Постанова

від 11.06.2018 по справі п/811/2514/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2018 року справа № П/811/2514/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р. (суддя Черниш О.А.) в справі № П/811/2514/17 за позовом ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фермерське господарство Гнєдича Петра Пилиповича , до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Гнєдича Петра Пилиповича у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену у листі від 05.02.2017 р. № Г-3236/0-16034/0/6-17; зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Гнєдича Петра Пилиповича у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, орієнтовним розміром 5,91 умовних кадастрових гектарів.

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 03.01.2018 р. Кіровоградським окружним адміністративним судом до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено фермерське господарство Гнєдича Петра Пилиповича .

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не доведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором оренди землі, укладеним між Добровеличківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, останньому надано у користування строком на 20 років із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельну ділянку за кадастровим номером 3521781900:02:000:9059, загальною площею 35,70 га, яка знаходиться на території Дружелюбівської сільської ради, для ведення фермерського господарства. Вказана земельна ділянка має цільове призначення - для ведення фермерського господарства, право оренди за ОСОБА_3 зареєстровано 09.11.2012 р. Отримавши вказану земельну ділянку в оренду, ОСОБА_3 створено фермерське господарство Гнєдича Петра Пилиповича , яке з 27.11.2012 р. зареєстроване як юридична особа.

Загальними зборами членів ФГ Гнєдича Петра Пилиповича 16.02.2017 р. прийнято рішення про розпаювання земельної ділянки, наданої його засновнику ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 09.11.2012 р. за кадастровим номером 3521781900:02:000:9059, загальною площею 35,70 га, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, між членами ФГ Гнєдича Петра Пилиповича для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, узгоджено бажане місце розташування та орієнтовні розміри розпайованих земельних ділянок, що відображено на схемі розподілу земельної ділянки, зокрема, позивачу виділено земельну ділянку №1, загальною площею 5,95 га.

Позивач 24.02.2017 р. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ Гнєдича Петра Пилиповича у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, яка знаходиться на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Листом №Г-3236/0-3116/0-17 від 20.03.2017 р. відповідачем відмовлено у задоволенні цієї заяви з посиланням на статтю 12 Земельного кодексу України та на відсутність інформації стосовно позиції органу місцевого самоврядування у питанні розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 р. в справі № П/811/625/17 позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену у листі від 20.03.2017 за № Г-3236/0-3116/0/6-17, зобов'язано ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2017 р. та прийняти передбачене законодавством рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеної постанови відповідачем повторно розглянута заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Листом № Г-3236/0-16034/0/6-17 від 05.12.2017 р. повідомлено позивача про відсутність підстав для її задоволення, оскільки заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме вид цільового призначення земельної ділянки у поданій заяві не відповідає видам цільового призначення земельних ділянок, вказаним у частині 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах норм, встановлених для безоплатної передачі у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, суперечить вимогам абз. 2 ч. 5 ст. 20, ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, що передана у користування фермерському господарству, за даними Державного земельного кадастру має цільове призначення для ведення фермерського господарства , тому при передачі її (або її частини) у власність членам господарства цільове призначення такої земельної ділянки не може змінюватися на інше, а позивачем висловлено бажання отримати безоплатно у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення за таким видом використання (ведення товарного сільськогосподарського виробництва), який не передбачений у ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови у задоволенні заяви позивача.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, такі обставини не оспорюються учасниками справи.

Судом встановлено, що на підстави договору оренди землі, укладеному між Добровеличківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, ОСОБА_3 надано у користування строком на 20 років із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельну ділянку за кадастровим номером 3521781900:02:000:9059, загальною площею 35,70 га, яка знаходиться на території Дружелюбівської сільської ради, для ведення фермерського господарства. Вказана земельна ділянка має цільове призначення - для ведення фермерського господарства, право оренди за ОСОБА_3 зареєстровано 09.11.2012 р.

Після отримання права оренди земельної ділянки ОСОБА_3 створено фермерське господарство Гнєдича Петра Пилиповича , яке з 27.11.2012 р. зареєстроване як юридична особа.

Загальними зборами членів ФГ Гнєдича Петра Пилиповича 16.02.2017 р. прийнято рішення про розпаювання земельної ділянки, наданої його засновнику ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 09.11.2012 р., за кадастровим номером 3521781900:02:000:9059, загальною площею 35,70 га, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, між членами ФГ Гнєдича Петра Пилиповича для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, узгоджено бажане місце розташування та орієнтовні розміри розпайованих земельних ділянок, що відображено на схемі розподілу земельної ділянки. Позивачу виділено земельну ділянку №1, загальною площею 5,95 га.

ОСОБА_2 24.02.2017 р. звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ Гнєдича Петра Пилиповича у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, яка знаходиться на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Листом №Г-3236/0-3116/0-17 від 20.03.2017 р. відповідачем відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на статтю 12 Земельного кодексу України та на відсутність інформації стосовно позиції органу місцевого самоврядування у питанні розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 р. в справі № П/811/625/17 позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену у листі від 20.03.2017 за № Г-3236/0-3116/0/6-17, зобов'язано ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2017 р. та прийняти передбачене законодавством рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання судового рішення в справі № П/811/625/17 відповідачем повторно розглянута заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Листом № Г-3236/0-16034/0/6-17 від 05.12.2017 р. повідомлено позивача про відсутність підстав для її задоволення з тих підстав, що заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме вид цільового призначення земельної ділянки у поданій заяві не відповідає видам цільового призначення земельних ділянок, вказаним у частині 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

З огляду на приписи статті 122 Земельного кодексу України, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 р., Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, до компетенції якого належить передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Позивачем ініційоване перед відповідачем питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ ОСОБА_3П. у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства.

Статтею 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про фермерське господарство при створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 цього Закону передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Оскільки позивач є членом фермерського господарства, раніше не набув права на земельну частку (пай), є правильним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 має право на одержання безоплатно у приватну власність земельної ділянки шляхом поділу земельної ділянки державної власності, раніше наданої фермерському господарству у користування для ведення фермерського господарства, у межах норми, передбаченої п. а ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території відповідної ради, де знаходиться фермерське господарство.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України, за приписами частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тобто, статтею 118 Земельного кодексу України врегульовано питання одержання громадянами безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації.

Ця правова норма не регулює питання надання у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що просив позивач.

Саме невідповідність виду цільового призначення земельної ділянки, вказаного позивачем у заяві, видам цільового призначення, зазначеним у частині 6 статті 118 Земельного кодексу України, й стало підставою для фактичної відмови позивачу у задоволенні його заяви.

Як зазначено вище, земельна ділянка, передана в оренду ОСОБА_3, має функціональне призначення - для ведення фермерського господарства. Внаслідок прийняття членами ФГ ОСОБА_3П. про розпаювання цієї земельної ділянки між членами ФГ Гнєдича Петра Пилиповича для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фактичне змінено функціональне призначення земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 15 Закону України Про державний земельний кадастр встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються зокрема такі відомості про земельні ділянки, як її цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За правилами частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1011/18306, затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів, за змістом якої землі, які за категорією відносяться до земель сільськогосподарського призначення, за цільовим призначенням поділяються на підрозділи: код 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; код 01.02 - для ведення фермерського господарства; код 01.03 - для ведення особистого селянського господарства; код 01.05 - для індивідуального садівництва та інші.

При цьому кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ведення фермерського господарства є різними видами цільового використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель.

Земельним кодексом України в частині 5 статті 20 встановлено обов'язок власників та користувачів використовувати землі сільськогосподарського призначення виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Землі, що відводяться для фермерського господарства, та землі, що відводяться для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, мають різний правовий режим в силу особливостей кожного виду використання.

При цьому порядок зміни виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення законодавством не встановлений.

Виходячи з аналогії закону, суд вважає правильним зазначення судом першої інстанції, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Законодавством передбачено зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів для ведення фермерського господарства, а не може самостійно здійснюватися користувачем, оскільки земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Оскільки земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності, що передана у користування фермерському господарству, має цільове призначення для ведення фермерського господарства , є правильним висновок суду першої інстанції, що тому при передачі її (або її частини) у власність членам господарства цільове призначення такої земельної ділянки не може змінюватися на інше, а заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах норм, встановлених для безоплатної передачі у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства, суперечить вимогам абз. 2 ч. 5 ст. 20, ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Сукупність приведених вище обставин дає підстави вважати правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду.

Суд вважає за необхідне зауважити, що є необґрунтованими доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції приписів ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України в тій частині, що законодавцем визначено єдину підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі підстав позову.

З цього приводу суд зазначає, що приписи частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України повинні застосовуватися у взаємозв'зяку. Оскільки статтею 118 Земельного кодексу України врегульовано питання одержання громадянами безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, та не врегульовано питання надання у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідач не мав правових підстав для розгляду заяви позивача, відповідно, підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, встановлені ч. 7 ст. 118 цього кодексу, не можуть бути застосовано до цих правовідносин.

Стосовно посилання позивача на те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі підстав позову, суд вказує на таке.

Судом першої інстанції надана належна правова оцінка рішенню суб'єкта владних повноважень, зокрема, підставам відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а також усім доводам, викладеним позивачем, що не може вважатися виходом за межі підстав позову.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р. в справі № П/811/2514/17 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р. в справі № П/811/2514/17 за позовом ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - фермерське господарство Гнєдича Петра Пилиповича , до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 11.06.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.06.2018 р.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко