Рішення

від 31.05.2018 по справі 910/3878/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018Справа № 910/3878/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі"

до Підприємства "Господарське управління Київської міської ради профспілок"

про стягнення 20 821, 47 грн.

Представники:

від позивача: Палій Ю.В.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства "Господарське управління Київської міської ради профспілок" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20 821, 47 грн., з яких: 15 000, 00 грн. - основного боргу, 1 083, 10 грн. - 3 % річних, 4 738, 37 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 30-23453о/р30-23453 про користування електричною енергією від 17.01.2003 (який викладено у новій редакції додатковою угодою №1 від 08.06.2010) в частині оплати за спожиту активну електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 03.05.2018.

20.04.2018 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" надійшло спільне клопотання про заміну Публічного акціонерного товариства "Київенерго" його правонаступником.

02.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшло клопотання про долучення копії договору № 30-234536 від 17.01.2003 про користування електричною енергією до матеріалів справи.

02.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Підприємства "Господарське управління Київської міської ради профспілок" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що директор та юрист Підприємства "Господарське управління Київської міської ради профспілок" знаходяться у щорічних відпустках.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" про заміну сторони її правонаступником задоволено, замінено позивача у справі № 910/3878/18 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі", розгляд справи відкладено на 31.05.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач двічі повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 03.04.2018 та від 03.05.2018 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 16 та були отримані відповідачем 10.04.2018 та 15.05.2018 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.01.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - постачальник) та Підприємством "Господарське управління Київської міської ради профспілок" (далі-споживач) укладено договір №3023453 про користування електричною енергією, який відповідно до додаткової угоди від 08.06.2010 № 23453 до договору №3023453 від 17.01.2003 викладено в новій редакції, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаною (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.

Відповідно до п.п. 2.3.3. та 2.3.4. договору, споживач зобов'язується, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків Порядок розрахунків та Графік зняття показів обліку електричної енергії . Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережою постачальника та електроустановки споживача згідно з додатками Порядок розрахунків та Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії .

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) назначається у платіжному документі окремим рядком.

Згідно п. 9.4. договору, даний договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2010. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну поштових чи банківських реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін. Таке повідомлення, підписане уповноваженою особою, стає частиною договору з моменту отримання його іншою стороною. У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна з сторін має право звернутися до іншого з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення відповідних змін до договору керуватися вимогами цих нормативних документів.

Додатком № 2Ж1 до договору визначено порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача.

Відповідно до п. 2 додатку № 2Ж1, споживач знімає показання лічильників 20 числа кожного місяця.

Згідно п. 4 додатку № 2Ж1, щомісяця 21 числа споживач зобов'язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії за адресою: пров. Новопечерський, 3 для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Пунктом 5 додатку №2Ж1 визначено, що споживач здійснює 100 % оплату вартості заявленого (договірного) обсягу електричної енергії до 13 числа поточного розрахункового періоду. На обсяг електричної енергії, який підлягає оплаті, постачальник електричної енергії до 1 числа поточного місяця виписує рахунок споживачу. Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді. Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів за наявності в останніх договору з постачальником електричної енергії. Постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.

Відповідно до п. 6 додатку № 2Ж1, у разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін або якщо зняття показань постачальником електричної енергії є неможливим, визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду. Період розрахунку за середньодобовим споживанням електроенергії не може перевищувати один місяць. Після цього розрахунок спожитої електроенергії здійснюється постачальником електричної енергії за встановленої потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до надання споживачем показань електролічильників (або до зняття показань електролічильників постачальником електричної енергії) без подальшого перерахунку.

Додатками № 4А, № 3.1. до договору визначено перелік об'єктів Підприємства "Господарське управління Київської міської ради профспілок", а саме: адмін. Будівля, за адресою: вул. Хрещатик, 16, режим роботи з 9 до 18, субота, неділя - вихідні; спортивно-оздоровчий комплекс ТП-3804, за адресою: вул. Хрещатик, 16, режим роботи - 8 годин на добу, без вихідних.

Додатком № 5 до договору сторони погодили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Додатком № 13 до договору сторони погодили графік зняття показань засобів обліку електричної енергії, відповідно до якого показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка Перелік об'єктів споживача фіксуються 19 числа кожного місяця та оформлюється актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Для складення зазначеного додатка споживач фіксує показання розрахункових засобів обліку вручну.

