Постанова

від 17.05.2018 по справі 175/402/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2018 року

м. Київ

справа № 175/402/17-ц

провадження № 61-21370 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідачі: приватне підприємство Автотрансекспедиція , ОСОБА_6;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства Автотрансекспедиція на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року у складі судді

Озерянскої Ж. М. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Каратаєвої Л. О.,

Ткаченко І. Ю.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Автотрансекспедиція (далі - ПП Автотрансекспедиція ), ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 8 вересня 2016 року о 18 год. 40 хв. на

417 км. + 200 м. автодороги Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були: ОСОБА_6, який керував автомобілем DAF ТЕ95 ХF , номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом NOРА державний номерний знак НОМЕР_2 та він, керуючи автомобілем ТОYOТА САМRY , номерний знак НОМЕР_3, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля ТОYOТА САМRY ОСОБА_9 отримала легкі тілесні ушкодження.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №206/16А від 6 січня 2017 року, складеного судовим експертом

Пилипенком О. С., вартість матеріального збитку, завданого йому як власнику автомобіля TOYOTA CAMRY номерний знак НОМЕР_3 внаслідок ДТП, складає 392 703 грн 99 коп.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 серпня

2016 року цивільно-правова відповідальність ПП Автотрансекспедиція застрахована товаристві з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , з розміром страхового відшкодування у 100 тис. грн. Страхова компанія, в свою чергу, відшкодувала йому майнову шкоду у розмірі 100 тис. грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди особа, яка була визнана судом винною у її вчиненні, перебувала із ПП Автотрансекспедиція у трудових відносинах. Тобто шкода завдана з вини ОСОБА_6, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить відповідачу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з ПП Автотрансекспедиція на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 292 703 грн 99 коп. та моральну шкоду у розмірі 30 тис. грн.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ПП Автотрансекспедиція на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 292 703 грн 99 коп. та моральну шкоду у розмірі 30 тис. грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_6, який визнаний судом винним увчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП , на момент пригоди перебував утрудових відносинах з відповідачем, тому саме на ПП Автотрансекспедиція покладається обов'язок відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої

ОСОБА_4

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого

2018 рокуапеляційну скаргу ПП Автотрансекспедиція задоволено частково. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року змінено шляхом зменшення розміру компенсації на відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з

30 тис. грн до 20 тис. грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обставини заподіяння позивачу моральної шкоди в розмірі 30 тис. грн. є недоведеними, і такий розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним. В частині відшкодування майнової шкоди суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. Також суд зазначив, що ПП Автотрансекспедиція несе відповідальність згідно зі статтею 1172 ЦК України.

У квітні 2018 року ПП Автотрансекспедиція подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було досліджено та надано належної оцінки факту того, що зіткнення з автомобілем позивача відбулось також і за участю напівпричепа NOРА , номерний знак НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у приватному акціонерному товаристві Українська транспортна страхова компанія з розміром страхового відшкодування 50 тис. грн. Зазначає, що позивач не звертався ні до зазначеної страхової компанії, ні до товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта щодо настання страхового випадку, а тому відсутні правові підстави про задоволення позову ОСОБА_4

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, уразі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Задовольняючи позов в частині відшкодування майнової шкоди суди, належним чином дослідивши подані сторонами докази, давши їм належну правову оцінку, дійшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Зменшуючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачеві, апеляційний суд врахував характер, тривалість та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача, а також вимоги розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру такої шкоди до 20 тис. грн.

Посилання касаційної скарги на те, що позивач не звертався до товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта з повідомленням про страховий випадок та не отримував страхове відшкодування є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що зіткнення з автомобілем позивача відбулось також і за участю напівпричепа NOРА номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у приватному акціонерному товаристві Українська транспортна страхова компанія , оскільки суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог та наданих доказів, дана обставина не була предметом дослідження в судах попередніх інстанцій.

Крім того, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Інших доводів касаційна скарга не містить, а зазначені вище доводи не впливають на законність й обґрунтованість судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства Автотрансінспекція залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області

від 8 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2017 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк