Рішення

від 15.05.2018 по справі 804/2946/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Справа № 804/2946/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промізолсервіс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.04.2018 року на суму 129886, 25 грн., у зв'язку з порушенням вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 року Приватне підприємство "Промізолсервіс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області форма Р № НОМЕР_1 від 03.04.2018 року на суму 129886,25 грн., нараховане Приватному підприємству "Промізолсервіс".

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому позивач зазначає, що факт реального здійснення господарських операцій підтверджуються відповідними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт реальної поставки товарів.

В судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши письмовий відзив на позов, в обгрунтування якого зазначила, що перевірка була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства. Документальне підтвердження проведених господарських операцій з вищезазначеними підприємствами відповідач не визнав, вважаючи, що оскільки фактично здійснення господарських операцій не було, то надані до перевірки документи, не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Також на думку контролюючого органу позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан його постачальників, умови ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ними допускались. Таким чином, за твердженнями відповідача діяльність підприємства була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань та порушували приписи господарського та цивільного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлення відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.02.2018 року №1284-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Промізолсервіс (код за ЄДРПОУ 31932002) проведена позапланова документальна виїзна перевірка приватного підприємства Промізолсервіс , код за ЄДРПОУ 31932002 (скорочено - ПП Промізолсервіс ) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Спецстройсистема (код ЄДРПОУ 36839765) за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року, та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ПП Спецстройсистема (код ЄДРПОУ 36839765) за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2018 року № 13230/04-36-14-20-08/31932002.

За висновками перевірки встановлено, що між ПП Промізолсервіс та ПП Спецстройсистема укладено договір постановки будматеріалів № 250515 від 25.05.2015 року. Враховуючи, що ПП Спецстройсистема не є виробником виробником товарів реалізованих на адресу позивача, з метою встановлення виробника контролюючим органом проаналізовано та досліджено наявну податкову інформацію по постачальникам ПП Спецстройсистема , в результаті чого перевіркою не підтверджено факт отримання товару по ланцюгу постачання ТОВ ІНВЕНС &?с; ПП Спецстройсистема &g ; ПП Промізолсервіс . З урахуванням вищевикладеного, надані ПП Промізолсервіс до перевірки документи, на думку податкового органу, свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції за період травень 2015 року по взаємовідносинах з ПП Спецстройсистема . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів, (робіт, послуг) та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов'язань ПП Промізолсервіс . Укладений між ПП Промізолсервіс та ПП Спецстройсистема договір не опосередковується реальним виконанням операції, що становить його предмет. Фактично ПП Промізолсервіс здійснено безпідставне оформлення нереальних господарської операції з ПП Спецстройсистема з постачання ТМЦ і неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів.

У зв'язку з викладеним, встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п. 198.1 п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044 ПП Промізолсервіс в результаті завищення податкового кредиту занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету всього на суму 103 909 грн., в тому числі внаслідок включення сум ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентами: ПП Спецстройсистема за травень 2015 року на суму 103 909 грн.

На підставі акта перевірки від 20.03.2018 року № 13230/04-36-14-20-08/31932002 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.04.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129886,25 грн. (основний платіж - 103909,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25977,25 грн.).

Вказані порушення стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Крім того, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Суд вважає, що висновки викладені в акті перевірки є хибними, а реальність виконання господарських операцій позивача з ПП Спецстройсистема підтверджується з огляду на наступне.

25.05.2015 року між ПП Промізолсервіс та ПП Спецстройсистема укладено договір постановки будматеріалів № 250515.

Згідно даного ПП Спецстройсистема в травні 2015 року відвантажило на адресу позивача матеріалів на загальну суму 623453,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 103 908,97грн.). Будівельні матеріали (бікроеласт ЕКП 4,0 - 3890м.кв., бікроеласт ЕПП 2,5 - 7420м.кв., праймер бітумний - 2,68 т.) були придбані для виконання ремонту м'якої покрівлі в житлових будинках в м. Мелітополь.

На підтвердження даної господарської операції позивачем надано: видаткову накладну № 2905151 від 29.05.2015 року, видаткову накладну № 2905153 від 29.05.2015 року, видаткову накладну № 2905152 від 29.05.2015 року, ТТН № 290515 від 29.05.2015 року.

В подальшому придбані матеріали було використано для здійснення будівельних робіт на виконання договорів підряду між позивачем та КП Житломасив ММР ЗО № 1/м від 21.05.2015 року, № 2/м від 21.05.2015 року, № 3/м від 21.05.2015 року.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій, суд зазначає наступне.

Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11 висловив позицію з приводу того, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження правомірності формування платником податків витрат та податкового кредиту були надані первинні, розрахункові документи, податкові накладні. Додаткових документів, які б підтверджували право платника податків на податковий кредит, закон не вимагає.

Документи, на які посилається податковий орган у своєму акті перевірки є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаним контрагентом позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Данні документів наданих позивачем, які підтверджують проведення господарських операцій не спростовані, а доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 03.04.2018 року № НОМЕР_1.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Керуючись ст. ст. 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Промізолсервіс" (вул. Купріна, буд. 116-Б/2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50045, код ЄДРПОУ 31932002) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.04.2018 року на суму 129886, 25 грн., у зв'язку з порушенням вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.04.2018 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Промізолсервіс" судовий збір у сумі 1948,29 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18 травня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1