Ухвала

від 12.06.2018 по справі 755/8167/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/8167/18

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

"12" червня 2018 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А., перевіривши матеріали по справі за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2) про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла вище вказана позовна заява.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України позивач має право на звернення до суду за захистом порушених прав з позовом.

Згідно здійсненої судом перевірки інформації щодо реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача позов підсудний Дніпровському районному суду м. Києва.

Перевіривши надані документи, встановлено, що позов поданий і оформлений у порядку, встановленому ст. 175 ЦПК України, справа підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, підстав для відмови у відкритті провадження по справі, повернення позову чи залишення його без розгляду відсутні. У зв'язку з чим вважаю за можливе прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Представником позивача була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_2, і знаходяться у нього чи в інших осіб, в розмірі, що відповідає розміру позики та штрафної санкції, а саме: 3 228 537,12 грн., які належать позивачу.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Перевіривши матеріали справи суд дійшов наступного.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Значення цього інституту полягає в тому, що ним захищаються права позивача у разі несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, продати чи знищити його та з метою попередження інших потенційних труднощів, що виникають під час реалізації рішення суду у конкретній справі.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 22.12.2006 року

розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

По даній справі позивач просить суд накласти арешт на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ОСОБА_2, і знаходяться у нього чи в інших осіб. Однак, на яке саме майно просить накласти арешт, розмір коштів, осіб у яких вони зберігаються, та підтвердження щодо їх наявності позивачем не вказано.

Враховуючи викладене та норми законодавства, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову не є обґрунтованою, ґрунтується лише на припущеннях, та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 175, 149, 150, 177, 178, 187, 274 ЦПК України,

ухвалив:

Відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2) про стягнення боргу за договором позики.

Призначити справу до підготовчого засідання в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: 02068, місто Київ, вулиця О. Кошиця, будинок № 5, кабінет № 112, на 11 липня 2018 року о 11 годині 30 хвилин .

Роз'яснити відповідачу його право надіслати (надати) відзив, заперечення з урахуванням вимог статті 178 ЦПК України та зустрічний позов не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом десяти днів з дня їх отримання.

Роз'яснити відповідачу, що у випадку ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд згідно вимог ч. 8 ст. 178 та ч. 2 ст. 191 ЦПК України розгляне справу за наявними матеріалами.

Роз'яснити третій особі її право надіслати (надати) пояснення з урахуванням вимог статті 178 ЦПК України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Копія пояснень та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надсиланням (наданням) пояснень до суду.

Заяву представника позивача про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, яка розглядається, на сторінці офіційного вебпорталу судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://dn.ki.court.gov.ua

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала про відкриття провадження у справі в частині правил підсудності та відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: