Рішення

від 14.06.2018 по справі 910/3806/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.06.2018Справа №  910/3806/18 Суддя Мудрий С.М., розглянувши матеріали справи за позовом        публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до                           товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" про                        стягнення 99 840,00 грн. та зобов'язання повернути майно Без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" стягнення 99 840,00 грн. та зобов'язання повернути майно. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір № ПЗ/Ш-171016/НЮ від 30.05.2017, за умовами якого відповідач зобов'язався надати послуги з капітального ремонту 2 вагонних сповільнювачів типу КЗ-ЗПК, наданих позивачем, згідно специфікації по капітальному ремонту вагонних сповільнювачів за рахунок власних сил і засобів. Оскільки, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача пені в розмірі 99 840,00 грн. та зобов'язання повернути 2 вагонних сповільнювачі типу КЗ-ЗПК. Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Малозначними справами є справи, незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (пункт 2 частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. О. Пироговського,буд. 4 а, м. Київ, 03110. Однак, станом на дату розгляду справи у судовому засіданні в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення 0103045739043 із копією ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.04.2018 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення “за закінченням встановленого терміну зберігання”. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Позивач, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Пульсар», (далі - Відповідач, виконавець за договором) укладено Договір № ПЗ/Ш-171016/НЮ від 30.05.2017 (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язався надати послуги з капітального ремонту 2 вагонних сповільнювачів типу КЗ-ЗПК, наданих Замовником, згідно Специфікації по капітальному ремонту вагонних сповільнювачів (Додаток №1, що є невід'ємною частиною Договору), за рахунок власних сил і засобів. Відповідно п. 4.2 Договору, Замовник передає вагонні сповільнювачі на ремонт протягом 20 днів після укладання договору. Термін надання послуг складає 120 днів після підписання Сторонами акту приймання-передачі вагонних сповільнювачів в ремонт. Пунктом 1.9 Договору визначено, що вагонні сповільнювачі відправляються на капітальний ремонт Виконавцем і повертаються з капітального ремонту Замовнику за рахунок та транспортом Виконавця. Згідно Додатку 2 (Календарного плану виконання основних етапів робіт), що є невід'ємною частиною Договору, визначено конкретний термін та перелік послуг, які Виконавець має надати Замовнику. Так, за умовами п.1 Календарного плану виконання основних етапів робіт, Виконавець зобов'язався з 30.05.17 по 19.06.17 забрати на ремонт два вагонних сповільнювачі, однак відповідно до Актів пркймання-передачі від 09.08.2017р. та від 10.08.2017р., Відповідач вагонні сповільнювачі забрав на ремонт 09.08.2017р. та 10.08.2017р., чим порушив строки початку надання послуг. З матеріалів справи вбачається, що всупереч п. 4.2. Договору послуги в 120-тиденний термін надані не були, станом на день подачі позовної заяви вагонні сповільнювачі з ремонту повернуті не були. За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.2.4 Договору  заборгованість відповідача за Договором становить 26 165,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 7.4. Договору, за порушення Виконавцем строків надання послуг передбачених даним договором, останній сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуг, за кожен прострочений день, але не більше 50% вартості послуг. Сума пені згідно п. 7.4. Договору становить 99 840,00 грн., відповідно до розрахунку наданого позивачем. Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, погоджується з наданими розрахунком та приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 99 840,00 грн. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів належного виконання зобов'язань за договором, з огляду на що з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 99 840,00 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 99 840,00 грн.  за прострочення виконання зобов'язання за період з 09.12.2017 року по 10.02.2018 року за Договором №ПЗ/Ш-171016/НЮ від 30.05.2017, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" 99 840,00 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі. Окрім того, позивачем заявлено вимогу про повернення товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 2 вагонних сповільнювачі типу КЗ-ЗПК. Пунктом 6.1.1. Договору встановлено, що Виконавець зобов'язується своїми силами засобами та матеріалами без залучення третіх осіб виконати повний обсяг робіт в строк передбачений Договором і здати з вагонного ремонту двох вагонних сповільнювачів типу КЗ-ЗПК Замовнику, що відповідає кресленням 074.00.00.000-01. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання повернути товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 2 вагонних сповільнювачі типу КЗ-ЗПК. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 202, 232- 233, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ПУЛЬСАР"  (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 4-а, код ЄДРПОУ 38855312) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815)  в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6) 99 840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. пені, 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору. 3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Пульсар" повернути публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 2 вагонних сповільнювачі типу КЗ-ЗПК. 4. Після набрання рішенням законної сили видати накази. Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя                                                                                                                 С.М. Мудрий