Постанова

від 12.06.2018 по справі 826/26594/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №826/26594/15

адміністративне провадження №К/9901/1846/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/26594/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кій-Плаза до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кій-Плаза звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом в якому, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 08.09.2015 № 0002991505.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 клопотання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 залишено без задоволення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016.

Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржило її у касаційному порядку.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Так, в обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що неможливість сплати судового збору при зверненні з первинною апеляційною скаргою була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, проте суд апеляційної інстанції в порушення статей 187, 189 Кодексу адміністративного судочинства України не надав належної правової оцінки клопотанню ДПІ Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне провадження, чим позбавив можливості на захист порушених прав.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Вказаний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 судом першої інстанції отримано 17.10.2016.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2016 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору, а ухвалою від 25.11.2016 повернуто апелянту.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 26.10.2016 про залишення клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження без задоволення та відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі, виходив з того, що апелянт мав можливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження, та наведені обставини не обґрунтовують поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду.

Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження (абзац 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України).

Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення (абзац 3 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження).

З огляду на наведене, посилання апеляційного суду в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 на відсутність підстав для поновлення строку подання апеляційної скарги є передчасними, оскільки обов'язковою умовою для застосування абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України є залишення апеляційної скарги без руху за правилами абзацу першого частини 4 цієї ж статті.

Отже, як наслідок, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги всіх обставин справи при прийнятті ухвали про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження, чим порушено норми процесуального закону.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду