Постанова

від 12.06.2018 по справі 2-а-14/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

м. Київ

справа №2-а-14/11

адміністративне провадження №К/9901/6068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Малого приватного підприємства "Екофільтр" на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі №2-а-14/11 за позовом Малого приватного підприємства "Екофільтр" до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому , з урахуванням неодноразових заяв про уточнення і зміну позовних вимог, остаточно просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 28.05.2004 № 273 про внесення змін у рішення від 17 жовтня 2003 року № 150 щодо зміни за заявою ОСОБА_3 з 3,05 га до 3,02 га площі земельної ділянки, стосовно якої МПП Екофільтр надано згоду на розробку технічної документації та проекту відведення;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 27.08.2004 № 368 про внесення змін у рішення від 17 жовтня 2003 року № 150 щодо зміни за заявою ОСОБА_3 з 3,05 га до 2,75 га площі земельної ділянки, стосовно якої МПП Екофільтр надано згоду на розробку технічної документації та проекту відведення;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 26.08.2005 № 382 про внесення змін до рішення від 17.10.2003 № 150 щодо надання згоди МПП Екофільтр на розробку технічної документації і проекту відведення земельної ділянки площею 1,67 га в натурі для передачі в довгострокову оренду на 49 років та земельну ділянку площею 1,38 га передано в землі запасу Ради;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради 26.08.2005 № 380 (про вилучення у ДП Рівнеліс земельної ділянки 3,05 га згідно заяви від 10.09.2003);

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 23.06.2006 № 29 про надання згоди ОСОБА_1 на розробку технічної документації по передачі в оренду строком на 30 років земельної ділянки площею 0,3 га для обслуговування майна в кількості 6 дачних будинків;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 12.07.2007 № 376 про вилучення з користування МПП Екофільтр земельної ділянки площею 1,525 га та переведення в землі запасу Ради;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 28.05.2008 № 858 про рекомендацію КП Добробут-3 припинити водопостачання на базу відпочинку Райдуга у зв'язку з порушенням норм та правил користування водою;

- визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету ради від 26.06.2008 № 83 про створення робочої групи для здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері регулювання земельних відносин бюджету;

- визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету ради 03.07.2008 № 85 про звернення до Білгород-Дністровського РВ ГУМВС про притягнення до відповідальності посадових осіб МПП Екофільтр за перешкоди у користуванні земельною ділянкою;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 08.07.2008 № 926 про призупинення незаконної діяльності б/в Райдуга МПП Екофільтр до моменту отримання відповідних дозвільних документів та оформлення земельних правовідносин з Радою;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 26.09.2008 № 1068 про скасування рішень від 28.05.2004 № 273, від 27.08.2004 № 368, від 26.08.2005 № 382, від 17.10.2003 № 150;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 06.02.2009 № 1256 про відмову МПП Екофільтр у наданні додатково земельної ділянки;

- визнати протиправним і скасувати рішення ради від 15.10.2009 № 1359 про внесення змін до рішення від 28.05.2008 № 858;

- зобов'язати відповідача не чинити перешкод МПП Екофільтр у користуванні земельною ділянкою 3,05 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить база відпочинку Райдуга в селищі Миколаївка, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 3,05 га. На частину земельної ділянки площею 1,525 га позивач має державний акт на право постійного користування. На іншу частину такої ж площі ним було отримано згоду за рішенням відповідача на розробку технічної документації та проекту відведення з подальшою передачею у довготривалу оренду. Проте позивач не встиг оформити правовстановлюючі документи на цю частину земельної ділянки, оскільки відповідач почав приймати оспорювані рішення, якими фактично вилучав у нього частини земельної ділянки, а в подальшому взагалі відмовив у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки в оренду.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 лютого 2015 року у справі 2-а-14/11, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суди обох інстанцій виходили з того, що придбання позивачем за договором купівлі-продажу 1/2 частини бази відпочинку Райдуга не надало позивачу прав на користування земельною ділянкою, яка є власністю територіальної громади, а тому відповідач мав право відмовити позивачу у наданні цієї земельної ділянки в оренду.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 25 жовтня 1993 року між Республіканським акціонерним комерційним агропромисловим банком Україна та МПП Екофільтр , останнім придбано у власність частину майна бази відпочинку Райдуга , яка розташована в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району Одеської області. 26 жовтня 1993 року сторони договору підписали акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (1/2 частина майна б/в Райдуга ) на суму 102 млн. крб. (т. № 1 а.с. 7).

