Постанова

від 04.06.2018 по справі 754/14960/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 7 54 /187/18 Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4726/18 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченка М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства Євіра про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства Євіра до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Малого приватного підприємства Євіра про стягнення заборгованості за договором про інвестиційну діяльність від 08 січня 2016 року у розмірі 200 000,00 грн.

Відповідач у лютому 2017 року пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання об'єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 такими, що належать на праві особистої власності та про визнання права власності.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року зустрічний позов Малого приватного підприємства Євіра об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства Євіра про стягнення заборгованості (а.с. 43).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства Євіра про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства Євіра до ОСОБА_4 про визнання права власності затверджено мирову угоду на наступних умовах:

1. ОСОБА_4 передає Малому приватному підприємству Євіра (р/р 26002201476300, МФО 351005, код ЄДРПОУ 25384674) технічні паспорти на об'єкти нерухомості за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 протягом 7 календарних днів з дня визнання даної мирової угоди судом;

2. Мале приватне підприємство Євіра (р/р 26002201476300, МФО 351005, код ЄДРПОУ 25384674) відшкодовує ОСОБА_4 узгоджену сторонами суму у розмірі 120 000,00 (сто двадцять тисяч) гривень згідно умов договору про інвестиційну діяльність протягом 14 календарних днів з дня визнання цієї мирової угоди судом;

3. Визнати за Малим приватним підприємством Євіра (р/р 26002201476300, МФО 351005, код ЄДРПОУ 25384674) право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 літера Б загальною площею 456,9 кв.м.; та склад за адресою - АДРЕСА_1 загальною площею 543,6 кв. м.;

4. ОСОБА_4 відмовляється від позовних вимог до Малого приватного підприємства Євіра ;

5. Мале приватне підприємство Євіра відмовляється від позовних вимог до ОСОБА_4.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Малого приватного підприємства Євіра про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства Євіра до ОСОБА_4 про визнання права власності - закрито.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що затверджені умови мирової угоди суперечать закону, порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме: майнові інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради на здійснення повноважень щодо користування та розпорядження земельними ділянками, на яких розміщене спірне майно, а також порушують права та обов'язки Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, як органу, на який покладено обов'язок приймати в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, що вказує на порушення інтересів держави.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою відмовити у затвердженні мирової угоди досягнутої сторонами у справі, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що сторони звернулися до суду з вимогами про визнання за ними права власності на самочинне будівництво, оскільки жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовано спірне майно, а також жодних документів на проведення будівельних робіт сторонами до суду не надано. Таким чином, затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що будівництво спірних об'єктів здійснювалось в порушення вимог чинного земельного та містобудівного законодавства, без належних дозвільних документів, правовстановлюючих документів на землю, а тому дійшов передчасного висновку про те, що мирова угода не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. При цьому, суд першої інстанції не надав оцінку умовам мирової угоди щодо відповідності їх вимогам закону щодо порядку набуття права власності на спірне нерухоме майно.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач Мале приватне підприємство Євіра просить в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва відмовити, посилаючись на те, що у прокурора відсутні повноваження здійснювати захист інтересів територіальної громади, до того ж, у місцевих рад відсутні делеговані повноваження органів виконавчої влади. Таким чином, вважає, що в даному спорі відсутній інтерес держави. Звернув увагу на те, що матеріали апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва також не містять попереднього повідомлення Київської міської ради та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про звернення в їх інтересах до суду, не наведено доводів щодо неможливості вищезазначених органів самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та відсутнє клопотання про поновлення строку на внесення апеляційної скарги. Вважає, що ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди постановлена при правильному застосування норм матеріального та процесуального права, ухвала є законною та справедливою.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах - п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402 - VІІІ .

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні представник прокурори міста Києва Горін Р.М. та представник Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ткаленко А.В. підтримали доводи апеляційної скарги. Представник Малого приватного підприємства Євіра Чуздюк О.О. - заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив із того, що мирова угода укладена сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосується лише прав та обов'язків сторін.

Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та допустив порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Малого приватного підприємства Євіра про стягнення заборгованості за договором про інвестиційну діяльність від 08 січня 2016 року у розмірі 200 000,00 грн. Із долученого до матеріалів заяви договору про інвестиційну діяльність від 08 січня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та Малим підприємством Євіра вбачається, що предметом договору є виконання підрядником (ОСОБА_4.) робіт щодо ремонту, перебудови, оформлення документів для реєстрації та змін права власності об'єктів нерухомості за адресою: м. Київ, проспект Лісовий, будинок № 23 Б та м. Київ, вул. Димитрова, будинок № 4. Загальна вартість послуг (реалізації проекту) становить 200 000,00 грн., та сплачується протягом 2 (двох) днів з моменту отримання інвестором (Мале приватне підприємство Євіра ) від підрядника повідомлення про закінчення робіт. Інвестор (Мале приватне підприємство Євіра ) зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснити фінансування реалізації проекту ( п. 1.1., 4, 11, 20).

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що 09 березня 2016 року ним було надано, а відповідачем (Мале приватне підприємство Євіра ) отримано повідомлення про завершення виконаних робіт, однак, порушуючи умови договору, відповідач не сплатив йому вартість послуг у розмірі 200 000,00 грн. Посилаючись на вимоги статей 629, 526, 530, 611 ЦК України просив ухвалити рішення про стягнення з Малого приватного підприємства Євіра на його користь заборгованість за договором про інвестиційну діяльність у розмірі 200 000,00 грн.

Отже, зміст позовних вимог ОСОБА_4 вказує на те, що матеріально-правова вимога останнього до відповідача щодо якої він просив ухвалити рішення зводиться до примусового виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про інвестиційну діяльність від 08 січня 2016 року.

Пред'явлений зустрічний позов Малого приватного підприємства Євіра до ОСОБА_4, який об'єднаний судом першої інстанції в одне провадження з первісним позовом, містить вимоги про визнання за Малим підприємством Євіра право власності на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 літера Б загальною площею 456,9 кв.м.; та склад за адресою - АДРЕСА_1 загальною площею 543,6 кв. м..

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що підрядник (ОСОБА_4.) не передав підприємству документи, необхідні для реєстрації та змін права власності об'єктів нерухомого майна на нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 літера Б загальною площею 456,9 кв.м.; та склад за адресою - АДРЕСА_1 загальною площею 543,6 кв. м., а також вважає себе власником спірних об'єктів. Посилаючись на те, що Мале приватне підприємство Євіра позбавлено можливості іншим, позасудовим шляхом, набути право власності на майно, просило ухвалити рішення про визнання права власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

Із долучених до зустрічної позовної заяви копій технічних паспортів вбачається, що нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 літера Б в частині нежитлової будівлі літера Б реконструйовано самочинно, прибудову літера Б та надбудову літера Б1 збудовано самочинно. Щодо складу за адресою АДРЕСА_1 технічна документація також містить відмітку про самовільне будівництво основних приміщень (а.с. 28-37).

Правовстановлюючі документи про передачу Малому підприємству Євіра земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 у власність або надання у користування позивачем (за зустрічним позовом) не надано.

У процесі розгляду справи учасники справи прийшли до врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, яка була затверджена судом першої інстанції.

За змістом ухвали суду першої інстанції Мале приватне підприємство Євіра відшкодовує ОСОБА_4 узгоджену сторонами суму у розмірі 120 000,00 (сто двадцять тисяч) гривень згідно умов договору про інвестиційну діяльність протягом 14 календарних днів з дня визнання цієї мирової угоди судом.

