Рішення

від 05.06.2018 по справі 909/92/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/92/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л.М., секретар судового засідання Дзіворонюк М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп",

вул. Шевченка, 3, м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБКО"

вул. Л.Ребета, 8 а, м. Івано-Франківськ,76014

про стягнення неустойки в сумі 160356,00 грн

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, ордер серія ІФ № 051702 від 22.01.2018;

договір про надання правової допомоги № 1/18 від 22.01.18.

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, посвідчення № 531 від 14.10.05;

довіреність від 10.01.17.

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат, посвідчення № 288 від 09.12.1998;

довіреність № 1 від 02.04.2018.

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБКО" про стягнення неустойки на підставі ст.785 ЦК України у розмірі 160356,00 грн. за період з 20.06.2017 по 28.02.2018.

Позиція позивача.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 29.08.2013 між ТОВ «ІПК «Прінком-Груп» та ТОВ "ДУБКО" укладено договір, відповідно до умов якого відповідачу передано в оренду нежитлове приміщення - деревообробний цех, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І. (вул. Порайка), буд. № 41 «а» загальною площею 966 кв.м.

16.05.2016 позивач направив відповідачу повідомлення вих. № 16-05/16 про відмову від договору у зв'язку з несплатою останнім орендної плати. Вважає, оскільки договір є розірваним, то відповідач зобов'язаний був повернути орендоване приміщення, чого не здійснив.

Представник ТОВ «ІПК «Прінком-Груп» стверджує, що станом на момент звернення до суду об'єкт оренди відповідачем не повернуто.

Згідно умов договору та норм законодавства позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування нежитловим приміщенням за період з 20.06.2016 року по 28.02.2018.

Представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять суд їх задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Представник ТОВ "ДУБКО" в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині стягнення неустойки за період з 20.06.2017 по 13.12.2017.

Натомість у відзиві на позов вих. №б/н від 30.03.2018 (вх.№5311/18 від 03.04.2018 (а.с. 42) відповідач визнає нарахування неустойки за період з 20.06.2017 по 10.12.2017.

Щодо стягнення неустойки за період з 11.12.2017 (з 14.12.2017) по 28.02.2018 відповідач заперечив, стверджуючи, що ТОВ "ДУБКО" добровільно звільнило орендоване приміщення і в даний час там не перебуває, проте представнику відповідача не відома конкретна календарна дата фактичного самостійного виселення з приміщення.

На думку відповідача, факт звільнення приміщення підтверджується актами державного виконавця від 14.12.2017 року та 28.12.2017 року, які в обгрунтування заперечень, долучені відповідачем до відзиву на позов.

Розгляд судом заяв, клопотань. Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 909/92/18 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.03.2018.

01.03.2018 ТОВ "ІПК "Прінком-Груп" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути з ТОВ "ДУБКО" неустойку в розмірі 160356,00 грн. за період з 20.06.2017 по 28.02.2018; судом прийнято до розгляду заяву "ІПК "Прінком-Груп" про збільшення позовних вимог.

05.03.2018 представник відповідача через канцелярію суду подав заяву вих. № б/н від 05.03.18 (вх. № 3729/18) про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача у цей час в іншій судовій справі; судом задоволено клопотання відповідача.

11.04.2018 представник позивача, через канцелярію суду подав клопотання вих. № б/н від 05.04.2018 (вх. № 5642/18) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2018 підготовче провадження у справі № 909/92/18 закрито; розгляд справи по суті призначено на 24.05.2018.

23.05.2018 представник позивача, через канцелярію суду подав клопотання (вх. №8143/18 від 23.05.2018) про долучення доказів до матеріалів справи; позивач зазначив причини неподання доказів під час підготовчого провадження, які визнані судом поважними, оскільки позивач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості подати такі докази до закІнчення підготовчого провадження. Суд задоволив клопотання позивача і долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: листа-відповіді ТОВ "Арте" від 21.05.2017 №30, акта звірки взаємних розрахунків, список взяття/зняття об'єкта під охорону.

24.05.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.06.2018.

Обставини справи, встановлені судом.

29.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" (надалі «ТОВ «ІПК «Прінком-Груп» ), як орендодавцем, та ТОВ «ДУБКО» , як орендарем, укладено договір оренди майна №18/08-13 (надалі «договір» ).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - нежитлове приміщення - деревообробний цех, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І. (вул. Порайка), буд. № 41 «а» загальною площею 966 кв.м. Передавання майна в оренду здійснюється за відповідним актом приймання-передавання (п. 3.2).

Згідно з п. 2.1 договору орендна плата за користування об'єктом оренди за домовленістю сторін встановлюється в розмірі 9660,00 грн в т.ч. ПДВ за місяць.

Відповідно до п. 3.2 договору у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Згідно з пунктом 4.1 договору, його укладено строком на 35 місяців, договір діє з 29.08.2013 по 29.07.2016 включно.

Чинність договору припиняється, зокрема, за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, внаслідок банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 4.7 договору).

До обов'язків орендаря віднесено обов'язок у разі припинення дії договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

До прав орендодавця віднесено право відмовитись від договору оренди і вимагати повернення предмету договору, якщо орендар не сплачує орендну плату в сумі двох місячних плат за найм. В такому випадку договір є розірваним з моменту повідомлення орендаря про відмову від договору без виплати компенсації за невідокремлювані поліпшення предмету договору (п. 7.3 договору).

29.08.2013 сторони підписали акт приймання-передачі майна, яким орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у найм предмет договору - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Івано-Франківську, по вул. Макуха І. (вул. Порайка), буд. № 41а, загальною площею 966 кв.м.

Орендар ТОВ "ДУБКО" не сплачувало орендну плату з травня 2015 року по травень 2016 року

16.05.2016 року орендодавець (позивач) надіслав орендарю (відповідачу) повідомлення вих. № 16-05/16 про відмову від договору оренди на підставі п.7.3 договору та вимагав повернути орендоване майно і сплатити заборгованість з орендної плати.

Згідно п. 5.6. Договору орендар зобов'язаний у разі припинення дії договору повернути Орендодавцеві або підприємству вказаному орендодавцем, об'єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкту оренди з вини орендаря.

Орендар вимог орендодавця щодо повернення майна не виконав.

03.06.2016 ТОВ "ІПК "Прінком-груп" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "ДУБКО " про виселення із займаного нежитлового приміщення деревообробного цеху, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. І. Макуха (вул. Порайка), буд. №41а, загальною площею 966 кв. м, та стягнення заборгованості в сумі 137263,60грн, в т.ч.: 125580,00грн основного боргу, 3994,48грн 3% річних, 7689,12 грн інфляційних втрат.

17.06.2016 відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "ІПК "Прінком-Груп" про визнання недійсним договору оренди №18/08-13 від 29.08.2013.

Суд першої інстанції рішенням від 29.07.2016 у справі № 909/457/16 відмовив у задоволенні первісного позову ТОВ «ІПК «Прінком-Груп" до ТОВ «ДУБКО» про виселення із займаного нежитлового приміщення - деревообробного цеху та стягнення заборгованості по орендній платі, 3% річних та інфляції, зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди задоволив.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2017, скасовано рішення Івано-Франківської області від 29.07.2016 у справі № 909/457/16 і прийнято нове рішенням, яким первісний позов ТОВ "ІПК "Прінком-Груп" задоволено частково, виселено ТОВ "Дубко" із займаного нежитлового приміщення у зв'язку із припиненням 19.05.2016 договору оренди майна від 29.08.2016 № 18/08-13 внаслідок його розірвання.

За змістом пунктів 3.5 і 3.6 договору оренди майна у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається орендодавцеві. Орендар повертає майно аналогічно порядку, встановленому при передачі майна за цим договором (протягом 3-х днів - пункт 3.1 договору). Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт оренди іншій стороні договору.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі повернення об'єкту оренди орендодавцеві.

З огляду на те, що відповідачем орендоване майно не повернуто, позивач нарахував орендарю згідно приписів ч.2 ст. 795 ЦК України неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме: за період з 20.06.2017 по 28.02.2018 року (9660,грн х 8міс. 9 днів х 2 = 160356 грн).

Норми права та мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення.

Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання договору оренди регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (далі ГК - України).

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "ІПК "Прінком-Груп" про стягнення з ТОВ "ДУБКО" неустойки у сумі 160356,00 грн за період із 20 червня 2017 року по 28 лютого 2018 року у зв'язку з неповерненням об'єкта оренди на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За змістом статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Із цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як убачається із матеріалів справи, у пункті 4.1 договору сторонами обумовлено, що термін дії договору оренди № 18/08-13 з 29.08.2013 до 29.07.2016.

Пунктом 7.3 договору оренди передбачено право орендодавця відмовитися від договору оренди і вимагати повернення предмета договору, якщо орендар не сплачує орендну плату в сумі двох місячних плат за найм. У такому випадку договір є розірваним з моменту повідомлення орендаря про відмову від договору без виплати компенсації за невідокремлені поліпшення предмета договору.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2017 у справі № 909/457/16, яка зазначалася вище, вбачається, що під час розгляду справи судами встановлено факт несплати ТОВ "ДУБКО" орендної плати за договором оренди майна з травня 2015 року, повідомлення ТОВ "ІПК "Прінком-Груп" орендареві у листі від 16.05.2016 вих. № 16-05/16 про відмову від договору оренди на підставі пункту 7.3 договору з вимогою повернення до 26.05.2016 орендованого майна та сплати заборгованості з орендної плати у сумі 125 580,00 грн.

Крім того, у межах справи № 909/457/16 судами встановлено, що договір оренди №18/08-13 розірвано з моменту одержання відповідачем повідомлення позивача про відмову від договору. Станом на 19.05.2016 відповідач отримав повідомлення позивача про відмову від договору.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 зазначеної вище норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13).

Частиною першою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин. Для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Водночас, за змістом абзацу другого частини першої статті 614 ЦК України обов'язок доказування невинуватості особи, яка порушила зобов'язання, покладається саме на цю особу.

Якщо орендар не повернув орендодавцеві орендоване майно у разі припинення договору, це є порушенням зобов'язання орендаря з повернення об'єкта оренди орендодавцеві.

Договір оренди майна від 29.08.2013 № 18/08-13 є розірваним з моменту одержання відповідачем повідомлення позивача про відмову від позову - 19.05.2016, що встановлено постановою ЛАГС при розгляді справи № 909/457/16.

За наведених обставин та правових норм , вимога позивача про стягнення неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, оскільки обов"язок орендаря щодо повернення орендованого майна виконано не було, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі повернення об'єкту оренди орендодавцеві, а вина орендаря у разі несвоєчасного повернення орендованого майна, в силу вимог ст. 614 ЦК України, презюмується.

Щодо періоду нарахування неустойки, слід зазначити наступне.

Початок нарахування неустойки з 20.06.2017 року визнається відповідачем, оскільки рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/382/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБКО" про стягнення неустойки в розмірі 244076 грн. стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з 23.02.2017 по 19.06.2017 (рішення набрало законної сили 20.09.2017).

Представник ТОВ "ДУБКО" вважає, що відповідач самостійно звільнив орендоване приміщення.

Проте, як вбачається з акту державного виконавця від 14.12.2017 року (а.с. 44) на який посилається відповідач, останній складений із запереченнями зі сторони позивача. Крім того, вказаний акт містить відомості про те, що державним виконавцем не було здійснено примусове виселення відповідача в цей день; також, у ньому зазначено про знаходження у спірному приміщенні іншого підприємця та майна вказаного підприємця, проте на наведено жодних документальних доказів, на підставі яких державний виконавець дійшов таких висновків.

В подальшому, 19.12.2017 року головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_4 винесена постанова про примусове виселення ВП № 53748881 з виконання наказу №899 виданого 21.09.2016 року господарським судом Івано-Франківської області про виселення ТОВ ДУБКО із займаного нежитлового приміщення - деревообробного цеху, розташованого у м. Івано- Франківську, по вул. Макуха І. (вул. Порайка), буд. № 41а, загальною площею 966 кв.м. - примусове виселення ТОВ ДУБКО призначено на 28.12.2017(а.с. 59).

28.12.2017 головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_4 складається акт (а.с. 46), який також містить зауваження позивача і тільки 06.03.2018 Головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_5 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №53748881 з виконання наказу №899 виданого 21.09.2016 року господарським судом Івано-Франківської області про виселення ТОВ Дубко із займаного нежитлового приміщення - деревообробного цеху, розташованого у м. Івано- Франківську, по вул. Макуха І.(вул. Порайка), буд. № 41а, загальною площею 966 кв.м. - примусове виселення ТОВ Дубко (а.с. 60).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не здійснено повернення майна в добровільному порядку відповідно до умов договору оренди (п.п. 3.5, 3.6 договору), не оформлено двосторонній акт повернення майна; примусове виконання наказу про виселення завершене 06.03.2018 року, оскільки тільки 06.03.2018 виконавче провадження закінчене.

З огляду на вищевикладене, закінченням періоду нарахування неустойки є 06.03.2018 - дата винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а не день повідомлення - 10.12.2017 або день оформлення акта 14.12.2017, як вважає відповідач, оскільки тільки 06.03.2018 державний виконавець постановив документ що засвідчує закінчення виконавчого провадження. Крім того, відповідачем не подано суду жодних письмових доказів, які б дозволили суду зробити висновок про конкретну календарну дату звільнення приміщень.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 160356,00 грн. за період з 20.06.2017 року по 28.02.2018 року в межах заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви про збільшення).

Судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у позовній заяві подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (а.с. 17).

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем до матеріалів справи долучено договір № 1/18 про надання правової допомоги від 22.01.2018, укладений із адвокатським об'єднанням "Вайз Солюшнс" та ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", розрахунок вартості послуг, акт наданих послуг від 01.02.2018 на загальну суму 6300, 00 грн, платіжне доручення № 4 від 02 лютого 2018 на суму 6300 грн. призначення платежу: надання правової допомоги згідно договору № 1/18 про надання правової допомоги від 22.01.2018, детальний опис наданих послуг, акт наданих послуг від 05.06.2018 на загальну суму 8400, 00 грн, платіжне доручення № 27 від 04 червня 2018 на суму 8400 грн. призначення платежу: за надання правової допомоги згідно договору № 1/18 від 22.01.2018

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Долучені позивачем до матеріалів справи договір № 1/18 про надання правової допомоги від 22.01.2018, ордер серія ІФ № 051702 на надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1, розрахунок вартості послуг, акт наданих послуг від 01.02.2018 на загальну суму 6300, 00 грн, платіжне доручення № 4 від 02 лютого 2018 на суму 6300 грн, детальний опис наданих послуг, акт наданих послуг від 05.06.2018 на загальну суму 8400, 00 грн, платіжне доручення № 27 від 04 червня 2018 на суму 8400 грн. свідчать про надання позивачу правової допомоги при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості.

Слід зазначити, що адвокат ОСОБА_1 була присутня у всіх судових засіданнях, крім 11.04.2018, але 11.04.2018 представник позивача через канцелярію суду подав клопотання вих. № б/н від 05.04.2018 (вх. № 5642/18 від 11.04.2018) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відповідь на відзив вих. № б/н від 30.03.2018 (вх. № 5643/18 від 11.04.2018); адвокат належним чином виконувала вимоги ухвал суду.

З врахуванням зазначеного в ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, задоволення позову судом, суд вважає підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 14700,00 грн (9 % від ціни позовну).

Заперечення відповідача щодо компенсації витрат позивача на правничу допомогу з посиланням на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 №4191-VI є безпідставними, оскільки останній втратив чинність 03.10.2017 року.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 75, 76, 77, 78, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБКО" про стягнення неустойки в сумі 160356,00 грн. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУБКО", вул. Л. Ребета, 8 а, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 32076898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Прінком-Груп", вул. Шевченка, 3, м. Івано-Франківськ,76018 (код 34844747) - неустойку в сумі 160356,00 (сто шістдесят тисяч триста п'ятдесят шість гривень), 2405,34 (дві тисячі чотириста п'ять гривень тридцять чотири копійки) судового збору та 14700,00 (чотирнадцять тисяч сімсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.06.2018

Суддя Неверовська Л.М.