Рішення

від 24.05.2018 по справі 917/2137/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 Справа № 917/2137/17

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

при секретарі Михатило А.В.,

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1,

від відповідача 1: ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури,

вул. Кашинського, 1, м. Миргород, Полтавська область, 37600

до 1. Гадяцької міської ради Полтавської області,

вул. Лесі Українки, 3, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартинівське",

вул. Горького 24, с. Московський Бобрик, Лебединський район, Сумська область, 42235

про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору про встановлення сервітуту та звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Гадяцької міської ради Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартинівське" про визнання недійсним та скасування рішення двадцять другої сесії шостого скликання Гадяцької міської ради від 15.08.2012, яким надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Мартинівське" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (на умовах земельного сервітут) на земельну діяльну площею 0,0055 га, для обслуговування будівлі торгівлі, за адресою м. Гадяч, вулиця Гетьманська, 29-а; визнання недійсним та скасування рішення двадцять шостої сесії шостого скликання Гадяцької міської ради від 11.12.2012 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельної ділянки щодо якої встановлений земельний сервітут, площею 0,0055га, ТОВ "Мартинівське" за адресою м. Гадяч, вулиця Гетьманська, 29-а, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі громадської забудови; визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 11.12.2012 року на земельну ділянку площею 0,0055 га, вартістю 36077,75 грн., кадастровий номер 5320410100:50:001:1036, що знаходиться по вулиці Гетьманській, 29-а, м. Гадяч, Полтавської області, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №166519753204; зобов'язання ТОВ "Мартинівське" звільнити земельну ділянку площею 0,0055 га, вартістю 36077,75 грн., кадастровий номер 5320410100:50:001:1036, що знаходиться по вулиці Гетьманській, 29-а, м. Гадяч, Полтавської області та повернути до земель комунальної власності територіальної громади м. Гадяч, оскільки останні суперечать Конституції України та чинному законодавству.

Ухвалою від 01.03.2018 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до 21.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 17.01.2018.

11.01.2018 від Гадяцької міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. №341).

17.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартинівське" подано відзив на позовну заяву (вх. №554) та заяву про застосування строків позовної давності (вх. №559).

В судовому засіданні 17.01.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.02.2018.

Прокуратурою подано відповідь на відзив (вх. №962 від 30.01.2018).

07.02.2018 та 19.02.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні.

Від прокуратури 01.03.2018 (вх. №2281) надійшли заперечення на відзив.

Ухвалою від 01.03.2018 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.04.2018.

У судовому засіданні 04.04.2018 прокурор просив приєднати до матеріалів справи клопотання про залучення письмових доказів (вих.№01/03-3016 від 23.03.2018) та врахувати його під час розгляду справи, оскільки копії документів надійшли до Гадяцького відділу Миргородської місцевої прокуратури 15.03.2018, а тому не було можливості подати документи до суду у встановлений строк. Клопотання надійшло до суду 28.03.2018.

У судовому засіданні 04.04.2018 прокурор виклав зміст та підстави позовних вимог.

У судовому засіданні 04.04.2018 представники відповідачів 1, 2 виклали свої заперечення проти позову.

Представник відповідача 2 просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин, письмова заява знаходиться в матеріалах справи.

Головуючий дослідив матеріали справи 917/2137/17 у судовому засіданні.

В судових засіданнях 04.04.2018/ та 24.05.2018 прокурор просив задовольнити позов, а відповідачі 1, 2 - відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 24.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що рішенням двадцять другої сесії шостого скликання Гадяцької міської від 15.08.2012 надано дозвіл ТОВ "Маритинівське" (відповідач 2) на виготовлення документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (на умовах земельного сервітуту) на земельну ділянку орієнтовною площею 0,005 га, для обслуговування будівлі торгівлі, за адресою: місто Гадяч, вулиця Гетьманська, 29 - а (а.с. 22).

11.11.2012 двадцять шостою сесією шостого скликання Гадяцької міської прийнято рішення Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою щодо якої встановлений земельний сервітут, площею 0,0055 га, ТОВ "Мартинівське" за адресою: місто Гадяч, вулиця Гетьманська,29-а, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі громадської забудови (а.с. 27).

11.12.2012 на підставі вказаних рішень між Гадяцькою міською радою в особі та ТОВ Мартинівське укладено договір встановлення земелі сервітуту, відповідно до якого ТОВ Мартинівське надано право на строкове, обмежене, платне користування земельною ділянкою площею 0,0055 га, розташо|ваною в м. Гадяч, по вулиці Гетьманська, 29-а. Кадастровий номер земельної ділянки 5320410100:50:001:1036 (а.с. 11-12).

Згідно п.1.1 Договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництво та обслуговування будівель торгівлі, землі громадської забудови.

Пунктом. 2.1. Договору встановлено строк дії договору терміном на 49 років.

Прокурор вказує, що рішення сесій Гадяцької міської ради від 15.08.2012 та від 11.11.2012, договірпро встановлення земельного сервітуту є незаконними і такими, суперечать Конституції України та чинному законодавству, а тому підлягають визнанню недійсними, а рішення органу місцевого самоврядування підлягають скасуванню.

Прокурор стверджує, що ТОВ Мартенівське не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки. Договором від 11.12.2012 на встановлення земельного сервітуту не аргументовано як з боку розпорядника земельних ділянок, так і з боку володаря сервітуту, про неможливість задоволення потреб особи в інший спосіб, встановлення сервітуту.

Зміст договору та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, оскільки договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені;| натомість, умови спірного договору передбачають передачу відповідачу права користування земельною ділянкою, належній територіальній громаді міста, що є характерною ознакою договору ренди земельної ділянки. Тобто, відповідач ТОВ Мартинівське міг використовувати спірну земельну ділянку з метою подальшого будівництва та обслуговування будівель торгівлі шляхом укладення договору оренди.

За відсутності ознак користування чужим майном, у Гадяцької міської ради не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Мартинівське та відповідно прийняття оспорюваного рішення і укладення договору земельного сервітуту.

Статтями 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так на думку прокурора, спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду з дотриманням процедури визначеної законодавством. Прийняття Гадяцькою міською радою оскаржуваних у справі рішень щодо встановлення земельного сервітуту ТОВ Мартенівське для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тобто для здійснення ним підприємницької діяльності, є незаконними і такими, що суперечать вимогам статті 401 Цивільного кодексу України, а тому підлягають визнанню судом недійсними; договір строкового земельного сервітуту не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно до ч. 3 статті 152 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку, а земельна ділянка звільненню та поверненню до земель комунальної власності.

Відповідач 1 вказує, що земельна ділянка площею 55 кв.м., є комунальною власністю територіальної громади м. Гадяч, яка розташована по вул. Гетьманська, 29-а в м. Гадяч і на момент подачі заяви ТОВ Мартенівське не була передана у власність чи користування фізичним та юридичним особам. Подана заява ТОВ Мартинівське від 23.07.2012 на депутатській комісії із земельних питань була розглянута та внесена на розгляд сесії міської ради. 22 сесією Гадяцької міської ради 6 скликання від 15.08.2012 було прийняте рішення про надання дозволу вище указаному товариству на виготовлення технічної документації для передачі земельної ділянки у користування на умовах сервітуту, для обслуговування будівель торгівлі-нерухомого майна магазину. Після виготовлення технічної документації із землеустрою, згідно поданої заяви ТОВ Мартинівське 11.12.2012 сесією міської ради було прийняте рішення про передачу в користування на умовах сервітуту земельну ділянку площею 55 м.кв. ТОВ Мартинівське без права забудови даної земельної ділянки в зв`язку з тим, що відстань до найблищої капітальної забудови становить 5 м, згідно ДБН відстань між об`єктами капітальної забудови повинна становити 8 м. Передана у користування на умовах земельного сервітуту земельна ділянка ТОВ Мартинівське може використовуватись тільки для обслуговування об'єктів забудови та благоустрою.

Оскаржувані прокурором рішення Гадяцької міської ради згідно до статті 59 ЗУ Про місцеве самоврядування прийняті колегіальним органом на пленарному засіданні після обговорення відкритим голосуванням, та доведені до відома населення, направлені до контролюючих органів, а саме до Держгеокадастру в Гадяцькому районі та Гадяцької прокуратури.

Відповідач 2 зазначає, що він являється власником земельної ділянки площею 0,0286 га кадастровий номер 5320410100:50:001:1000, цільове призначення, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вулиця Гетьманська, 29. Реєстраційною службою Гадяцького районного управління юстиції Полтавської області 26.03.2013 зареєстровано право власності у державному реєстрі прав на вказану земельну ділянку за ТОВ Мартинівське за номером 606226. Дана земельна ділянка площею 0,0286 га (має Г подібну форму) та спірна земельна ділянка площею 55м 2 згідно даних Державного земельного кадастру (фото з публічної кадастрової карти в матеріалах справи а.с. 53-54) межують одна з одною. Крім того спірна земельна ділянка врізається у земельну ділянку площею 0,0286 га, що унеможливлює використання земельної ділянки 0,0286 га за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі . На земельній ділянці 0,0286 га на час встановлення сервітуту знаходилась будівля торгівлі, яка отоплювалася твердим паливом (дровами), яке знаходилось у складських приміщеннях з задньої частини будівлі. Підхід до складських приміщень був можливий лише через спірну земельну ділянку площею 0,0055га. Так у відповідача - ТОВ Мартенівське - не було іншої можливості задовільнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту. Посилання прокурора на те, що договір на встановлення земельного сервітуту від 11.12.2012 є удаваним, являються безпідставними та надуманими.

Також, відповідач 2 просить суд застосувати до вимог заступника прокурора строк позовної давності та відмовити у задоволенні заяви (письмова заява від 17.01.2018 а.с. 57).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Таким чином, позов, предметом якого є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації та її затвердження вичерпало свою дію та не може бути задоволено, з огляду на те, що таке рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №916/187/15-г.

Згідно пункту 2.31 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (статті 401 - 406), главою 16 Земельного кодексу України (статті 98 - 102).

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (ч.3 ст. 98 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що перелік цілей, для яких можливо встановити земельний сервітут, визначений статтею 99 Земельного кодексу України.

Так, статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Таким чином, суд зазначає, що правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.

Також з правового аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на момент укладення спірного договору другий відповідач є власником земельної ділянки площею 0,0286 га кадастровий номер 5320410100:50:001:1000, що межує з спірною.

Положеннями ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог прокурора щодо визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 11.12.2012, позовна вимога прокурора щодо зобов'язання другого відповідача повернути територіальній громаді міста Гадяч земельну ділянку площею 0,0055 га, вартістю 36077,75 грн., кадастровий номер 5320410100:50:001:1036, визнається судом необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на прокурора у зв'язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 04.05.2018.

Суддя М.М. Кульбако