Постанова

від 30.05.2018 по справі 275/344/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 275/344/16-ц

провадження №61-8488св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - фермерське господарство Нона ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства Нона на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 05 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Шевчук А. М., Кочетова Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства Нона (далі - ФГ Нона ) про стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що 02 вересня 2014 року наказом засновника

ФГ Нона його призначено на посаду генерального директора зазначеного господарства із заробітною платою в розмірі 10 000,00 грн. З дня свого призначення і до теперішнього часу він жодного разу не отримував заробітну плату. На його неодноразові звернення до засновника ФГ Нона ОСОБА_4 про виплату зарплати отримував лише відмовки.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 02 вересня 2014 року по 02 липня

2016 року в розмірі 220 000,00 грн.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 жовтня

2016 року у задоволенні позов ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими належним чином, зважаючи на відсутність у справі належних доказів того, що заробітна плата складала 10 000,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 05 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ФГ Нона на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 02 вересня 2014 року по 02 липня 2016 року в розмірі 28 540,00 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові, оскільки право на отримання винагороди за працю є конституційним правом особи. При цьому зазначив, що доказів того, що заробітна плата становила 10 00,00 грн, позивачем не надано, тому суд апеляційної інстанції виходив з того, що оплата за виконану працівником місячну норму не може бути нижчою мінімальної заробітної плати.

У поданій касаційній скарзі ФГ Нона просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заробітна плата виплачується за те, що працівник виконує роботу, а не рахується на посаді, а оскільки позивач не виконував ніякої роботи, то і йому не повинна виплачуватися заробітна плата, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У лютому 2017 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргу

ФГ Нона , в яких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки фактично зводиться до переоцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до наказу засновника ФГ Нона ОСОБА_4 від 02 вересня 2014 року призначений на посаду генерального директора ФГ Нона .

Розмір заробітної плати наказом не визначений.

Згідно із записом у трудовій книжці, яка відповідно до статті 48 КЗпП України є основним документом про трудову діяльність працівника, ОСОБА_3 працює у ФГ Нона з 02 вересня 2014 року.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України Про оплату праці .

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови введення та розмір надбавок, доплат, премій, винагородження та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вищезазначених вимог.

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України суди вирішують будь-які індивідуальні трудові спори щодо оплати праці в порядку, передбаченому КЗпП України, за вибором працівника безпосередньо або після попереднього розгляду в комісії по трудових спорах.

Особливості оплати праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством про ці суб'єкти господарювання, їх статутами та іншими нормативно-правовими актами. За відсутності такого врегулювання спори про оплату праці вирішуються на підставі положень КЗпП та прийнятих відповідно до нього актів законодавства України.

У статті 24 Закону України Про оплату праці передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу працівника).

Статтею 12 Закону України Про оплату праці передбачено, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (частини перша, друга статті 95 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що невиплата належної заробітної плати працівнику підлягає стягненню у зв'язку з правом працівника на оплату за виконану ним роботу, тому апеляційний суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заробітну плату обчислену із розрахунку мінімальної, оскільки позивачем не доведено про встановлення йому іншого розміру заробітної плати. З такими висновками погоджується й касаційний суд, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Посилання у касаційної скарги, що заробітна плата виплачується за те, що працівник виконує роботу, а не рахується на посаді, не заслуговує на увагу, оскільки позивач продовжує працювати у відповідача, і зазначений факт не оспорюється сторонами, тобто між сторонами існують трудові відносини, тому відповідно до статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону України Про оплату праці має право на отримання винагороди - заробітної плати за цей час. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження невиходу позивача на роботу чи невиконанням ним трудових обов'язків.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Нона залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області 05 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик