Постанова

від 06.06.2018 по справі 396/3158/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 396/3158/14-ц

провадження № 61-5252св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - приватне підприємство Агрофірма Агроленд ,

представник відповідача - Репело Олександр Вікторович,

третя особа - відділ Держземагенства у Новоукраїнському районі Кіровоградської області,

представник третьої особи - Крецула Олег Валентинович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного підприємства Агрофірма Агроленд на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2015 року в складі судді Русіної А. А. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2016 року в складі колегії суддів: Сукач Т. О., Бубличенко В. П., Мурашка С. І.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства Агрофірма Агроленд (далі - ПП АФ Агроленд ), третя особа - відділ Держземагенства у Новоукраїнському районі Кіровоградської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 5,82 га, цільове призначення якої - ведення товарного сількогосподарського виробництва, розміщена на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яку вона у 2010 році на підставі усної домовленості передала у користування ПП АФ Агроленд . З 2012 року позивач мала намір розірвати домовленість щодо користування відповідачем її земельною ділянкою, проте відповідач не повертав орендовану земельну ділянку та не сплачував орендну плату. Згодом їй стало відомо про те, що між нею та ПП АФ Агроленд укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 30 березня

2012 року Кіровоградською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за

№ 352400004001524, строком до 15 листопада 2031 року.

Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору оренди землі в частині сплати передбаченої договором орендної плати за 2012-2014 роки та з урахуванням викладеного і уточнень позовних вимог, ОСОБА_3 просила:

достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та ПП АФ Агроленд та зареєстрований 30 березня 2012 року в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України за № 352400004001524;

скасувати державну реєстрацію зазначеного вище договору;

стягнути з відповідача на її користь орендну плату за до

говором оренди за 2012, 2013 та 2014 роки у розмірі 9 879,65 грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 16 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2, розміром 5,82 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, укладений між ОСОБА_3 та ПП АФ Агроленд , зареєстрований Кіровоградською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Декржкомземі України 30 березня

2012 року за № 352400004001524.

Стягнуто з ПП АФ Агроленд на користь ОСОБА_3 заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 30 березня 2012 року за № 352400004001524 за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 9 879,65 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та

ПП АФ Агроленд , що зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 30 березня 2012 року за № 352400004001524, оскільки упродовж 2012-2014 років ПП АФ Агроленд систематично не виконує умови вказаного договору в частині сплати орендної плати, у зв'язку із чим утворилась заборгованість з орендної плати.

06 червня 2016 рокуПП АФ Агроленд подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального правапросило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій належним чином не перевірені надані докази у справі.

23 листопада 2016 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі державного акта про право приватної власності на землю від 27 грудня 1999 року серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки НОМЕР_2, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,82 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

У 2012 році між ОСОБА_3 та ПП АФ Агроленд було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Кіровоградською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 30 березня 2012 року № 352400004001524. Строк дії вказаного договору до 15 листопада 2031 року.

Відповідно до пунктів 9-11 договору оренди землі, орендна плата за користування землею вноситься орендарем щорічно до 31 грудня у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земель. В разі бажання орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відробітковій формі, вона здійснюється за згодою сторін за цінами, які діють на час розрахунку або на час надання послуг. Орендну плату в натуральній формі орендодавець отримує на складах орендаря, орендна плата у відробітковій формі надається за замовленням орендодавця, орендну плату в грошовій формі орендодавець отримує в касі орендаря.

У відповідності до пункту 12 договору оренди землі, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (стаття 526 ЦК України).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (частина перша статті 25 Закону України Про оренду землі ), а орендодавець відповідно до частини першої статті 24 цього Закону має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України

від 16 квітня 2014 року № 6-18цс14, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Отже, звертаючись із позовом до суду позивач посилалась на те, що відповідач у продовж 2012, 2013, 2014 років не сплачує орендну плату за договором оренди землі.

Заперечуючи доводи позову ПП АФ Агроленд посилалось на те, що орендна плата на вимогу орендаря щорічно вносилась у натуральній формі та на підтвердження факту виплати орендної плати позивачу за 2012-2013 роки представником ПП АФ Агроленд під час розгляду справи судами попередніх інстанцій в судовому засіданні було надано акт приймання-передачі за земельний пай, в яких є підписи від імені ОСОБА_3

Проте, судом встановлено, що відповідно до висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 25 березня 2016 року № 24112/24113/15-32 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_3 у рядку між друкованими записами Вказану натуроплату за послуги отримав(ла) , ОСОБА_3 в актах приймання-передачі натуроплати за земельний пай за 2012 і 2013 роки від ПП АФ Агроленд від 30 листопада 2012 року та

30 листопада 2013 року, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису ОСОБА_3

Відповідно до частин першої, третьої статті 10, статей 10, 60 ЦПК 2004 року України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року), враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів виплати орендної плати за 2012 - 2014 роки, що свідчить про порушення ним умов договору оренди та систематичну несплату орендної плати, а надані на підтвердження орендної плати акти приймання-передачі натуроплати за земельний пай, судом не взято до уваги, оскільки згідно з висновком, проведеної у справі додаткової комісійної судово-почеркознавчої експертизи, акти підписані не ОСОБА_3, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості з орендної плати в межах заявлених позовних вимог та розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені ПП АФ Агроленд у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного підприємства Агрофірма Агроленд залишити без задоволення.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило