Постанова

від 06.06.2018 по справі 819/195/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

Київ

справа №819/195/17

адміністративне провадження №К/9901/35804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року

у справі № 819/195/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вторзаготпром

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

8 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вторзаготпром (далі - позивач, ТОВ Вторгзаготпром ) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ) з вимогами:

1) визнати протиправними дії Тернопільської ОДПІ щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 13.07.2016 року № 13072016 та відмови у прийняті для реєстрації ТОВ Вторзаготпром : розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2016р. № 3 до податкової накладної від 31.10.2016 р. № 65; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2016р. № 4 до податкової накладної від 31.10.2016 р. № 66;

2) визнати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних видані Товариством з обмеженою відповідальністю Вторзаготпром : розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2016р. № 3 до податкової накладної від 31.10.2016 р. № 65; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2016р. № 4 до податкової накладної від 31.10.2016 р. № 66 (арк. справи 4-6).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року позов задоволений:

- визнані протиправними дії Тернопільської ОДПІ щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 13.07.2016 р. № 13072016 та відмови у прийняті для реєстрації ТОВ ВТОРЗАГОТПРОМ : розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2016р. № 3 до податкової накладної від 31.10.2016 р. № 65; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2016р. № 4 до податкової накладної від 31.10.2016 р. № 66.

- зобов'язано Тернопільську ОДПІ зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних видані ТОВ ВТОРЗАГОТПРОМ : розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2016р. № 3 до податкової накладної від 31.10.2016 р. № 65; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 28.12.2016р. № 4 до податкової накладної від 31.10.2016 р. № 66 (арк. справи 77-78).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач (далі - апелянт) звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 року апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишено без руху, в зв'язку з несплатою судового збору за її подання у розмірі 3 520,00 грн.

16.05.2017 року на адресу суду від Тернопільської ОДПІ надійшло платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 760 грн., проте ухвалою суду від 7 червня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд повернув апелянту апеляційну скаргу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 11.05.2017 року (арк. справи 88, 93).

Не погоджуючись з ухвалою суду про повернення апеляційної скарги, Тернопільська ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що виразилось в помилковому та невірному визначенні ставки судового збору з розрахунку від сплаченої суми судового збору при зверненні до суду першої інстанції, з врахуванням того, що при зверненні позивачем фактично заявлена одна вимога немайнового характеру, просила суд скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7.03.2018 касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, суд апеляційної інстанції повернув Тернопільській ОДПІ апеляційну скаргу з огляду на те, що апелянтом не сплачений судовий збір за її подання відповідно до ч. 6 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України в розмірі, передбаченому Законом України Про судовий збір" (на виконання ухвали від 16.05.2017 року), а тому відповідно до ч.3 ст.189 КАС України, з врахуванням п.1 ч. 3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повернута апелянту.

Апелянтом 16.05.2017 року на адресу суду надіслано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 760 грн.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду апеляційної інстанції) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України № 3674-VI Про судовий збір від 8 липня 2011 року визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. За підпунктом 2 пункту 3 частини другої цієї статті за подання апеляційної скарги, зокрема, на рішення суду встановлена ставка у відсотковому відношенні до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до статті 3 ЗУ Про судовий збір встановлено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який поданий юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет на 2017 рік 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017 року складає 1600 гривень.

Тобто ставка судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції складає 110 % від ставки судового збору, встановленої за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який поданий юридичною особою, тобто у даному випадку розмірі 1760 грн. (1600*110%).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI) у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд визначив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 520,00 грн., проте жодним чином не вказав, з чого складається розрахунок судового збору в розрізі заявлених вимог.

16.05.2017 року на адресу суду від Тернопільської ОДПІ надійшло платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1 760 грн.

Ухвалою від 7 червня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу Тернопільській ОДПІ у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 11.05.2017 року. Інших мотивів, у тому числі аналіз поданого платіжного доручення ухвала суду не містить.

Проте, з аналізу визначеної судом апеляційної інстанції суми судового збору вбачається, що суд вирахував її у розмірі 110 % від суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом (3 200 грн.*110% =3 520). При цьому при зверненні до суду позивач самостійно сплатив судовий збір у розмірі 3 200 грн., тобто як за дві вимоги немайнового характеру (1600*2 =3200 грн.).

Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частин 1-4 статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Системний аналіз вказаних норм КАС України в розрізі статті 4 Закону № 3674-VI дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть якщо суд апеляційної інстанції вважав, що заявлені позовні вимоги включають до себе дві вимоги немайнового характеру, за які необхідно сплатити судовий збір, суд апеляційної інстанції мав зазначити про це в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, і в разі несплати судового збору за кожну з них, під час усунення недоліків, повернути заяву відповідачу. Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті, та не врахувавши сплату судового збору у вірному розмірі, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов передчасного висновку про повернення позову.

Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивач заявив одну вимогу немайнового характеру, оскільки визнання протиправними дій, про які він просив суд, тягне за собою зобов'язання судом відповідача вчинити послідовні дії, про які також просив здійснити позивач, тільки суд першої інстанції, задовольняючи позов задовольнив їх з врахуванням статті 162 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права в частині визначення суми судового збору, яка підлягала сплаті апелянтом, суд дійшов висновку щодо необхідності скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі № 819/195/17, - задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7.06.2017 року у справі № 819/195/17 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко