Рішення

від 04.06.2018 по справі 910/3899/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018Справа №910/3899/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В. , при секретарі судового засідання Репкіної Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Будівельний двір доТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВИЙ ДІМ ВІСТАС простягнення заборгованості у розмірі 36802,50 грн. Представники учасники справи:

від Позивача: не з'явився

від Відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" (далі - ТОВ "Будівельний двір") звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІСТАС" (далі - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІСТАС") про стягнення заборгованості у розмірі 36802,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем на виконання умов договору поставки, укладеного в спрощений спосіб, було поставлено товар. Вказаний товар Відповідач прийняв, проте своїх зобов'язань щодо здійснення оплати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 32 182,10 грн. Також позивачем були надані додаткові послуги перевезення товару Відповідачу, про що він надав акти надання послуг та транспортні накладні, загальна вартість послуг за якими становить 1100,00 грн. Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача гонорар Адвоката, який складає 3520,00 грн, відповідно до угоди №1-03/18 про надання правової допомоги від 15.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 відкрито провадження у справі №910/3899/18 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Сторони належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчить, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що Позивач отримав ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 по справі №910/3901/18: 16.04.2018, Відповідач отримав ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 по справі №910/3899/18: 10.04.2018. Проте ухвала Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 у справі №910/3899/18, у встановлений строк, виконана не була.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 суд вирішив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання у справі на 07.05.2018.

У судове засідання 07.05.2018, фіксування якого здійснювалось технічними засобами у відповідності до ст. 222 ГПК України, прибув представник Позивача, надав пояснення щодо невиконання вимог ухвали суду та зазначив, що відзив на позов не отримував.

Відповідач в судове засідання 07.05.2018 не направив уповноваженого представника, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За наслідками судового засідання 07.05.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 30.05.2018 та виклик представників сторін.

16.05.2018 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду надійшла заява Позивача про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній посилався на помилково вказану суму заборгованості Відповідача за поставлений товар та вказав, що, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ "Будівельний двір", сума боргу Відповідача становить 33282,50 грн, з яких 32 182,50 грн - сума заборгованості за поставлений товар, 1 100 грн - сума заборгованості за отримані супутні послуги, які просить стягнути з Відповідача на користь Позивача. Крім того, у своїй заяві просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3520,00 грн.

У судове засідання 30.05.2018, фіксування якого здійснювалось технічними засобами у відповідності до ст. 222 ГПК України, прибув представник Позивач, надав угоду про надання правової допомоги від 15.03.2018 та наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 30.05.2018 представника не направив, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений 21.05.2018, що вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення, яке було скероване на адресу Відповідача, вручене особисто 21.05.2018.

Суд, дослідивши наявну у матеріалах справи заяву про уточнення розміру позовних вимог, яка надійшла через канцелярію суду 16.05.2018, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за своїм змістом вказана заява фактично є клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Проте, частиною 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладене, дотримуючись вище наведених норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку щодо залишення без розгляду заяви Позивача про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог від 16.05.2018, оскільки заява не була заявлена в підготовчому провадженні. Подальший розгляд справи здійснюється судом у межах первісно заявлених позовних вимог, а саме: щодо стягнення з Відповідача заборгованість у розмірі 32 182,10 грн за поставлений товар та заборгованості за отримані супутні послуги в розмірі 1 100,00 грн. Крім того, стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3520,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 суд викликав у судове засідання ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІСТАС" (01032, м.Київ, вул.Вокзальна, буд. 1, офіс 32) та роз'яснив учаснику справи наслідки неявки в судове засідання на виклик суду, що передбачені ст.202 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 04.06.2018 представник Позивач не з'явився, але через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надав суду клопотання від 04.06.2018, у якому просив суд провести розгляд справи без участі Позивача. Також просив суд врахувати, що заборгованість на сьогодні не погашена, про що надав суду довідку про розмір заборгованості та про її часткове погашення.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні 04.06.2018, про причини неявки останнього в судове засідання суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвалу про виклик у судове засідання від 30.05.2018 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, м.Київ, вул.Вокзальна, буд.1, офіс 32.

Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" поштове відправлення, яке було скероване на адресу Відповідача, не вдалося вручити адресату 01.06.2018.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження Відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення Відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що Відповідач не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою про виклик у судове засідання від 30.05.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно приписів частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина 3 стаття 202 ГПК України).

З огляду на наведені приписи ГПК України, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень Відповідача та його представників про причини їхньої неявки в судове засідання 04.06.2018, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Відповідача.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір", як Постачальник, здійснило поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІСТАС", як Покупець, на підставі видаткових накладних: №112-171 від 01.12.2017 на суму - 12246,78 грн; №112-172 від 01.12.2017 на суму - 14712,00 грн; №712-012 від 07.12.2017 - на суму 13745,40 грн. Зазначені видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну (копії містяться в матеріалах справи).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір", як Виконавець, здійснив автоперевезення вантажним транспортом товару на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІСТАС", як Замовника. Факт надання послуг з перевезення підтверджені, наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними: Р112-171 від 01.12.2017; Р112-172 від 01.12.2017; Р712-012 від 07.12.2017.

