Рішення

від 31.05.2018 по справі 910/75/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2018Справа № 910/75/18 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України

до Державного підприємства "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України"

про стягнення 333 821 грн 89 коп.

Представники сторін:

від позивача: Шевчук К.А. - представник за довіреністю

Подлящук О.П. - представник за довіреністю

Кольченко М.П. - представник за довіреністю

від відповідача: Дем'янюк В.П. - представник за довіреністю

Уланович А.М. - керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з вимогами до Державного підприємства "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" про стягнення 333 821 грн 89 коп. заборгованості за договором про компенсацію податку за земельну ділянку № ДВ-01 від 22.12.2009.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про компенсацію податку за земельну ділянку № ДВ-01 від 22.12.2009 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати компенсації податку за землю за період з січня 2015 року по грудень 2016 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 333 821 грн 89 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2018 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2018.

30.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

12.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про перенесення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018, у зв'язку із неявкою представників сторін у підготовче засідання, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання відкладено на 15.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2018.

16.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 16.04.2018, у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву до 20.04.2018.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 сторін викликано у судове засідання на 20.04.2018.

20.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з проведенням перемовин між сторонами з метою укладення мирової угоди.

У судовому засіданні 20.04.2018 судом оголошено перерву до 14.05.2018 для надання часу сторонам на затвердження мирової угоди.

14.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 14.05.2018, у зв'язку із неявкою представників сторін, керуючись статтею 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 31.05.2018.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 сторін викликано у судове засідання на 31.05.2018.

У судове засідання 31.05.2018 для розгляду справи по суті з'явилися представники сторін, надали пояснення.

Представник відповідача подав у судовому засіданні заяву про часткове визнання позову з проханням розстрочення виконання рішення суду на строк - 12 місяців.

Представник позивача у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких визнав заявлені позовні вимоги частково.

У судовому засіданні 31.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2009 між Інститутом хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (далі - позивач) та Державним підприємством "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (далі - відповідач) було укладено договір № ДВ-01 (далі договір) про компенсацію податку за земельну ділянку, відповідно до умов якого відповідач перераховує компенсацію податку за землю, на якій розміщені будівлі та споруди відповідача, позивачу згідно вимог законодавства України до 20 числа поточного місяця, а позивач перераховує податок за землю до бюджету згідно вимог вищевказаних законів України. Також договором встановлено схему розміщення будівель та споруд відповідача та розрахунок компенсації за землю за базовий місяць (додатки № 1 та № 2 відповідно).

Розділом 2 договору встановлено умови використання земельної ділянки, а саме - мету використання (для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та господарських будівель відповідача), цільове призначення, умови збереження стану земельної ділянки та обмеження при її використанні.

Розділом 3 встановлено термін дії договору, а саме - договір вступає в дію 01.01.2010 і діє до 31.12.2014 включно. За необхідності договір може бути продовжено на наступний період, але не більше 5 (п'яти) років шляхом підписання додаткової угоди до договору. Для цього відповідачеві необхідно не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити позивача про намір продовжити дію договору.

29.07.2010 між сторонами договору було укладено додаткову угоду до договору (далі додаткова угода), відповідно до якої в назві та по тексту слово "компенсація" було замінено словом "відшкодування"; доповнено розділом 3 "Відповідальність сторін і вирішення спорів", внаслідок чого розділи 3 та 4 стали розділами 4 та 5 відповідно; змінено реквізити позивача. Всі інші положення договору залишились незмінними.

Крім того, в матеріалах справи наявна угода № 01 про компенсацію податку за земельну ділянку від 21.04.2005, укладена між позивачем та відповідачем, зі змістом, аналогічним договору, зі строком дії з 21.04.2005 по 31.12.2009 включно.

Позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію податку за землю за період з січня по грудень 2015 року та з січня по грудень 2016 року в загальній сумі 333 821 грн 89 коп.

Відповідач частково визнає заявлені позовні вимоги на суму 127 894 грн 59 коп., надавши розрахунок відшкодування земельного податку за 2015 та 2016 роки.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарським кодексом України в статті 173 встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Цивільним кодексом України у статті 11 встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1.3. угоди № 1 про компенсацію податку на земельну ділянку Дослідне виробництво компенсує Інституту суму податку за земельну ділянку, на якій знаходяться будівлі та споруди і яка визначається згідно вимог діючого законодавства України про землю. Розрахунок суми компенсації за перший (базовий) місяць додається до угоди (додаток № 2).

Згідно додатку № 2 компенсація податку за землю, на якій розташовані будівлі і споруди Дослідного виробництва за травень 2005 року становить 2 845 грн 16 коп.

Дослідне виробництво самостійно нараховує суму компенсації земельного податку і щомісячно, до 20 числа поточного місяця, перераховує кошти на спеціальний бюджетний рахунок Інституту. Копію розрахунку компенсації земельного податку в той же термін надає в бухгалтерію Інституту (пункт 1.3. угоди).

За умовами пункту 1.1. договору на виконання вимог Законів України "Про систему оподаткування" та "Про плату за землю" Дослідне виробництво перераховує компенсацію податку на землю, на якій розміщені будівлі та споруди Дослідного виробництва, Інституту згідно вимог законодавства України до 20 числа поточного місяця.

Згідно пункту 1.4. договору розрахунок компенсації податку за землю за базовий місяць додається до договору (додаток № 2), згідно якого компенсація податку за землю, на якій розташовані будівлі і споруди Дослідного виробництва за грудень 2009 року становить 7 749,99 грн.

Стаття 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент укладення договору) визначає, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення відшкодування позивачу податку за земельну ділянку в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі обґрунтовані, підлягають частковому задоволенню згідно розрахунку, наданого відповідачем, у розмірі 127 894 грн 59 коп.

Крім того, відповідач у заяві про визнання позову просить суд розстрочити виконання рішення суду на строк - 12 місяців.

Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту даної норми слідує, що в залежності від обставин справи, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд вправі відстрочити або розстрочити його виконання.

Позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення.

З урахуванням того, що сторони досягли згоди по розстроченню виконання рішення суду, дотримуючись принципу збалансованості матеріальних інтересів сторін, суд вважає за можливе надати розстрочку виконання рішення на 12 місяців.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України" (02160, місто Київ, Харківське шосе, будинок 48, ідентифікаційний код 05417686) на користь Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (02160, місто Київ, Харківське шосе, будинок 48, ідентифікаційний код 05417041) заборгованість по відшкодуванню земельного податку у розмірі 127 894 (сто двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 59 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 918 (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн 42 коп.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі № 910/75/18 на 12 місяців в рівних частинах, встановивши наступний порядок оплати:

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.07.2018;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.08.2018;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.09.2018;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.10.2018;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.11.2018;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.12.2018;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.01.2019;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.02.2019;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.03.2019;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.04.2019;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.05.2019;

- 10 657 грн 88 коп. - до 01.06.2019.

4. В іншій частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 14.06.2018

Суддя Н.Б.Плотницька