 2, 3 частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Пунктом 2 Порядку № 533 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Згідно з пунктами 5,7 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю; вимога головного інспектора будівельного нагляду Держархбудінспекції щодо проведення перевірки за наявності підстав, встановлених законом; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

За змістом пункту 11 Порядку № 533, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право, окрім іншого, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Відповідно до пунктів 16-17 Порядку № 533, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Так, 04.04.2018 року з метою проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 108 прибули працівники Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та їм було надано доступ на територію підприємства для проведення перевірки та не чинилось жодних перешкод, що підтверджується відеозаписами п'яти відеокамер, які розташовані на території позивача, які були надані разом з адміністративним позовом та досліджені у судовому засіданні (а.с. 54).

Відповідно до п. 7 Порядку 553, під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Згідно п. 9 Порядку 553, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Відповідно до п. 21 Порядку 553, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Так, відповідна відмітка в акті та припису робиться посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю у разі відмови суб'єкта містобудування від підпису, а не у разі його відсутності.

Крім того, в порушення чинного законодавства України, посадовими особами відповідача не було надано копію направлення для проведення позапланової перевірки, оскільки в супровідному листі від 10.04.2018 року (а.с. 45) зазначено про направлення на адресу акту Про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 06.04.2018 року, проте ані в супровідному листі ані в акті не зазначено про відмову позивача в отриманні направлень на проведення позапланового заходу.

Більш того, ОСОБА_2 Про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій та Протокол Про правопорушення у сфері містобудівної діяльності були складені 06.04.2018 року, проте як позапланова перевірка проводилась 04.04.2018 року.

Судом встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача послугувало звернення ОСОБА_2 від 02.02.2018 року.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про звернення громадян , письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно ст. 8 Закону України Про звернення громадян , письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Проте в порушення чинного законодавства України, у зверненні ОСОБА_2 не зазначено ім'я та по батькові, що в розумінні ст. 8 Закону України Про звернення громадян є анонімним.

Крім того, у вказаному зверненні зазначено, що заявник мешкає за адресою: провулок Економічний, 5, без зазначення квартири, офісу, тощо, оскільки згідно роздруківки з інтернет ресурсу, за зазначеною адресою знаходиться дев'яти поверхова будівля, а тому зазначена адреса не може вважатися повною в розумінні приписів ст. 5 Закону України Про звернення громадян .

Відповідно до ст. 3 Закону України Про звернення громадян , під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Проте, у зверненні від 02.02.2018 року ОСОБА_2 не порушував питання, щодо будь-яких порушень з боку позивача, не висловлював порад, рекомендацій та не вимагав поновлення прав і захисту законних інтересів громадян, а зокрема просив надати інформацію щодо проведення будівельних робіт за адресою: Чорноморського козацтва, 108.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про звернення громадян , звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Так, ОСОБА_2 звернувся до управління 02.02.2018 року, а перевірка проводилась біль ніж через 45 днів, які є граничним строком для вирішення питання, порушеного у зверненні, що є також порушенням ст. 20 Закону України Про звернення громадян .

За таких обставин суд дійшов висновку, що позапланова перевірка відповідачем була проведена безпідставно, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому суд зазначає, що згідно з ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а згідно ч.4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Так, в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року про відкриття провадження у справі, судом встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п'ятнадцяті днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі у спрощено позовному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано зазначену ухвалу 16.05.2018 року про, що свідчить розписка (а.с. 57).

Згідно ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 р. за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Однак, на момент прийняття судом рішення 05.06.2018 року, що значно перевищує строк наданий судом відповідачу для надання відзиву на позов навіть з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 р. за №173/24950 від відповідача не надійшло відзиву, жодних письмових пояснень, заперечень чи доказів, які б підтверджували його правову позицію.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Виробничо-комерційного підприємства "Орнамент" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: вул. Чорноморського козацтва, буд. 108, м. Одеса, 65013; код ЄДРПОУ 19210444) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009; код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправною та скасування постанови № 012/18/201-вих від 20.04.2018 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 012/18/201-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 20.04.2018 року.

Стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Виробничо-комерційного підприємства "Орнамент" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 19210444) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2018 року.

Суддя О.М. Тарасишина

.