Прийняття Відповідачем послуг з перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи актами про надання послуг перевезення, а саме: актом №112-171 від 01.12.2017 - на суму 600 грн; актом №112-172 від 01.12.2017 - на суму 550 грн; актом №712-012 від 07.12.2017 - на суму 550 грн. Вказані акти не містять відміток про наявність будь-яких зауважень з боку Замовника.

Для оплати поставленого товару та наданих послуг з перевезення зазначеного товару Позивачем скеровано Відповідачу відповідні рахунки на оплату по замовленню, а саме: №БД000041214 від 01.12.2017 - на суму 15262,00 грн; №БД000041055 від 01.12.2017 - на суму 12846,78 грн; №БД000041312 від 04.12.2017 - на суму 14295,40 грн.

Відповідач вказані рахунки оплатив лише часткового в розмірі 9 121,68 грн (8521,68 за товар та 600 грн за послуги з перевезення), у зв'язку із чим в нього виникла сума заборгованості в розмірі 33282,50 грн (32182,50 грн - суми заборгованості за поставлений товар та 1100,00 грн - суми заборгованості за отримані послуги з перевезення).

З метою досудового врегулювання, Позивач звертався до Відповідача із листом вимогою від 23.02.2018 про сплату суми заборгованості за поставлений та транспортований товар в розмірі 33282,50 грн із зазначенням, що у разі не виконання вимог про погашення існуючої заборгованості, ТОВ "Будівельний двір" буде змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Зазначений лист-вимога отриманий Відповідачем, про що свідчить підпис та відбиток печатки Відповідача. Оскільки вказана вимога Позивача не виконано, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь Позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між Сторонами був укладений договір поставки та договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, згідно положень статті 901 та 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №112-171 від 01.12.2017, №112-172 від 01.12.2017, №712-012 від 07.12.2017 та актами надання послуг: №112-171 від 01.12.2017, №112-172 від 01.12.2017, №712-012 від 07.12.2017 підтверджено, що Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято у власність товар без зауважень щодо кількості та якості. А також прийняті послуги з перевезення вказаного товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставленого за накладними товару, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до ст. 692 ЦК України Відповідач повинен був оплатити зазначений у накладних товар наступного дня, після його отримання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, суд дійшов до висновку, що: у встановлений законом, ст. 692 ЦК України, строк, заборгованість Відповідачем в розмірі 32182,50 грн - заборгованість за поставлений товар та в розмірі 1100,00 грн - заборгованість за отримані супутні послуги, погашена не була; наявність у Відповідача вищевказаної заборгованості, яка не була погашена на час подання позову та залишається непогашеною на даний час; Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та ст.ст. 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована.

Суд звертає увагу, що при зверненні із позовом до суду Позивач у прохальній частині зазначив, що просить стягнути з Відповідача 32182,10 грн - суму заборгованості за поставлений товар та 1100,00 грн заборгованості з надання послуг перевезення.

Приписами частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на викладене, дотримуючись вище наведених норм, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в межах заявлених позовних вимог, а саме в розмірі 33 282,10 грн.

При зверненні до суду із позовом Позивачем також заявлено до стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3520,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2018 між Адвокатом Топчій С.М. та ТОВ "Будівельний двір" (Клієнт) була укладена Угода №1-03/18 про надання правової допомоги, за змістом якої Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе надання правової допомоги Клієнту.

На підтвердження отриманої правничої допомоги, Позивач надав суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), з якого вбачається перелік здійснених робіт на загальну суму 3520,00 грн. Крім того, в матеріалах справи наявний прибутковий касовий ордер №2/18 від 15.03.2018 із квитанцією до нього, які підтверджують сплату Позивачем отриманих послуг від Адвоката.

Враховуючи викладене, наявність в матеріалах справи доказів витрат на професійну правничу допомогу, а саме: угоди №1-03/18 про надання правової допомоги від 15.03.2018; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №309/н; ордеру на надання правової допомоги серія КВ №182492; витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг); прибуткового касового ордеру №2/18 від 15.03.2018 із квитанцією до нього; відсутність клопотання іншої сторони (Відповідача) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3520,00 грн є обгрунтоварим, доведеним та співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3520,00 грн підлягають задоволенню.

Судові витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІСТАС" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІСТАС" (01032, м.Київ, вул.Вокзальна, буд. 1, офіс 32, код ЄДРПОУ 37117273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" (03148, м.Київ, вул.Якуба Колоса, буд. 2, кв. 24, код ЄДРПОУ 32773973) заборгованість за поставлений товар в розмірі 32182,10 грн (тридцять дві тисячі сто вісімдесят дві гривні 10 копійок), заборгованість за отримані супутні послуги в розмірі 1100,00 грн (одну тисячу сто гривень 00 копійок), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3520,00 (три тисячі п'ятсот двадцять гривень 00 копійок).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.06.2018.

СУДДЯ В.В. ДЖАРТИ