Рішення

від 12.06.2018 по справі 694/520/18

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/520/18

провадження 2/694/287/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

12.06.2018 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Сакун Д.І.

при секретарі Матвієнко А,А.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що 17 травня 2012 року помер його Батько ОСОБА_3. Після смерті батька залишилось майно у вигляді домоволодіння, яке розташоване в с. Озірна Звенигородського району по вул. Шевченка, 123. Маючи на меті оформити спадщину після смерті батька позивач звернувся до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу ОСОБА_4, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по тій причині, що для цього необхідно надати свідоцтво про право власності батька на даний житловий будинок. Інших спадкоємців крім позивача немає. Даний житловий будинок був побудований в 1973 році житловою площею 50,5 м2, загальною площею 68,5 м2, стіни цегляні, покритий шифером. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,40га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,15га для ведення особистого селянського господарства. Право власності померлого на вищевказаний житловий будинок підтверджується відповідними виписками з погосподарських книг.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на будинковолодіння № 123 по вул. Шевченка в с. Озірна Звенигородського району, що складається з житлового будинку (А), погріба з шийкою (Г), прибудови (а), сараю (Б), літньої кухні (В), сараю (Д), воріт з хвірткою (№1) в порядку спадкування за законом яке фактично належало померлому ОСОБА_3

Ухвалою Звенигородського районного суду від 11.05.2018 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 12.00 год. 29.05.2018 року.

29.05.2018 року підготовче судове засідання відкладено в зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Звенигородського районного суду від 30.05.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 12.06.2018 року о 09.00 год. Разом з тим залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5.

В судове засідання позивач не з'явився. Подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила.

Суд вважає, що справу можна розглянути за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьком позивача є ОСОБА_3, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії ЯБ №296339 від 17.03.1956р. (а.с.8).

Батько позивача помер 17.06.2012 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом ДРАЦС Звенигородського РУЮ в Черкаській області серії І-СР №193865 від 06.072012р. Актовий запис №161 (а.с.9).

Як вбачається з довідки виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради від 14.12.2017 року № 1276 вбачається, що батько позивача до дня смерті фактично проживав та був зареєстрований у будинковолодінні № 123 по вул. Шевченка в с. Озірна Звенигородського району. (а.с. 10).

Позивач, користуючись правом спадкоємця, звернувся до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу ОСОБА_4 М з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 Проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.09.2015р. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правоустановчих документів на дане домоволодіння. (а.с. 15)

Як вбачається з виписки з по господарської книги № 5 ОСОБА_2 сільської ради згідно витягу по господарських книг житловий будинок за адресою: с. Озірна, вул. Шевченка, 123, Звенигородського району, Черкаської області належав ОСОБА_3. Головою домогосподарства вказано ОСОБА_1 (а.с. 14).

Розглядаючи даний позов суд бере до уваги, що Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56 , передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів державного замовлення (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття я експлуатацію обєктів будівництва. Тобто, до 05 серпня 1992 року не була передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні прав власності.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутата ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад і додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Оскільки сам будинок був побудований в 1973 році, а в сільській раді наявний відповідний запис в погосподарській книзі про власника вказаного будинку, суд приходить до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 за життя належав на праві власності будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, с. Озірна, вул.. Шевченка, 123, хоча за життя він і не отримав відповідного свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок.

Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.09.2015р.: після смерті ОСОБА_3 який помер 17.06.2012 року, що проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на майно, що складається з жилого будинку за адресою: с. Озірна, вул.. Шевченка, 123, Звенигородського району, Черкаської області. З заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_1 Видати свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказане майно неможливо в зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи (а.с.15).

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК ).

Відповідно до ст.82 ЦПК України , обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 належним чином прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3, і так як оригінал правовстановлюючого документа відсутній, а власник помер, вбачається обмеження прав позивача у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому враховуючи, що існують законні підстави для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме на будинковолодіння та надвірні споруди.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1 , 2 , 76 , 81 , 82 , 89 , 200 , 259 , 263-265 , 273 , 354 ЦПК України , Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 , листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 , ст.ст. 15 , 16 , 181 , 182 , 334 , 392 , 1218 , 1268 , 1270 ЦК України , ст.ст. 131 , 132 ЦК 1963 року, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 , -,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (Черкаська область, Звенигородський район, с. Озірна, вул. Шевченка, 123, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 сільської ради Звенигородського району Черкаської області (Черкаська область, Звенигородський район, с. Озірна, ЄДРПОУ 26490817) про визнання права власності на житловий будинок - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом а саме: на будинковолодіння № 123 по вул. Шевченка в с. Озірна Звенигородського району, що складається з житлового будинку (А), погріба з шийкою (Г), прибудови (а), сараю (Б), літньої кухні (В), сараю (Д), воріт з хвірткою (№1), що належав ОСОБА_3, який помер 17.06.2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Звенигородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.І. Сакун