Рішення

від 04.06.2018 по справі 908/509/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/22/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 Справа № 908/509/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/509/18

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП» , 04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8

адреса для листування: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, бізнес-центр «Хартрон-Асконд» , каб. 34

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «БУРАН» , 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 150

про: стягнення 704 022,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.02.18 № 189 та від 06.02.18 б/н

від відповідача: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:

26.03.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП» (далі ТОВ «ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП» ) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «БУРАН» (далі ТОВ «ТПК «БУРАН» ) заборгованості у розмірі 704 022, 73 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.07.17 № 38, з яких: основний борг - 600 000,00 грн., пеня - 70 652,05 грн., індекс інфляції - 26 220,00 грн., 3 % річних - 7 150,68 грн. Позов обґрунтовано неналежним, несвоєчасним виконанням вимог договору про надання поворотної фінансової допомоги від 25.07.17 № 38 та ст. ст. 230, 232 ГК України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 529, 530, 629, 1046 ЦК України, ст. 14 Податкового кодексу України.

26.03.18 автоматизованою системою документообігу суду визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

У прохальній частині вказаної вище позовної заяви позивач просив суд розгляд цієї справи про стягнення з ТОВ «ТПК «БУРАН» заборгованості у розмірі 704 022,73 грн. здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 247 ГПК України) з обов'язковим повідомленням (викликом) сторін у судове засідання в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Ухвалою від 28.03.18 судом:

- відмовлено ТОВ «ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП» в задоволені клопотання, викладеного в п. 1 прохальної частини позовної заяви від 23.03.18 щодо розгляду вказаної позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження;

- прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/509/18 (якій присвоєно № провадження 17/22/18) за правилами загального позовного провадження;

- підготовче судове засідання призначено на 26.04.18.

Також, 26.03.18 до суду надійшла заява від 23.03.18 про забезпечення позову, в якій представник ТОВ «ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП» просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «ТПК «БУРАН» : автомобіль Toyota Land Cruiser 2006 р. в. (об'єм двигуна 2694), орієнтовна вартість якого 400 000,00 грн. та на грошові кошти в розмірі 304 022,73 грн., що належать відповідачу та можуть знаходитись на р/р 26009962493836 та на будь-яких рахунках, відкритих у банках або інших фінансових установах, до вирішення справи по суті.

Ухвалою від 28.03.18 судом повернуто заявнику заяву від 23.03.18 про вжиття заходів забезпечення позову у зв'язку з тим, що при подачі заяви про забезпечення позову позивачем не додержано вимоги пункти 6, 7 ч. 1 ст. 139 ГПК України.

В підготовчих засіданнях 26.04.18 та 15.05.18 судом оголошувалась перерва відповідно на 15.05.18 та на 29.05.18.

Ухвалою від 29.05.18 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/509/18 та призначено справу до розгляду по суті на 04.06.18.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

У засіданні 04.06.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 23.03.18 та відповіді на відзив від 25.05.18. Просив суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 704 022, 73 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.07.17 № 38, з яких: основний борг - 600 000,00 грн., пеня - 70 652,05 грн., індекс інфляції - 26 220,00 грн., 3 % річних - 7 150,68 грн.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву без номеру та дати. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.17 між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «БУРАН» (Сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП» (Сторона-2) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 38 (надалі договір), згідно з яким (п. 1.1.) Сторона-2 надає Стороні-1 поворотну фінансову допомогу, а Сторона-1 зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума коштів що надійшла платнику податку у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов'язковою до повернення (згідно п.п. 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України).

За умовами п. 2.1. договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 600 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно із п. 2.2. договору, поворотна фінансова допомога надається Стороні-1 наступним чином:

- 50 % впродовж 3 робочих днів з моменту підписання цього Договору;

- 50 % впродовж 15 робочих днів з моменту підписання цього Договору.

За пунктом 2.3. договору, поворотна фінансова допомога надається Стороні-1 на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не стягується.

Відповідно до п. 2.4. договору, поворотна фінансова допомога надається Стороні-1 для її використання відповідно до статутних цілей діяльності підприємства.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога повинна бути повернена Стороні-2 у термін не пізніше 25.10.17.

Згідно із п. 3.2. договору, повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами Сторони-2, що вказані у ст. 9 цього Договору.

За умовами п. 4.1. договору, при порушенні Стороною-1 строку повернення грошових коштів (п. 3.1 Договору) вона повинна сплатити на поточний рахунок Сторони-2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення повернення.

За пунктом 8.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, на виконання зобов'язання за умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 25.07.17 № 38 ТОВ «ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП» було перераховано ТОВ «ТПК «БУРАН» грошові кошти в розмірі 600 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копії долучено до матеріалів справи), а саме:

- платіжне доручення від 26.07.17 № 20 на загальну суму 150 000,00 грн.;

- платіжне доручення від 26.07.17 № 21 на загальну суму 150 000,00 грн.;

- платіжне доручення від 01.08.17 № 23 на загальну суму 200 000,00 грн.;

- платіжне доручення від 14.08.17 № 20 на загальну суму 100 000,00 грн.

У всіх наведених вище платіжних дорученнях вказано призначення платежу - зворотня фінансова допомога згідно договору № 38 від 25.07.17.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, згідно із п. 3.1. та п. 3.2. договору, поворотна фінансова допомога повинна бути повернута Стороні-2 у термін не пізніше 25.10.17. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами Сторони-2, що вказані у ст. 9 цього Договору.

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач свої зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.07.17 № 38 не виконав та в строк, передбачений в п. 3.1. вказаного договору, поворотну фінансову допомогу в розмірі 600 000,00 грн. ТОВ ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП не повернув.

Вказане не заперечувалось жодною із сторін в судових засіданнях під час розгляду цієї справи.

Отже, відповідач порушив своє зобов'язання та не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 600 000,00 грн. у зазначений термін.

Згідно з приписами ст. ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ «ТПК «БУРАН» 600 000,00 грн. основної заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.07.17 № 38 обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 70 652,05 грн. пені, 26 220,00 грн. інфляційних втрат та 7 150,68 грн. 3 % річних за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що при порушенні Стороною-1 строку повернення грошових коштів (п. 3.1 Договору) вона повинна сплатити на поточний рахунок Сторони-2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення повернення.

У відповідності з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача та до прохальної частини його позовної заяви по цій справі, до стягнення заявлена сума пені у розмірі 70 652,05 грн. за період прострочення, а саме з 26.10.17 по 19.03.18.

Факт прострочення повернення відповідачем суми основного боргу матеріалами справи доведений.

Судом перевірено правильність розрахунку позивача (проведеним за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи ЗАКОНОДАВСТВО ) та встановлено, що вказаний розрахунок є вірним.

Отже, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Крім того, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 7 150,68 грн. за період з 26.10.17 по 19.03.18 та індекс інфляції в сумі 26 220,00 грн. за період з листопада 2017 р. по лютий 2018 р. включно (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Перевіривши (за допомогою ІПС «Законодавство» ) заявлену позивачем до стягнення суму 3 % суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок є вірним, тому, судом задовольняється сума 3 % у розмірі 7 150,68 грн.

Перевіривши (за допомогою ІПС «Законодавство» ) наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за вказані періоди, суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок не є вірним та повинен становити 26 211,44 грн.

Отже, вимоги в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню в розмірі 26 211,44 грн. В іншій частині вимоги про стягнення індексу інфляції відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву без номеру та дати судом не приймаються до уваги та відхиляються судом через необґрунтованість та безпідставність з огляду на наступне.

1. Щодо твердження відповідача про відсутність зобов'язань перед ТОВ ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП з повернення поворотної фінансової допомоги внаслідок відсутності у генерального директора повноважень на укладення відповідного договору.

Відповідно до Статуту ТОВ ТПК БУРАН в новій редакції від 03.02.16, затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 03/02/16 ТОВ ТПК БУРАН від 03.02.16, а саме п. 7.13. та п. 7.14., керівництво поточною діяльністю товариства здійснює дирекція, яка діє на колегіальних засадах. Дирекція товариства складається з 3 членів. До складу дирекції входять генеральний директор, директор і головний бухгалтер.

Згідно із п 7.18. Статуту ТОВ ТПК БУРАН , роботою дирекції керує генеральний директор, який має право, зокрема:

- без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим Статутом;

- підписувати довіреності, договори (угоди) у т.ч. трудові та інші документи від імені товариства …

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на зазначене вбачається, що посилання відповідача про відсутність зобов'язань в силу порушення генеральним директором Статуту та непогодження рішення з Учасниками загальних зборів є безпідставним, оскільки на підписання договору поворотної фінансової допомоги обов'язкова згода учасників Статутом не передбачена.

2. Щодо твердження відповідача про удаваність та нікчемність Договору від 25.07.17 № 38 про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваний правочин - це правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Суд вважає, що в підтвердження удаваності правочину сторона повинна довести, що спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином та відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин та настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Тобто, мета удаваного правочину полягає не тільки в тому, щоб приховати дійсну волю сторін, а й спричинити інші наслідки, які випливають із правочину, що прикривається. Саме в цьому і полягає дійсна воля сторін удаваного правочину.

Таким чином, удаваний правочин своєю формою ніби прикриває реальний правочин.

Відповідно до платіжних доручень від 26.07.17 № 20 на загальну суму 150 000,00 грн., від 26.07.17 № 21 на загальну суму 150 000,00 грн., від 01.08.17 № 23 на загальну суму 200 000,00 грн. та від 14.08.17 № 20 на загальну суму 100 000,00 грн., вказані грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн. були перераховані позивачем на рахунок саме ТОВ ТПК БУРАН , а не на особистий рахунок генерального директора чи будь-який інший рахунок.

Тому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження доведеності удаваного правочину, ані доказу на підтвердження спрямованості волі сторін на встановлення інших правовідносин, ані доказу в підтвердження настання між сторонами інших прав та обов'язків.

Таким чином, доводи відповідача не приймаються до уваги та відхиляються судом через необґрунтованість та безпідставність.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Так, в мотивувальній частині позовної заяви позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в яку входить сума за направлення позовної заяви відповідачу, а саме 34,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ГПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

В прохальній частині позову та в судовому засіданні представник позивача просить суд судові витрати покласти на відповідача в тому числі і 34,20 грн. за направлення позовної заяви відповідачеві.

Отже, вимоги в частині стягнення судових витрат зі сплати за направлення позовної заяви відповідачу, а саме 34,20 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що:

- додаткова угода від 25.10.17 до договору від 25.07.17 № 38 про надання поворотної фінансової допомоги, копія якої знаходиться в матеріалах цієї господарської справи, не приймалась до уваги судом та не розглядалась, оскільки вказана додаткова угода не була підписана позивачем, а тому вона є не укладеною у відповідності до норм чинного законодавства України;

- заява про зупинення справи від 04.06.18 № 04/06, в якій відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 908/509/18 до вирішення справи № 908/1030/18 також, не розглядалась судом, оскільки вказана заява надійшла до суду після прийняття процесуального рішення по суті спору в цій господарській справі, а саме 05.06.18.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 128, 129, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «БУРАН» (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 150, код ЄДРПОУ 32173160) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ БІЗНЕС-ГРУП» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, код ЄДРПОУ 41316940) - 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за договором від 25.07.17 № 38 про надання поворотної фінансової допомоги), 70 652 (сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 05 коп. пені, 7 150 (сім тисяч сто п'ятдесят) грн. 68 коп. 3 % річних, 26 211 (двадцять шість тисяч двісті одинадцять) грн. 44 коп. індексу інфляційних, 10 560 (десять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 20 коп. судового збору та 34 (тридцять чотири) грн. 20 коп. судових витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.06.18

Суддя В.Л. Корсун