Рішення

від 14.08.2006 по справі 7/86-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/86-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ       

                                                          РІШЕННЯ  

Від  "14" серпня 2006 р.                                                        по справі  № 7/86-38.1

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України",                 м. Луцьк

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія", с. Жиричі Ратнівського району

про стягнення 1 920,62 грн.

Суддя          Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Савич С.І., юрисконсульт (довіреність №5/102 від 03.01.2006р.)

від позивача: не з'явився

Відповідач належним чином (реєстр рекомендованої кореспонденції) був повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважного представника в судове засідання не скерував, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України учаснику судового процесу було роз'яснено його права та обов'язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач - дочірня компанія "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" просив стягнути з відповідача – СгВК "Росія" 1 920,62 грн., в тому числі 1 827,59 грн. заборгованості по оплаті за проданий природний газ та 93,03 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 28 грудня 2005 року між дочірньою компанією "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" та СгВК "Росія" було укладено договір на постачання природного газу за №7-24-6.

Між дочірньою компанією "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" та СгВК "Росія" 20 лютого 2006 року було укладено додаткову угоду №1 до договору №7-24-6 на постачання природного газу від 28.12.2005р.

У відповідності до умов договору від 28.12.2005р. позивачем було взято на себе зобов'язання щодо передачі відповідачу природного газу, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору ДП "Газ України" протягом січня-березня місяців 2006 року було продано СгВК "Росія" 3 200 куб.м. природного газу на загальну суму 1 872,88 грн.

Загальна вартість наданих відповідачу послуг підтверджені долученими до матеріалів справи документами, зокрема, актами передачі-приймання природного газу за період січень-березень місяці 2006 року.

Згідно п. 6.1 договору від 28.12.2005р., оплата за газ проводиться грошовими коштами, шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника (в даному випадку – ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Волинської філії ДК "Газ України") в такому порядку: перша оплата 50% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 5 банківських днів до початку місяця поставки газу та послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості запланованих місячних обсягів до 10 та 20 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору від 28.12.2005р. зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг в повному обсязі не оплатив.

СгВК "Росія" проведено з позивачем розрахунків, спрямованих на оплату газу лише на суму 45,29 грн.

У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позову склала 1 827,59 грн.

Разом з тим, відповідачу згідно п. 7.2 договору від 28.12.2005р. та відповідно до ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті наданих послуг з транспортування природного газу було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків за період прострочки платежів склала 93,03 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг з поставки природного газу, отримання останніх СгВК "Росія", а також не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд вважає, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита, оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526-530, 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Росія" (с. Жиричі Ратнівського району, код ЄДРПОУ 03735848) на користь дочірньої компанії "Газ України" в особі Волинської філії ДК "Газ України" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 23253092)                        1 827,59 грн. заборгованості та 93,03 грн. пені, всього на суму 1 920,62 грн., 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя                                                  М.С. Шум