Рішення

від 13.06.2018 по справі 910/4037/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2018Справа № 910/4037/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Рекрутинг Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелстор

про стягнення 72.901.,82 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

03.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Рекрутинг Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелстор про стягнення 72.901,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено генеральний договір № G_02/02/2017-R від 02.02.2017 про надання послуг з пошуку та підбору персоналу. Відповідно до умов договору винагорода за надані послуги сплачується протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, яка виставляється протягом 2-х банківських днів з моменту виходу на роботу кандидата. Позивачем надано відповідачу послуги з пошуку та підбору персоналу на дві вакансії: персонального асистента та технічного директора, загальна вартість яких згідно складених сторонами актів здачі приймання послуг № 15/05/2017 від 15.05.2017 та № 06/10/2017 від 06.10.2017 становить 102.840,00 грн. Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 08 від 15.05.2017 та № 31 від 06.10.2017 про сплату наданих послуг на загальну суму 102.840,00 грн., проте відповідачем сплачено надані йому послуги лише частково в розмірі 42.920,00 грн. Враховуючи неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань згідно генерального договору № G_02/02/2017-R від 02.02.2017 позивач просить стягнути з останнього 59.920,00 грн. основного боргу, 8.625,29 грн. пені, 3.435,94 грн. інфляційних втрат, 920,59 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4037/18 від 05.04.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

11.04.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4037/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.04.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045738578 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 9-В, офіс 23, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 27.03.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 16.04.2017, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 19.04.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045738578, а отже відповідач мав подати відзив до 04.05.2018 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 16.04.2018 станом на 13.06.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нью Рекрутинг Груп (далі - позивач, агенція) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтелстор (далі - відповідач, клієнт) укладено генеральний договір № G_02/02/2017-R (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору згідно цього договору агенція зобов'язується надати клієнту послуги з пошуку та підбору персоналу та інші пов'язанні з цим додаткові послуги, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату наданих позивачем послуг з пошуку персоналу повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.3 договору особливі умови надання послуг з пошуку та підбору кандидатів на окремі вакантні робочі місця (далі - вакансії), як то: назви вакансії, винагорода агенції, перерахунок винагороди, терміни надання послуг, гарантійні зобов'язання, виконання заміни і т.д., будуть визначатися за взаємною домовленістю сторін і фіксуватися в додаткових угодах, підписаних обома сторонами, які будуть розглядатися як невід'ємна частина цього договору.

Згідно п. 3.1 договору винагорода за послуги агенції, порядок розрахунків, різного роду домовленості вказуються у додатках, що є невід'ємною частиною діючого договору.

Відповідно до п. 1 додатку № 02/02/2017 від 02.02.2017 до договору замовник доручив виконавцю здійснити пошук кандидата на вільне робоче місце - персональний асистент.

Відповідно до п. 1.4 договору послуги агенції з пошуку та підбору кандидатів на конкретну вакансію будуть вважатися виконаними, в разі фактичного виходу кандидата на роботу до клієнта (в разі найму клієнтів кандидата на постійній, тимчасовій, або позаштатній основі, а також при укладанні з кандидатом договору цивільно-правового характеру), а також в інших випадках, передбачених у цьому договорі. У цих випадках сторони зобов'язані підписати акт здачі-приймання послуг. Датою виконання послуг за цим договором вважається дата підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання послуг.

Згідно акту здачі приймання послуг № 15/05/2017 від 15.05.2017 за додатковою угодою № 02/02/2017 до договору, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, агенція представила клієнту 9 (дев'ять) кандидатів на вакансію - персональний асистент, з яких клієнт зупинив свій вибір на ОСОБА_2.

Пунктом 3 додатку № 02/02/2017 від 02.02.2017 винагорода за послуги агенції складає 51.840,00 грн. та сплачується клієнтом протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Рахунок-фактура виставляється протягом 2-х банківських днів з моменту виходу на роботу кандидата.

Позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 08 від 15.05.2017 про сплату послуг на суму 51.840,00 грн.

Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.

З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що оплата наданих послуг мала здійснюватись протягом 5 (п'яти) не банківських, а робочих днів.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки згідно рахунку-фактури № 08 від 15.05.2017 відповідачем оплата має бути здійснена протягом 5 робочих днів з моменту його виставлення, суд вважає, що відповідач мав виконати зобов'язання по сплаті за цим рахунком у період з 16.05.2017 по 20.05.2017 включно.

20.05.2017 припало на суботу, а отже наступним платіжним днем є понеділок 22.05.2017, який вважається останнім днем оплати за вказаним рахунком.

З платіжного доручення № 15 від 31.05.2017 вбачається, що відповідач частково здійснив оплату позивачу наданих послуг згідно виставленого рахунку-фактури № 08 від 15.05.2017 на суму 25.920,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору у випадку припинення трудових відносин між замовником та кандидатом з якоїсь причини (крім недотримання клієнтом умов трудового договору чи скорочення штату компанії) на протязі 100 календарних днів після виходу на роботу, агенція забезпечує разову заміну цього працівника. Така гарантія набирає сили у разі, якщо клієнт інформує агенцію про звільнення кандидата в письмові формі протягом семи днів з моменту звільнення, а також за умови оплати клієнтом винагороди агенції в повному обсязі відповідно до умов, згідно цього договору.

11.07.2017 сторонами складено акт одноразової гарантованої безкоштовної заміни № 11/07/2017 за додатковою угодою № 02/02/2017 до договору, згідно якого вбачається, що агенція представила клієнту на заміну персонального асистента ОСОБА_2 (прийнятої на роботу з 15.05.2017 та звільненої від виконання посадових обов'язків з 23.06.2017), що не пройшла випробувальний термін на ОСОБА_3. Клієнт зупинив свій вибір на ОСОБА_3 та планує прийняти її на роботу в штат компанії з 01.10.2017.

Відповідно до п.1.5. договору фактичний вихід кандидата на роботу до замовника підтверджується відповідним наказом змовника по підприємству за підписом генерального директора.

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелстор № 18 від 05.10.2017 Про прийняття на роботу прийнято на посаду асистента генерального директора ОСОБА_3 з 06.10.2017 з окладом згідно штатного розкладу.

Відповідно п. 1 додатку № 02/03/2017 від 20.03.2017 до договору клієнт доручив агенції надати послуги з пошуку та відбору кандидата на вільне робоче місце - технічний директор.

Згідно акту здачі приймання послуг № 06/10/2017 від 06.10.2017 за додатковою угодою № 02/03/2017 до договору, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, агенція представила клієнту 3 кандидата на вакансію - технічний директор, з яких клієнт зупинив свій вибір на Пряхіні Костянтині.

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелстор № 17 від 05.10.2017 Про прийняття на роботу прийнято на посаду технічного директора Пряхіна Костянтина з 06.10.2017 з окладом згідно штатного розкладу.

Пунктом 3 додатку № 02/03/2017 від 20.03.2017 винагорода за послуги агенції складає 51.000,00 грн. та сплачується клієнтом протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Рахунок-фактура виставляється протягом 2-х банківських днів з моменту виходу на роботу кандидата.

Позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 31 від 06.10.2017 про сплату послуг на суму 51.000,00 грн.

Згідно рахунку-фактури № 31 від 06.10.2017 відповідачем оплата мала бути здійснена протягом 5 робочих днів з моменту його виставлення, суд вважає, що відповідач мав виконати зобов'язання по сплаті за цим рахунком у період з 09.10.2017 (наступний після 06.10.2017 робочий день) по 13.10.2017 включно.

Згідно платіжного доручення № 32 від 16.11.2017 відповідач частково здійснив оплату позивачу наданих послуг згідно виставленого рахунку-фактури № 31 від 06.10.2017 на суму 17.000,00 грн.

Отже, як свідчать матеріали справи позивачем надано послуги відповідачу на загальну суму 102.840,00 грн. (51.840,00 грн. + 51.000,00 грн.), з яких відповідачем сплачено позивачу 42.920,00 грн. (25.920,00 грн. + 17.000,00 грн.).

Позивачем 02.03.2018 було надіслано відповідачу вимогу № 02/03/2018 від 02.03.2018 про плату боргу за надані згідно договору послуги в розмірі 59.920,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 8615 та описом вкладення у цінний лист від 02.03.2018.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 59.920,00 грн. (102.840,00 грн. - 42.920,00 грн.).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 59.920,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 3.7 договору за порушення термінів виплати винагороди агентство має право пред'явити клієнтові вимоги про виплату неустойки за період прострочення з розрахунку 0,1% від неоплаченої в термін суми за кожен день прострочення, але не більше подвійного розміру облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги та позивачем при звернення з позовом до суду здійснено розрахунок пені з урахуванням встановленої подвійної облікової ставки Національного банку України.

З поданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховано пеню на суму 25.920,00 грн. у період з 21.05.2017 по 03.04.2018 та на суму 17.000,00 грн. у період з 12.10.2017 по 03.04.2018.

Суд не погоджується з даним розрахунком, оскільки: не вірно визначено суми боргу, не вірно визначено початок прострочення оплати; перевищено шестимісячний період нарахування пені.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг відповідач не оплатив повністю, він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої за розрахунками суду загалом становить 8.661,78 грн.:

за актом № 15/05/2017 від 15.05.2017 становить 3.488,19 грн. (на суму 51.840,00 грн. у період з 23.05.2017 по 31.05.2017 (часткова оплата в сумі 25.920,00 грн.) та на суму 25.920,00 грн. у період з 01.06.2017 по 23.11.2017);

за актом № 06/10/2017 від 06.10.2017 становить 5.173,59 грн. (на суму 51.000,00 грн. у період з 14.10.2017 по 16.11.2017 (часткова оплата в сумі 17.000,00 грн.) та на суму 34.000,00 грн. у період з 17.11.2017 по 03.04.2018).

Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром пені - 8.625,39 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 8.625,39 грн. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3.435,94 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 920,59 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

З поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що вони позивачем нараховано на суму 25.920,00 грн. у період з 21.05.2017 по 03.04.2018 та на суму 17.000,00 грн. у період з 12.10.2017 по 03.04.2018.

Суд не погоджується з даним розрахунком, оскільки: не вірно визначено суми боргу, не вірно визначено початок прострочення оплати.

За наступними розрахунками суду інфляційні втрати складають 5.424,16 грн.:

за актом № 15/05/2017 від 15.05.2017 становить 2.792,00 грн. (на суму 51.840,00 грн. у період з 23.05.2017 по 31.05.2017 (часткова оплата в сумі 25.920,00 грн.) та на суму 25.920,00 грн. у період з 01.06.2017 по 03.04.2018);

за актом № 06/10/2017 від 06.10.2017 становить 2.632,16 грн. (на суму 51.000,00 грн. у період з 14.10.2017 по 16.11.2017 (часткова оплата в сумі 17.000,00 грн.) та на суму 34.000,00 грн. у період з 17.11.2017 по 03.04.2018).

За наступними розрахунками суду 3% річних складають 1.220,55 грн.:

за актом № 15/05/2017 від 15.05.2017 становить 692,39 грн. (на суму 51.840,00 грн. у період з 23.05.2017 по 31.05.2017 (часткова оплата в сумі 25.920,00 грн.) та на суму 25.920,00 грн. у період з 01.06.2017 по 03.04.2018);

за актом № 06/10/2017 від 06.10.2017 становить 528,16 грн. (на суму 51.000,00 грн. у період з 14.10.2017 по 16.11.2017 (часткова оплата в сумі 17.000,00 грн.) та на суму 34.000,00 грн. у період з 17.11.2017 по 03.04.2018).

Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 3.435,94 грн. та 3% річних - 920,59 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.435,94 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 920,59 грн. - 3% річних.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Рекрутинг Груп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелстор 03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 9-В, офіс 23, код ЄДРПОУ 41105520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Рекрутинг Груп (01020, м. Київ, вул. Левандовського, 5-Б, код ЄДРПОУ 35208321) 59.920 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 8.625 (вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 29 коп. пені, 3.435 (три тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 94 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 59 коп. - 3% річних, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова