Рішення

від 12.06.2018 по справі 915/224/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Справа № 915/224/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

за участю прокурора – Бескровна І.І. – посвідчення №035058 від 13.08.2015

представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився,

представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 (54034, м.Миколаїв, вул. Південна, 52) в інтересах держави

До 1-го відповідача: Миколаївської міської ради, вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001

До 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІВК-1”, вул. Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001

про: - визнання незаконним та скасування пункту 1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/29, яким передано Товариству з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” в оренду земельну ділянку площею 15 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:01:017:0003), зарахувавши її до земель громадського призначення (за функціональним призначенням – до земель комерційного використання), для подальшого обслуговування торгового кіоску по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського без оформлення права власності на нерухоме майно;

- визнання недійсним на майбутнє укладеного 28.08.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” договору оренди землі №11435, на підставі якого передано в оренду товариству земельну ділянку площею 15 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:017:0003 по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського у м.Миколаєві;

- повернення територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельної ділянки площею 15 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:017:0003 вартістю 31745,25 грн. по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського у м.Миколаєві, шляхом демонтажу кіоску.

19.03.2018 Керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №(15-32)1662вих.18 від 16.02.2018 в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/29, яким передано Товариству з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” в оренду земельну ділянку площею 15 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:01:017:0003), зарахувавши її до земель громадського призначення (за функціональним призначенням – до земель комерційного використання), для подальшого обслуговування торгового кіоску по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського без оформлення права власності на нерухоме майно;

- визнати недійсним на майбутнє укладений 28.08.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” договір оренди землі №11435, на підставі якого передано в оренду товариству земельну ділянку площею 15 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:017:0003 по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського у м.Миколаєві;

- Товариству з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 15 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:017:0003 вартістю 31745,25 грн. по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського у м.Миколаєві, шляхом демонтажу кіоску та стягнути судові витрати.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається зокрема на ст.13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.124, 134, 152 Земельного кодексу України, ст.21, 373, 1212 Цивільного кодексу України, ст.20, 207 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовує тим, що Миколаївською міською радою, з порушенням вимог законодавства, 25.05.2017 було прийнято рішення № 20/29. На підставі п.1 розділу 1 вказаного рішення ТОВ “ІВК-1” передано в оренду строком на 1 рік з дати прийняття рішення земельну ділянку площею 15 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:01:017:0003, зарахувавши її до земель громадського призначення (за функціональним призначенням - до земель комерційного використання), для подальшого обслуговування торгового кіоску по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського без оформлення права власності на нерухоме майно. На підставі вказаного рішення з ТОВ “ІВК-1” укладено договір оренди землі №11435 від 28.08.2017. Водночас, всупереч вимог Земельного кодексу України земельні торги щодо продажу права оренди вказаної земельної ділянки в порядку ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України не проводились. Враховуючи те, що на підставі незаконного пункту рішення між Миколаївською міською радою та ТОВ “ІВК-1” 28.08.2017 укладено договір оренди землі №11435, то відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, ст.152 ЗК України, останній підлягає визнанню недійсним на майбутнє, а ТОВ “ІВК-1” згідно вимог ст.ст. 16, 1212 ЦК України, зобов'язано повернути отриману ним земельну ділянку Миколаївській міській раді.

Надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави. У разі дотримання конкурсної процедури надання в оренду спірної земельної ділянки можна було б забезпечити надходження значно більшої суми орендних платежів. Зазначене є підставою для захисту прокурором інтересів держави шляхом пред'явлення цього позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.03.2018 позовну заяву №(15-32)1662вих.18 від 16.02.2018 Керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 залишено без руху, оскільки позовна заява №(15-32)1662вих.18 від 16.02.2018 не відповідає вимогам ст.162 Господарського процесуального кодексу України, не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та всупереч вимог статті 164 ГПК України, не надано доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.03.2018 у справі №915/224/18, прокурором 23.03.2018 та 27.03.2018 до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надано лист №(15-32)3099вих-18 від 22.03.2018 з оригіналами платіжних доручень щодо сплати судового збору, а саме платіжне доручення №2130 від 27.12.2017 на суму 3200,00 грн., платіжне доручення №103 від 08.02.2018 на суму 324,00, платіжне доручення №223 від 28.02.2018 на суму 1762,00 грн. та лист №(15-32)3222вих-18 від 27.03.2018 в якому повідомлено суд про наявність оригіналів документів у позивача або іншої особи, які додані до позовної заяви, а також повідомлено, що Миколаївською місцевою прокуратурою №1 та №2, прокуратурою Миколаївської області не подано іншого позову до тих самих сторін з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/224/18, підготовче засідання призначено на 24 квітня 2018 року об 11 год. 00 хв.

Підготовче засідання призначене на 24.04.2018 було відкладено на 23 травня 2018 року о 12 год.00 хв.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/224/18 до судового розгляду по суті на 12 червня 2018 року о 12 год. 00хв.

Відповідач - 1 в судове засідання 12.06.2018 не з'явився, відзив по суті позовної заяви до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення №54001 33251320 (а.с.70).

Відповідач - 2 в судове засідання 12.06.2018 не з'явився, відзив по суті позовної заяви до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення №54001 33251339 (а.с.69).

У відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь – якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Миколаївською міською радою 25.05.2017 прийнято Рішення №20/29, пунктом 1 розділу 1 якого вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” в оренду на 1 рік з дати прийняття рішення земельну ділянку площею 15 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:01:017:0003, зарахувавши її до земель громадського призначення (за функціональним призначенням - до земель комерційного використання), для подальшого обслуговування торгового кіоску по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського без оформлення права власності на нерухоме майно (а.с.16).

На підставі вищевказаного рішення, 28.08.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” укладено договір оренди землі № 11435 відповідно до якого ТОВ “ІВК-1” передано в оренду земельну ділянку площею 15 кв.м. для обслуговування тимчасово розміщеного торгову кіоску з кадастровим номером №4810136900:01:017:0003, яка розташована по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського без оформлення права власності на нерухоме майно (а.с.22-23).

Згідно п.3.1 Договору № 11435 договір діє протягом 1 (одного) року з дати його укладення (28.08.2018).

Згідно наданої інформації від 25.09.2017 №936/22.01.01-13 та від 30.11.2017 №1638/22.01.01-13 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, серед справ переданих управлінням ДАБК у Миколаївській області до ДАБК Миколаївської міської ради, відповідно до отриманих повноважень, декларації або дозволи про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність до експлуатації об'єкта по ТОВ «ІВК-1» відсутня. До управління державного архітектурно – будівельного контролю Миколаївської міської ради станом на 25.09.2017, повідомлення на початок виконання будівельних робіт, або заяви на дозвіл на виконане будівельних робіт не надходили (а.с.34, 35).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, №99173917 від 03.10.2017 за ТОВ “ІВК-1” (ідентифікаційний код 40987827) право власності на будівлю, споруду розташовану за адресою вул.Погранична ріг пр.Богоявленського у м.Миколаєві не реєструвалося (а.с.25).

Вважаючи, що прийняте відповідачем-1 рішення, а також договір оренди не відповідають приписам ч.1 ст.13, ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” ст.ст. 124, 134-139 ЗК України, прокурор звернувся з позовом про визнання їх незаконним та зобов'язання ТОВ “ІВК-1” повернути земельну ділянку.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом "України та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, ч. 1-2 ст. 93 Земельного Кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду землі”).

В силу положень ч.1 ст.116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Положеннями ч. 1-2 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 Земельного Кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За приписами ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 3 ст.7 Закону України “Про оренду землі”, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статтею 134 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки державної комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, не підлягають продажу на конкурентних (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

У вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 116, 123, 124, 126 Земельного кодексу України.

Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (положення ст. 177 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

У свою чергу, під спорудою згідно постанови КМУ від 28.10.2004р. №1442 “Про затвердження Національного стандарту №2 “Оцінка нерухомого майна” розуміється земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Також поняття споруди визначено Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, відповідно до якого споруда – це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Правовий аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що торгівельний кіоск по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського у м.Миколаєві являється лише тимчасовою спорудою, оскільки встановлений без влаштування фундаменту, може бути переміщений в інше місце та не є об'єктом нерухомого майна. Натомість спорудами в розумінні ст.120 Земельного Кодексу України та ст. 377 Цивільного Кодексу України є будівельні системи, які нерозривно пов'язані з земельною ділянкою та відповідно є об'єктами нерухомого майна.

Отже, тимчасове розміщення на земельній ділянці торгового кіоску не відноситься до випадків визначених ч.2 ст.134 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного Кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора щодо визнання незаконним та скасування пункту 1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/29, яким передано Товариству з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” в оренду земельну ділянку площею 15 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:01:017:0003), зарахувавши її до земель громадського призначення (за функціональним призначенням – до земель комерційного використання), для подальшого обслуговування торгового кіоску по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського без оформлення права власності на нерухоме майно

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним на майбутнє укладеного 28.08.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” договору оренди землі №11435 та зобов'язання відповідача - 2 повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи обґрунтованість вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/29 про передачу ТОВ “ІВК-1” земельної ділянки із кадастровим номером 4810136900:01:017:0003 площею 15 кв.м., то, відповідно, і договір оренди зазначеної земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на майбутнє, оскільки зазначений правочин був укладений з порушенням земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Фактично земельна ділянка для обслуговування тимчасово розміщеного кіоску набута відповідачем-2 в користування без дотримання вимог закону, який регулює порядок її надання, що є підставою для повернення вказаної земельної ділянки територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради.

Таким чином, позовна вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі №11435 від 28.08.2017, а відтак задоволення вказаної позовної вимоги тягне за собою задоволення й похідної вимоги.

Щодо звернення з даним позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, лише якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин прокурором обґрунтовується.

Отже, звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді і є самостійним учасником процесу.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення ради у даних земельних правовідносинах.

Таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а рішення відповідача порушує норми діючого земельного законодавства. У зв'язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 звертається до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.

Крім того, повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України” від 2 листопада 2004 року ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес” (п. 54 рішення).

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) від 25.05.2017 №20/29, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” (вул.Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40987827) передано в оренду на 1 рік з дати прийняття рішення земельну ділянку площею 15 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:01:017:0003), зарахувавши її до земель громадського призначення (за функціональним призначенням - до земель комерційного використання), для подальшого обслуговування торгового кіоску по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського без оформлення права власності на нерухоме майно.

3. Визнати недійсним на майбутнє укладений 28.08.2017 між Миколаївською міською радою (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” (вул.Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40987827) договір оренди землі №11435, на підставі якого передано в оренду товариству земельну ділянку площею 15 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:01:017:0003 по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського у м.Миколаєві;

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” (вул.Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40987827) повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 15 кв.м. із кадастровим номером 4810136900:01:017:0003, вартістю 31 745,25 грн., розташовану по вул.Пограничній ріг пр.Богоявленського у м.Миколаєві, шляхом демонтажу кіоску.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІВК-1” (вул. Богородична, 11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40987827, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 2643,00 грн. (дві тисячі шістсот сорок три грн.).

6. Стягнути з Миколаївської міської ради (через виконавчий комітет Миколаївської міської ради) (вул.Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір у сумі 2643,00 грн. (дві тисячі шістсот сорок три грн.).

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 12.06.2018, повний текст рішення складено 13.06.2018.

Суддя Н.О. Семенчук