Рішення

від 12.06.2018 по справі 910/4207/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2018Справа №910/4207/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексдом"

про стягнення 17 383,24 грн.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" (надалі - ТОВ "Будівельний двір") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексдом" (надалі - ТОВ "Алексдом") про стягнення 17 383,24 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства та умов Договору поставки №БА-159/16 від 23.08.2016 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем за видатковими накладними №2201-003 від 22.01.2018, №2401-001 від 24.01.2018 та № 2202-051 від 22.02.2018 товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17383 грн. 24 коп.

Крім того, позивач у своєму позові вказує, що ним було понесено витрати, пов'язані з розглядом даної справи, у загальному розмірі 4 322,00 грн., які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 1 762,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 560,00 грн., відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2018 відкрито провадження у справі №910/4207/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строки для подання учасниками справи заяв по суті справи.

16.05.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та додаткові докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів

Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивачем не обґрунтовано неможливості подання додаткових доказів, поданих до суду 16.05.2018, разом з позовною заявою, не заявлено про поновлення строку на подання доказів (в тому числі письмових пояснень).

За таких обставин, суд не приймає до розгляду подані позивачем 16.05.2018 письмові пояснення та додаткові докази.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 10.04.2018 про порушення провадження у даній справі була надіслана відповідачу 12.04.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 11-А, кв. 49, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103046105838 отримана ТОВ "Алексдом" 17.04.2018.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України

днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

23.08.2016 між ТОВ "Будівельний двір" (постачальник) та ТОВ "Алексдом" (покупець) укладено Договір поставки № БА-159/16 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця будівельні матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар у кількості та асортименті, визначених у накладній, та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до п. 3.1 Договору поставки № БА-159/16 від 23.08.2016 постачальник поставляє товар партіями згідно з накладними на підставі замовлення покупця.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що датою поставки вважається дата передачі товару на складі постачальника представнику покупця або під відповідальність перевізника для перевезення покупцю.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 (п. 8.1 Договору).

У пункті 8.2 Договору сторонами погоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення будь-якою стороною Договору наміру про його припинення чи зміну, суд дійшов висновку, що Договір був чинним у спірний період (відповідно до п. 8.2 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 22.01.2018 позивач поставив відповідачу товар на суму 9 323,76 грн., що підтверджується видатковою накладною №2201-003 від 22.01.2018; 24.01.2018 - товар на суму 11 108,58 грн., що підтверджується видатковою накладною №2401-001 від 24.01.2018; 22.02.2018 - товар на суму 6 332,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №2202-051 від 22.02.2018.

Вказані видаткові накладні (копії долучені позивачем до позовної заяви) підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, скріплені печатками юридичних осіб сторін та у них міститься посилання на реквізити Договору.

Таким чином, загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару за вказаними спірними видатковими накладними становить 26 764,74 грн.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо неотримання ним товару на вказану суму за вказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2 Договору сторонами було погоджено, що покупець здійснює 100% попередню оплату товару, що буде поставлений згідно заявки покупця.

Отже, умовами договору встановлено форму здійснення покупцем (відповідачем) оплати за товар - попередня оплата, однак не встановлено строку здійснення попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Тобто, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу

Аналогічний правовий висновок викладено у п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нездійснення відповідачем передоплати 100% вартості товару, що має бути йому поставлений, як це передбачено пунктом 4.2 Договору, могло б бути підставою для відмови ТОВ "Алексдом" від прийняття такого товару з посиланням на відсутність попередньої оплати, однак факт прийняття такого товару відповідачем зумовлює обов'язок відповідача оплатити поставлений йому позивачем товар.

З огляду на викладене, враховуючи, що Договором не передбачено строків здійснення відповідачем 100% попередньої оплати та позивачем фактично було поставлено відповідачу товар за спірними видатковими накладними без здійснення відповідачем попередньої оплати, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач в будь-якому випадку повинен був сплатити позивачу 100% вартості товару не пізніше ніж на наступний день від дня фактичної поставки товару за кожною спірною видатковою накладною, а саме:

- за поставлений згідно видаткової накладної №2201-003 від 22.01.2018 товар - грошові кошти у розмірі 9 323,76 грн. до 23.01.2018;

- за поставлений згідно видаткової накладної №2401-001 від 24.01.2018 товар - грошові кошти у розмірі 11 108,58 грн. до 25.01.2018;

- за поставлений згідно видаткової накладної №2202-051 від 22.02.2018 товар -грошові кошти у розмірі 6 332,40 грн. до 23.02.2018.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, долученого позивачем до позовної заяви, 15.01.2018 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 6 993,48 грн.. та 29.03.2018 - грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що оплата у сумі 6 993,43 грн. була здійснена в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною №2201-003 від 22.01.2018, а оплата у сумі 1 500,00 грн. була здійснена в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною №2202-051 від 22.02.2018.

Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень щодо вказаних обставин (розміру сплачених грошових коштів, дати сплати та порядок зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів).

Крім того, згідно з п. 4.4 Договору покупець має право повернути або обміняти товар протягом 14 днів після переходу права власності.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, долученого позивачем до позовної заяви, 24.01.2018 відповідач повернув позивачу частину товару на суму 792,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що повернення товару на суму 792,00 грн. було здійснено за видатковою накладною №2401-001 від 24.01.2018.

Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень щодо вказаних обставин.

За таких обставин, враховуючи загальну вартість поставленого позивачем товару за спірними видатковими накладними (26 764,74 грн.), розмір сплачених грошових коштів - 8 493,48 грн. та вартість повернутого товару (792,00 грн.), у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17 383,24 грн. (з урахуванням наявності у відповідача переплати (початкового сальдо) у сумі 96,02 грн. - відповідно до акту звірки взаєморозрахунків).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 17 383,24 грн. станом на дату розгляді справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості ТОВ "Алексдом" за Договором (за видатковими накладними №2201-003 від 22.01.2018, №2401-001 від 24.01.2018, №2202-051 від 22.02.2018) у загальному розмірі 17 383,24 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не була спростована, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "Будівельний двір" до ТОВ "Алексдом" про стягнення 17 383,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у сумі 2 560,00 грн.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії Угоди №2-03/18 про надання правової допомоги від 15.03.2018, укладеної між позивачем та адвокатом Топчієм С.М., відповідно до умов якої адвокат надає позивач правову допомогу, пов'язану зі стягненням заборгованості з відповідача (ТОВ "Алексдом").

Відповідно до п. 3.1 договору гонорар адвоката становить 2 560,00 грн.

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №309/н від 23.06.2008, виданого на ім'я Топчія С.М., ордер на надання правової допомоги серії КВ №182493, копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаного позивачем та адвокатом Топчієм С.М., на суму 2 560,00 грн. та копію прибуткового касового ордеру №3/18 разом з квитанцією про сплату позивачем витрат на правову допомогу адвоката у сумі 2 560,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи надання позивачем належних доказів понесення ним витрат на правову допомогу адвоката за розгляд судом даної справи у сумі 2 560,00 грн., встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Алексдом" витрат, понесених позивачем на послуги адвоката, у розмірі 2 560,00 грн. (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексдом" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 11-А, кв. 49; ідентифікаційний код 35644786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 2, кв. 24; ідентифікаційний код: 32773973) заборгованість у розмірі 17 383 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 24 коп., судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 12.06.2018.

Суддя Р.В. Бойко