Як стверджує позивач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" належним чином виконало свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії, за період з 01.03.2016 по 01.06.2016 поставлено відповідачу активну електроенергію, що підтверджується актами про фіксацію показів приладів обліку, по особовому рахунку відповідача № 3023453, рахунком № 3023453/2/1 від 20.05.2016, рахунком № 3023453/4/1 від 20.04.2016, рахунком № 3023453/3/1 від 20.03.2016, рахунком-розшифровкою № 3023453/5/1 від 20.05.2016, рахунком-розшифровкою № 3023453/4/1 від 20.04.2016, рахунком-розшифровкою № 3023453/3/1 від 20.03.2016, актами прийняття-передавання товарної продукції за березень-травень 2016 № № 3023453/3/1 від 31.03.2016, 3023453/4/1 від 30.04.2016, № 3023453/5/1 від 31.05.2016.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 35/4-865 від 03.04.2017, в якому позивач просив відповідача у семиденний термін з моменту отримання даного листа здійснити оплату за спожиту електричну енергію, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача № 26038301201 (по активній електроенергії), в додатках до яких додано зазначені вище рахунки на оплату, що підтверджується описами вкладення у цінний лист з відтисками штемпеля поштового відділення - 05.04.2017.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором №3023453 про користування електричною енергією від 17.01.2003, в редакції додаткової угоди № 23453 від 08.06.2010 зі сплати вартості активної електроенергії спожитої за період з 01.03.2016 по 01.06.2016, внаслідок чого станом на 01.03.2018 за Підприємством "Господарське управління Київської міської ради профспілок" утворилась заборгованість за активну електроенергію у розмірі 15 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 083, 10 грн. - 3 % річних, 4 738, 37 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2016 по 28.02.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №3023453 про користування електричною енергією від 17.01.2003, в редакції додаткової угоди № 23453 від 08.06.2010, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу, купівлі та споживання електричної енергії регулюються нормами Закону України Про електроенергію та положеннями Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 зі змінами) (далі по тексту - ПКЕЕ).

Згідно зі статтею 26 Закону України Про електроенергетику та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання електроенергії можливе лише на підставі договору, укладеного з енергопостачальником.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін (п. 5.1 ПКЕЕ).

Статті 26, 27 Закону України Про електроенергетику передбачають відповідальність споживача за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві за період з 01.03.2016 по 01.06.2016 активну електроенергію у розмірі 15 000, 00 грн.

Зокрема, на виконання вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України позивач надав суду акти про фіксацію показів приладів обліку, по особовому рахунку відповідача № 3023453, рахунком № 3023453/2/1 від 20.05.2016, рахунок № 3023453/4/1 від 20.04.2016, рахунок № 3023453/3/1 від 20.03.2016, рахунок-розшифровку № 3023453/5/1 від 20.05.2016, рахунок-розшифровку № 3023453/4/1 від 20.04.2016, рахунок-розшифровку № 3023453/3/1 від 20.03.2016, акти прийняття-передавання товарної продукції за березень-травень 2016 № № 3023453/3/1 від 31.03.2016, 3023453/4/1 від 30.04.2016, № 3023453/5/1 від 31.05.2016, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, позивачем при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії застосовувалися тарифи, які встановлені Національною комісією регулювання електроенергетики України.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив споживачу електричну енергію та надав послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно умов договору, а відповідач всупереч умовам договору не сплатив вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за активну електроенергію у розмірі 15 000, 00 грн., спожиту за період з 01.03.2016 по 01.06.2016.

Так, відповідно до п. 5 додатку №2Ж1, споживач здійснює 100 % оплату вартості заявленого (договірного) обсягу електричної енергії до 13 числа поточного розрахункового періоду. На обсяг електричної енергії, який підлягає оплаті, постачальник електричної енергії до 1 числа поточного місяця виписує рахунок споживачу. Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді. Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів за наявності в останніх договору з постачальником електричної енергії. Постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої електроенергії, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору №3023453 про користування електричною енергією від 17.01.2003, в редакції додаткової угоди № 23453 від 08.06.2010 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 15 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 083, 10 грн. - 3 % річних, 4 738, 37 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2016 по 28.02.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за надані послуги та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, суд встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 083, 10 грн. - 3 % річних, 4 738, 37 грн. - інфляційних втрат за період з 01.04.2016 по 28.02.2018.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства "Господарське управління Київської міської ради профспілок" (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 16, ідентифікаційний код - 32114592) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код - 41946011) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 4 738 (чотири тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 37 коп. - інфляційних втрат, 1 083 (одну тисячу вісімсот три) грн. 10 коп. - 3 % річних та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 05.06.2018.

Суддя Щербаков С.О.