Окремим пунктом суд визнав за Малим приватним підприємством Євіра право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю за адресою - АДРЕСА_2 літера Б загальною площею 456,9 кв.м.; та склад за адресою - АДРЕСА_1 загальною площею 543,6 кв. м.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, суд першої інстанції не враховував положення частини 1 статті 207 ЦПК України, в якій передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін у правовідносинах, які виникли між ними.

Зміст позовних вимог ОСОБА_4 вказує на те, що позивач перебуває з Малим приватним підприємством Євіра у зобов'язальних відносинах, а тому права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Разом з тим, предмет затвердженої судом першої інстанції мирової угоди містить умови щодо переходу права власності на нерухоме майно, які не пов'язані зі спірними правовідносинами.

Пунктом 1 частини 5 статті 207 ЦПК України передбачено, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, охоронювані законом інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у затверджені мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Колегія суддів вважає, що визнаючи відповідно до умов мирової угоди за Малим приватним підприємством Євіра право власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_2 літера Б загальною площею 456,9 кв.м.; та склад за адресою - АДРЕСА_1 загальною площею 543,6 кв. м.), суд першої інстанції не з'ясував, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, зокрема положенням ст. 207 ЦПК України, чи стосується вона прав та обов'язків сторін, що випливають з договору про інвестиційну діяльність, чи пов'язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно позивач ОСОБА_4, перебуваючи з відповідачем Малим приватним підприємством Євіра у зобов'язальних відносинах, які не передбачають набуття права власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_2 літера Б , АДРЕСА_1, визнав зустрічні позовні вимоги підприємства Євіра про визнання права власності та погодився з тим, що право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна належать підприємству Євіра .

Не з'ясовано судом першої інстанції й питання про те, чи не суперечать умови мирової угоди про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна вимогам закону, оскільки із матеріалів справи вбачається, що об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівлю за адресою - АДРЕСА_2 літера Б загальною площею 456,9 кв.м.; та склад за адресою - АДРЕСА_1 загальною площею 543,6 кв. м. є самочинно збудованими, а правовстановлюючі документи про передачу Малому приватному підприємству Євіра земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 у власність або надання у користування у позивача (за зустрічним позовом) відсутні. Про те, що компетентними органами, Київською міською радою за поданням департаменту земельних ресурсів, не приймались рішення щодо передачі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у власність чи користування будь-яким юридичним чи фізичним особам, а Мале приватне підприємство Євіра використовує вказані земельні ділянки з порушенням вимог земельного законодавства, без оформлення речових прав на ці ділянки, свідчить відповідь Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 березня 2018 року, витяги з бази даних міського земельного кадастру від 15 березня 2018 року, акти обстеження земельних ділянок від 23 березня 2018 року (а.с. 116-127). У відповіді Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 березня 2018 року також містяться дані про те, що Департамент не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (а.с. 115).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Доводи відзиву представника Малого приватного підприємства Євіра про те, що у прокурора відсутні повноваження здійснювати захист інтересів держави в особі Київської міської ради та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді. В особі держави виступає Київська міська рада, яка здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Звернення прокурора із зазначеною апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є законним та відповідає приписам статті 23 Закону України Про прокуратуру , відповідно до якої на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Твердження представника Малого приватного підприємства Євіра про те, що апеляційна скарга подана заступником прокурора міста Києва без попереднього повідомлення Київської міської ради та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про звернення в їх інтересах з апеляційною скаргою спростовуються письмовими повідомленнями прокуратури міста Києва від 18 квітня 2018 року, адресованих Київській міській раді та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Дані повідомлення були долучені прокуратурою при подачі апеляційної скарги та були враховані судом при відкритті апеляційного провадження.

Не знайшли свого підтвердження також доводи представника Малого приватного підприємства Євіра про те, що прокуратурою не заявлялось клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки таке клопотання порушено заявником в самій апеляційній скарзі та було предметом перевірки суддею-доповідачем з постановленням ухвали від 14 травня 2018 року про поновлення заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2018 року.

Оскільки судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, тому ухвала суду першої підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 379, 383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 січня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: