Ухвала

від 12.06.2018 по справі 825/1760/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 червня 2018 року                     м. Чернігів                              Справа № 825/1760/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді           Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Якуш І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Земля і воля Агро» до Комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Носівської райдержадміністрації Чернігівської області про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

16.04.2018 Приватне підприємство «Земля і воля Агро» звернулося до суду з адміністративним позовом до Комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Носівської райдержадміністрації Чернігівської області про скасування рішення відповідача від 11.12.2017.

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, в зв'язку з усуненням недоліків у встановлений в ухвалі без руху строк.

31.05.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду електронною поштою заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, надіслав на адресу суду лист про розгляд справи без його участі.

Судове засідання здійснювалось в порядку встановленому ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (стаття 2 Земельного кодексу України).

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

З аналізу викладених норм слідує, що реалізуючи відповідні повноваження місцеві органи виконавчої влади вступають з суб'єктами у земельні відносини та є рівноправними учасниками таких взаємовідносин, а тому не здійснюють владних управлінських функцій, оскільки відсутня підпорядкованість одного учасника земельних відносин іншому.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір стосується не стільки правомірності дій стосовно затвердження акта комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (чи здійснені вони у межах повноважень, у спосіб, з дотриманням порядку, що передбачені чинним законодавством, тощо), скільки визначення розміру збитків за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Тобто, основою даного спору є цивільні відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 676/223/17 (провадження № К/9901/2249/17).

Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

З огляду на викладене, позовна заява позивача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, провадження в адміністративній справі необхідно закрити, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ віднесено до господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Земля і воля Агро» до Комісії із визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Носівської райдержадміністрації Чернігівської області про скасування рішення закрити.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, передбачені статтями 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 О.М. Тихоненко