Згідно державного акту про право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого на підставі рішення Миколаївської сільської ради № 289-ХХІІІ від 17.10.2001р. позивач отримав у встановленому законом порядку право на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування будівель та споруд бази відпочину Райдуга , площею 1,525га. (т.1 а.с. 95-99).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17.01.2003р. між ДП Рівнеліспостач та МПП Екофільтр у власність позивача передано іншу 1/2 частину спільного майна бази відпочинку Райдуга на земельній ділянці площею 3,05га. (т. № 1 а.с. 8).

Відповідно до вимог п. 1.4 зазначеного договору право власності на зазначене майно переходить позивачу з моменту підписання акту приймання-передачі та здійснення оплати. 11.12.2003 на виконання вимог п. 1.4 договору купівлі-продажу 1/2 частини спільного майна бази відпочинку Райдуга МПП Екофільтр прийняло на баланс зазначене майно згідно з актом прийому-передачі за переліком. (т. № 1 а.с. 115-116).

10 вересня 2003 року Рівненське ДЛГО Рівнеліс звернулось із листом до Голови Миколаївської сільської ради про переоформлення земельної ділянки на МПП Екофільтр у звязку із продажем останньому ? частини бази відпочинку Райдуга . (т. № 1 а.с. 201).

17.10.2003р. Миколаївською сільською радою прийнято рішення № 150-XXIV Про дачу згоди МПП Екофільтр на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки /3,05га/ в натурі для передачі в оренду . На підставі прийнятого рішення між Миколаївською сільською радою та МПП Екофільтр 01.01.2004р. був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 49 років площею 3,05га., проте в подальшому цей договір визнаний недійсним постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року у справі № 1/364-06-9441, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 2 серпня 2007 року. (т. № 1 а.с. 163-166, 171-175).

На підставі вищевказаного рішення № 150 та технічного завдання Державним підприємством Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 2005 році був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки малому приватному підприємству Екофільтр у довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку Райдуга (т. № 1 а.с. 40-49).

Разом з тим, рішенням Миколаївської сільської ради (далі - Рада) від 28.05.2004 № 273 внесені зміни у рішення від 17 жовтня 2003 року № 150 за заявою ОСОБА_3 та змінено з 3,05 га до 3,02 га площу земельної ділянки, стосовно якої МПП Екофільтр надано згоду на розробку технічної документації та проекту відведення. (т. № 1 а.с. 15).

Рішенням Ради від 27.08.2004 № 368 внесені зміни у рішення від 17 жовтня 2003 року № 150 за заявою того ж ОСОБА_3, якими змінено з 3,05 га до 2,75 га площу земельної ділянки, стосовно якої МПП Екофільтр надано згоду на розробку технічної документації та проекту відведення. (т. № 1 а.с. 16).

Рішенням Ради 26.08.2005 № 380 вилучено у ДП Рівнеліс земельну ділянку площею 3,05 га згідно заяви від 10.09.2003. (т. № 3 а.с. 62).

В той же день рішенням Ради № 382 знову внесені зміни до рішення від 17.10.2003 № 150 і надано згоду МПП Екофільтр на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки площею 1,67 га в натурі для передачі в довгострокову оренду на 49 років. Земельну ділянку площею 1,38 га передано в землі запасу Ради. (т. № 1 а.с. 17).

В подальшому рішенням Ради від 26.09.2008 № 1068 нею самостійно скасовані рішення від 28.05.2004 № 273, від 27.08.2004 № 368, від 26.08.2005 № 382 та від 17.10.2003 № 150. Підставою для скасування зазначено прийняття Радою рішення від 12.07.2007 № 376, яким у позивача вилучено з користування земельну ділянку площею 1,525 га та переведено її в землі запасу Ради. (т. № 1 а.с. 162).

За договорами купівлі-продажу від 12.12.2005 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 6 будинків садового типу на території б/в Райдуга . (т. № 2 а.с. 12-13).

23 червня 2006 року рішенням Ради № 29 надано згоду ОСОБА_1 на розробку технічної документації по передачі в оренду строком на 30 років земельної ділянки площею 0,3 га для обслуговування майна в кількості 6 дачних будинків, придбаних у ОСОБА_3 (т. № 1 а.с. 233).

Листом № 172 від 02.10.2006 земельна комісія Миколаївської сільради повідомила позивача про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення МПП Екофільтр земельної ділянки площею 3,05га у довгострокову оренду, пославшись на рішення Ради № 273-ХХІV від 28.05.2004р., № 368-ІV від 27.08.2004р. та № 382-ІV від 26.08.2005р. Цим же листом позивачу рекомендовано внести відповідні зміни до проекту землеустрою, після чого питання щодо виділення ділянки буде позитивно вирішено Миколаївською сільрадою (т. № 1 а.с. 210).

12 липня 2007 року рішенням Ради № 376 вилучено з користування позивача земельну ділянку площею 1,525 га та переведено її в землі запасу Ради. (т. № 1 а.с. 234).

В подальшому зазначене рішення Ради скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року (т. № 3 а.с. 68-71).

Крім того, 28 травня 2008 року Радою прийнято рішення № 858, яким рекомендовано КП Добробут-3 припинити водопостачання на базу відпочинку Райдуга у зв'язку з порушенням норм і правил користування водою. (т. № 3 а.с. 107).

В подальшому зазначене рішення змінено рішенням Ради від 15.10.2009 № 1359 і запропоновано КП Добробут-3 діяти відповідно до положень свого статуту. (т. № 3 а.с. 181).

Рішеннями виконавчого комітету Ради від 26.06.2008 № 83 створено робочу групу для здійснення контролю за до триманням законодавства у сфері регулювання земельних відносин бюджету (т. № 3 а.с. 89).

Рішеннями виконавчого комітету Ради від 03.07.2008 № 85 вирішено звернутись до органів внутрішніх справ із заявою про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача за перешкоди у користуванні земельною ділянкою (пункт 1) та усунути перешкоди щодо користування земельною ділянкою площею 1,525 га шляхом проведення демонтажу огорожі (пункт 2). (т. № 3 а.с. 90).

8 липня 2008 року рішенням Миколаївської сільської ради № 926 вирішено призупинити незаконну діяльність бази відпочинку Райдуга до моменту отримання відповідних дозвільних документів та оформлення земельних правовідносин з Радою. (т. № 3 а.с. 88).

6 лютого 2009 року Радою прийнято рішення № 1256, яким відмовлено позивачу у наданні додатково земельної ділянки площею 3,05 га. (т. № 4 а.с. 222).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2009 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 та залишено в силі постанову господарського суду Одеської області про відмову Раді у позові до МПП про зобов'язання звільнити земельну ділянку. (т. № 2 а.с 167-170).

15 жовтня 2010 року між Радою і ОСОБА_1 укладений договір оренди землі на 0,3 га для обслуговування дачних будинків, які належать ОСОБА_1 на праві власності і знаходяться на території бази відпочинку Райдуга . (т. № 3 а.с. 150-154, 168).

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просив рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення, яким з підстав, зазначених у позові, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до таких висновків.

1. Стосовно оскарження рішень Ради від 28.05.2004 № 273, від 27.08.2004 № 368, від 26.08.2005 № 382 та від 26.09.2008 № 1068.

Як зазначалось вище, рішенням Ради № 1068-V від 26.09.2008 скасовані попередні рішення Ради № 273-ІV від 28.05.2004 Про зменшення розміру земельної ділянки … , № 368-ІV від 27.08.2004 Про зменшення розміру земельної ділянки … , № 382-ІV від 26.08.2005 Про зменшення розміру земельної ділянки …. та рішення № 150-ХХІV від 17.10.2003 Про надання дозволу МПП Екофільтр на розробку технічної документації …. .

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначена виключена компетенція сільських рад. За приписами п. 34 ч. 1 вказаної статті виключно на пленарних засіданнях сільської ради та у відповідності до вимог закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За змістом ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб у судовому порядку, однак, як визначено в Рішенні Конституційного Суду України за № 007р/10-09 це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших зацікавлених осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, тільки якщо відповідно приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що рішення Ради від 28.05.2004 № 273, від 27.08.2004 № 368 та від 26.08.2005 № 382 є за своїм змістом актами одноразового застосування, однак вони фактично не виконанні, а тому, виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України, сільрада у відповідності до своїх повноважень мала право самостійно скасувати попередні рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що скасуванням цих рішень Радою права та інтереси позивача жодним чином не порушені.

Оскільки зазначені рішення виконані не були і самостійно скасовані Радою, то не потягнули для позивача жодних негативних наслідків, у зв'язку з чим підстави для їх скасування додатково ще й у судовому порядку відсутні.

Разом з тим, в частині скасування Радою рішення від 17.10.2003 № 150, яким надано дозвіл позивачу на розробку технічної документації та проекту відведення земельної ділянки 3,05га в натурі для передачі в оренду, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для його прийняття зазначено наявність іншого рішення Ради, а саме № 376 від 12.07.2007, яким у позивача вилучено з користування земельну ділянку площею 1,525 га і передано її у землі запасу Ради.

Проте, як зазначено вище, рішення Ради 12.07.2007 № 376 скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

Таким чином, підстава для скасування рішення від 17.10.2003 № 150 відпала, у зв'язку з чим рішення 1068 Ради в цій частині повинно бути скасовано.

2. Стосовно визнання протиправним і скасування рішення Ради від 12 липня 2007 року № 376.

Відповідно до приписів п. 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є така, що набрала законної сили постанова суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оскільки рішення Ради від 12 липня 2007 року № 376 визнано протиправним і скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року, то провадження у справі в цій частині необхідно закрити, а не відмовити в позові з цих підстав, як помилково вирішили суди попередніх інстанцій.

3. Стосовно визнання протиправним і скасування рішення Ради від 23 червня 2006 року № 29, яким надано згоду ОСОБА_1 на розробку технічної документації по передачі в оренду строком на 30 років земельної ділянки площею 0,3 га для обслуговування 6 дачних будинків, а також стосовно зобов'язання відповідача не чинити перешкод МПП Екофільтр у користуванні земельною ділянкою 3,05 га.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказане рішення реалізовано шляхом укладення 15 жовтня 2010 року між Радою і ОСОБА_1 відповідного договору оренди землі на 0,3 га, а тому оскаржуване рішення як акт індивідуальної дії вичерпало свою дію.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Спір в частині оскарження рішення Ради № 29 після його реалізації шляхом укладення цивільного договору оренди землі, стосується права користування фізичної особи земельною ділянкою, яке підтверджується зазначеним вище договором оренди.

Тобто оскаржуваний ненормативний акт суб'єкта владних повноважень вичерпав свою дію у зв'язку з його реалізацією. Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права користування на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності чи користування на земельні ділянки.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 184/2470/13.

З таких самих підстав касаційний суд вважає, що не відносяться до компетенції судів адміністративної юрисдикції і позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкод МПП Екофільтр у користуванні земельною ділянкою 3,05 га, оскільки такий спосіб захисту направлений на захист прав землекористування, які на його думку порушуються іншою особою, і притаманний приватноправовим відносинам.

Відповідно до приписів п. 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З наведених мотивів колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Ради від 23 червня 2006 року № 29 та про зобов'язання відповідача не чинити перешкод МПП Екофільтр у користуванні земельною ділянкою підлягає закриттю.

4. Стосовно визнання протиправними і скасування рішень виконавчого комітету Ради від 26.06.2008 № 83 та від 03.07.2008 № 85.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, закріплених у статті 2 КАС України, суд при вирішенні позовних вимог має встановити порушення прав чи інтересів позивача, які допущені рішеннями чи діями суб'єкта владних повноважень.

Проте, з урахуванням змісту оскаржуваних рішень від 26.06.2008 № 83, яким створено робочу групу для здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері регулювання земельних відносин бюджету, та від 03.07.2008 № 85, яким вирішено звернутись до органів внутрішніх справ із заявою про притягнення до відповідальності посадових осіб позивача за перешкоди у користуванні земельною ділянкою (пункт 1), колегія суддів вважає, що ними не порушуються права чи інтереси позивача, які потребували б судового захисту, оскільки перше рішення вирішує суто питання діяльності органу місцевого самоврядування загального характеру, а друге рішення стосується реалізації загального права особи на звернення до правоохоронного органу із заявою про вчинення злочину задля проведення перевірки, що також не може розцінюватись як порушення прав чи інтересів позивача.

Отже, в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

В той же час, пункт 2 рішення Ради від 03.07.2008 № 85, яким вирішено усунути перешкоди щодо користування земельною ділянкою площею 1,525 га шляхом проведення демонтажу огорожі бази відпочинку Райдуга , власником якої є позивач.

Зазначене рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки воно стосується майна, власником якого є позивач, а питання вжиття заходів з усунення перешкод щодо користування земельною ділянкою визначеним у рішення способом знаходиться поза компетенцією Ради і має вирішуватись у судовому порядку.

Таким чином, вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ради № 85 підлягають задоволенню в частині, що стосується пункту 2 цього рішення.

5. Стосовно визнання протиправними і скасування рішень Ради від 28 травня 2008 року № 858 та від 15 жовтня 2009 року № 1359.

Як зазначалось вище з посиланнями на положення ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Отже, на момент звернення до суду захисту підлягають ті права та інтереси, які вже порушені, а не можуть бути порушені в майбутньому при настанні певних обставин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням № 858 відповідач рекомендував КП Добробут-3 припинити водопостачання на базу відпочинку Райдуга , проте рішенням № 1359 змінив попереднє і запропонував комунальному підприємству діяти у відповідності зі своїм статутом.

Таким чином, рішення Ради від 28 травня 2008 року № 858 на час вирішення спору існує в редакції рішення від 15 жовтня 2009 року № 1359, тобто предмет спору в даному випадку відсутній. Позивач не надав суду відомостей щодо порушення його прав за час існування цього рішення в попередній редакції, а тому судами правомірно в позові в цій частині відмовлено.

Щодо рішення від 15 жовтня 2009 року № 1359 колегія суддів вважає, що рекомендацією діяти КП Добробут-3 відповідно до статуту відповідачем жодним чином права позивача не порушені, воно не містить жодних положень, які б встановлювали для позивача які-небудь обов'язки, у зв'язку з чим в цій частині судами попередніх інстанцій також в позові відмовлено правомірно.

6. Стосовно визнання протиправним і скасування рішення Ради від 8 липня 2008 року № 926.

Зазначеним рішенням Радою вирішено призупинено незаконну діяльність бази відпочинку Райдуга до моменту отримання відповідних дозвільних документів та оформлення земельних правовідносин з Радою.

Разом з тим, позивач є власником бази відпочинку Райдуга і має державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,525 га для обслуговування будівель та споруд бази відпочину Райдуга .

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2009 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 та залишено в силі постанову господарського суду Одеської області, якою відмовлено Раді у позові до МПП Екофільтр про зобов'язання останнього звільнити земельну ділянку. За змістом цього судового рішення позивач має право на користування земельною ділянкою для обслуговування належної йому бази відпочинку Райдуга .

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття вказаного рішення), передбачалось, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею ж 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські ради взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання незаконною діяльності суб'єктів господарювання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами позову та касаційної скарги щодо протиправності рішення Ради від 8 липня 2008 року № 926, як прийнятого поза межами компетенції відповідача, і необхідності його скасування з цієї підстави, а також зазначає, що судами попередніх інстанцій взагалі не наведені правові доводи і обґрунтування відмови у позові в цій частині.

7. Стосовно визнання протиправним і скасування рішення Ради від 26 серпня 2005 року № 380.

Як зазначалось вище, вказаним рішенням вилучено у ДП Рівнеліс земельну ділянку площею 3,05 га згідно заяви від 10.09.2003.

Колегія суддів вважає оскаржене рішення протиправним, оскільки станом на дату його прийняття в користуванні ДП Рівнеліс земельна ділянка площею 3,05 га не знаходилась у зв'язку з тим, що виокремлена від неї частина площею 1,525га з 2001 року перебуває в користуванні позивача на підставі державного акту про право постійного користування землею 1-ОД № 000146. Таким чином, цим рішенням відповідач по суті вилучив з користування ДП Рівнеліс частину земельної ділянки, яка знаходилась не у користуванні останнього, а у користуванні позивача, що є неможливим без скасування у встановленому чинним законодавством порядку правовстановлюючого документу (державного акту), який надає позивачу право на користування цією земельною ділянкою.

Крім того, заява ДП Рівнеліс стосувалась переоформлення другої частини земельної ділянки на МПП Екофільтр у зв'язку з придбанням останнім ? частини бази відпочинку Райдуга , а не вилучення з передачею в землі запасу Ради. Жодного обґрунтування вирішення заяви ДП Рівнеліс іншим шляхом ніж зазначено в заяві, в оскарженому рішенні не наведено.

Відмовляючи в позові в цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що фактично відповідачем було вилучено з користування ДП Рівнеліс 1,525га, проте ці висновки є помилковими, оскільки за змістом оскарженого рішення вилучено було 3,05га.

За наведених обставин вказане рішення Ради не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, тобто прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому колегія суддів вважає, що рішення Ради від 26 серпня 2005 року № 380 є протиправним і підлягає скасуванню.

8. Стосовно визнання протиправним і скасування рішення Ради від 6 лютого 2009 року № 1256, яким відмовлено позивачу у наданні додатково земельної ділянки площею 3,05 га. (т.4 а.с. 222).

У рішенні зазначено, що прийнято воно за результатами розгляду заяви МПП Екофільтр про надання додатково 3,05 га.

Проект цього рішенні був винесений за результатами засідання постійних комісій Ради, що відображено у протоколі від 3 лютого 2009 року (т.3 а.с. 59-60).

Разом з тим, МПП Екофільтр не подавало заяву про надання додатково 3,05 га., а його заява від 31.01.2009 стосувалась затвердження проектної документації щодо надання земельної ділянки 3,05 га для розміщення будівель і споруд б/в Райдуга (т.4 а.с.223). При цьому у змісті рішення № 1256 Ради відсутнє обґрунтування та мотиви його прийняття.

Таким чином, відповідачем заява позивача розглянута не по суті, а само рішення Ради не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України, тобто прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що свідчить про його протиправність, підлягає скасуванню та вимагає від відповідача повторного розгляду заяви з прийняттям рішення по її суті відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, колегія суддів вважає, що з вищенаведених мотивів судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, тому підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 344, 349, 351, 353, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу малого приватного підприємства Екофільтр задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі 2-а-14/11 скасувати .

Прийняти нову постанову.

Позов Малого приватного підприємства Екофільтр задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26 серпня 2005 року № 380, від 8 липня 2008 року № 926 та від 6 лютого 2009 року № 1256.

Визнати протиправним і скасувати рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26 вересня 2008 року № 1068 в частині скасування рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 17 жовтня 2003 року № 150.

Зобов'язати Миколаївську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути заяву Малого приватного підприємства Екофільтр від 31 січня 2009 року № 31/1 про затвердження проектної документації щодо надання земельної ділянки 3,05 га для розміщення будівель і споруд б/в Райдуга .

Визнати протиправним і скасувати пункт 2 рішення виконкому Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 3 липня 2008 року № 85.

В частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування рішень Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 23 червня 2006 року № 29 та від 12 липня 2007 року № 376, а також позовних вимог про зобов'язання Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області не чинити перешкод Малому приватному підприємству Екофільтр у користуванні земельною ділянкою провадження у справі закрити. Роз'яснити позивачу право звернення із цими вимогами до судів цивільної та господарської юрисдикції відповідно.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду