Рішення

від 07.06.2018 по справі 916/742/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/742/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/742/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ГТК-СТРОЙ” до товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ” про стягнення 146 259,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ГТК-СТРОЙ” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ” 146 259,35 грн., де 130 814,11 грн. – заборгованість за договором про надання послуг транспортного оброблення вантажів та відповідального зберігання №11-08/17 від 11.08.2017р., 3 046,65 грн. – 3% річних, 12 398,59 грн. – інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

11 серпня 2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю “ГТК-СТРОЙ” (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ” (Замовник) було укладено договір про надання послуг транспортного оброблення вантажів та відповідального зберігання №11-08/117, згідно умов п.1.1. якого, Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику комплекс послуг з транспортного оброблення вантажів (надалі за текстом Послуги), які належать Замовнику на праві власності, а Замовник приймає на себе зобов'язання оплатити надані йому Виконавцем послуги.

Відповідно до п.1.2. Договору, до переліку (комплексу) послуг, які входять в ціну Договору та які надає Замовнику згідно умов цього Договору, входять:

- приймання, обробка та розвантаження залізничних вагонів із вантажами, які надходять на ім'я Замовника, та завантажування вантажу на автомобільні транспортні засоби Замовника перевізника Замовника);

- відповідальне зберігання вантажу з моменту надходження залізничного вагону на залізничну під'їзну колію Виконавця до відвантаження з вагонів на транспорт Замовника або його Перевізника.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що ціна Договору складається із всіх грошових сум, сплачених Замовником Виконавцю за надані послуги. Витрати третім особам (залізниці), що пов'язані з використанням залізничної колії при отриманні вантажів Замовника (плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу; тощо), включаються в ціну Договору.

Зі змісту п.5.1.1. Договору вбачається, що, штрафи, пов'язані з перевезенням вантажів, що виникли з вини Замовника, та нараховані Виконавцю, а також витрати за переміщення вантажів Виконавцем, пов'язані з своєчасною подачею автотранспорту Замовником, на вільне місце на території Виконавця в місці надання комплексу послуг (п.1.4. Договору), не входять в ціну Договору та підлягають відшкодуванню (компенсації) Замовником Виконавцю на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дня виставлення рахунку Виконавцем.

У відповідності до п.5.3. Договору, розрахунок плати за надані послуги здійснюється Виконавцем на підставі облікових даних, прийнятих на обробку та зберігання вантажів, та відображається у виставлених Замовнику рахунках, які складаються та передаються на оплату щомісячно до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п.6.2.1. Договору, за прострочення здійснення оплати згідно виставленого рахунку, якщо таке прострочення зумовлене діями (бездіяльністю) Замовника і залежить лише від його волі, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від несплаченої вартості наданого комплексу послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.2.2. Договору, штрафні санкції залізниці за простій вагонів, якщо Замовник не забезпечив своєчасний вивіз вантажу та порушив зобов'язання, передбачені п.2.3.5. цього Договору. Штрафи підлягають відшкодуванню Виконавцю на протязі 5 банківських днів з дня виставлення рахунку Виконавцем.

Договірна ціна надання послуг транспортного оброблення вантажів та відповідального зберігання сипучих будівельних матеріалів становить у відповідності з И Додатком № 1 від 11.08.2017 р. до Договору - 60 грн. за 1 тонну, і у відповідності з Додатком № 2 від 1.11.2017 р. до Договору - 70 три. за і тонну.

Послуги за договором виконувались у вересні-листопаді 2017р. вартість яких складає:

- 29.09.2017р. – 7 632 грн.;

- 29.09.2017р. – 11 220 грн.;

- 04.10.2017р. – 7 374 грн.;

- 06.10.2017р. – 66 969 грн.;

- 09.10.2017р. – 33 048 гри.;

- 12.10.2017р. – 11 052          грн.;

- 12.10.2017р. –           22 548          грн.;

- 17.10.2017р. – 79 848          гри.;

- 17.10.2017р. –           83 478          грн.;

- 17.10.2017р. – 3 480 грн.;

- 19.10.2017р. – 45 033 грн.;

- 20.10.2017р. – 7 671 грн.;

- 23.10.2017р. – 7 221 грн.;

- 23.10.2017р. – 7 611 грн.;

- 23.10.2017р. – 15 186 грн.;

- 23.10.2017р. – 3 846 грн.;

- 23.10.2017р. – 7 530 грн.;

- 23.10.2017р. – 3 792 грн;

- 23.10.2017р. – 7 533 грн.;

- 23.10.2017р. – 3 729 грн.;

- 26.10.2017р. – 3 570 грн.;

- 26.10.2017р. – 18 264 грн.;

- 26.10.2017р. – 7 575 грн.;

- 27.10.2017р. – 13 974 грн.;

- 31.10.2017р. – 3 067 грн.;

- 01.11.2017р. – 90 489 грн.;

- 01.11.2017р. – 8 631 грн.;

- 02.11.2017р. – 27 380,50 грн.;

- 07.11.2017р. – 39 732 грн.;

- 08.11.2017р. – 12 988,50 грн.;

- 13.11.2017р. – 26 733 грн.;

- 14.11.2017р. – 6 657 грн.;

- 15.11.2017р. – 28 602 грн.;

- 15.11.2017р. – 49 339,50 грн.;

- 15.11.2017р. – 11 914 грн.;

- 16.11.2017р. – 25 665,50 грн.;

- 20.11.2017р. – 33 683,30 грн.;

- 20.11.2017р. – 64 589 грн.;

- 21.11.2017р. – 46 956 грн.;

- 24.11.2017р. – 45 754,10 грн.;

- 24.11.2017р. – 12 355 грн.;

- 27.11.2017р. – 17 251,50 грн.;

- 28.11.2017р. – 21 084 грн.;

Загалом позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 1 052 055,90 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних послуг.

Крім того, позивачем було сплачено 309 869,18 грн. штрафних санкцій на користь залізниці та які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача в порядку п.5.1.1. Договору.

В свою чергу відповідачем було сплачено вартість отриманих від позивача послуг в сумі 1 231 110,97 грн., внаслідок чого за товариством з обмеженою відповідальністю “АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ” виникла заборгованість перед позивачем в сумі 448 525,76 грн.

В свою чергу, 06.12.2017р., товариство з обмеженою відповідальністю “АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ” звернулось до позивача із гарантійним листом №01-06/12/17, яким гарантував сплату заборгованості в сумі 448 525,76 грн. в строк до 15.12.2017р.

З підстав несплати заборгованості в сумі 448 525,76 грн., позивач, 15.12.2017р. звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої просив сплатити суму боргу в повному обсязі.

19.12.2017р. відповідач здійснив часткову оплату суми боргу в розмірі 173 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими представниками сторін.

22.12.2017р. позивач звернувся до відповідача із повторною претензією про сплату суми боргу в розмірі 275 525,76 грн.

08.02.2018р. відповідач втретє звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу.

13.04.2018р. відповідачем було частково сплачено суму боргу в розмірі 144 710,15 грн., внаслідок чого за останнім залишилась заборгованість перед позивачем в сумі 130 814,11 грн., що підтверджується відповідним актом звірки взаєморозрахунків.

З врахуванням наведеного, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2018р., позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ГТК-СТРОЙ” (вх.№794/18) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/742/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

04.06.2018р. позивач звернувся до суду із клопотанням (вх.№11081/18) про відкладення розгляду справи, яке судом залишено без задоволення, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.06.2018р., не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 85), та розписка про відкладення розгляду справи від 22.05.2018р.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином за юридичною адресою (65496, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, буд. №5, каб. №109-110), про що свідчить поштове повідомлення (20415/18), повернуте на адресу суду із відміткою про невручення із зазначенням “за закінченням терміну зберігання”.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг за договором про надання послуг транспортного оброблення вантажів та відповідального зберігання №11-08/117 не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 130 814,11 грн. у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 130 814,11 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 046,65 грн. та інфляційні в сумі 12 398,59 грн.

Досліджуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 456,74 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 3 046,65 грн., суд встановив, що здійснено не належним чином, у зв'язку з чим, судом було самостійно обраховано 3% річних наступним чином:

Судом встановлено, що у згідно гарантійного листа №01-06/12/17, відповідач гарантував сплату заборгованості в сумі 448 525,76 грн. до 15.12.2017р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

448525.7615.12.2017 - 18.12.201743 %147.46

275525.7619.12.2017 - 17.04.20181203 %2717.51

Отже, за самостійних розрахунком суду, суму 3% річних складає 2 864,97 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 2 864,97 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних в розмірі 181,68 грн. – суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14).

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних в сумі 12 398,77 грн., суд встановив, що здійснено не належним чином, у зв'язку з чим, судом було самостійно обраховано інфляційних наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

19.12.2017 - 17.04.2018275 525.761.04412 035.98287 561.74

За самостійних розрахунком суду, інфляційні складають 12 035,98 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні в сумі 12 035,98 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних в розмірі 362,61 грн. – суд відмовляє.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ГТК-СТРОЙ” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 185,55 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 76, 86, 202, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ” (вул. Пивоварна, буд. №5, каб. №109-110, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська обл., 65496, код ЄДРЮОФОПГФ 39413339) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ГТК-СТРОЙ” (вул. Канатна, буд. №85, м. Одеса, 65012, код ЄДРЮОФОПГФ 26600051) заборгованість за договором про надання послуг транспортного оброблення вантажів та відповідального зберігання №11-08/17 від 11.08.2017р. в сумі 130 814 (сто тридцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 11 коп., 3% річних в сумі 2 864 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 97 коп., інфляційні в сумі 12 035 (дванадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 98 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 2 185 (дві тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 55 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку, передбаченому ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12 червня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський