Рішення

від 13.06.2018 по справі 914/402/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018р. Справа №914/402/18

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Приватного підприємства «Агрофірма «Торговий Дім» , с. Добряни, Стрийський р-н., Львівська області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Голвірем-Агро» , с. Сокільники, Пустомитівський р-н., Львівська область

про стягнення заборгованості 272 097, 74 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору та обставини справи: Приватне підприємство «Агрофірма «Торговий Дім» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Голвірем-Агро» про стягнення заборгованості в розмірі 272 097,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 272 097,74 грн.

Ухвалою від 07.03.2018 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.03.2018 року.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 23.05.2018 р. суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, розгляд справи призначено на 13.06.2018 р.

В судовому засіданні 13.06.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив стягнути з відповідача 272 097,74 грн. за поставлений товар з підстав, викладених у позовній заяві.

В судове засідання 13.06.2018р. представник відповідача повторно не з'явився, письмового відзиву на позов не подав.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2015 року між приватним підприємством Торговий дім (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Голвірем-Агро (Покупець) укладено Договір поставки №21 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник в терміни, визначені Договором, зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах Договору (п.1.1.Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору за даним Договором постачається виключно продукція, що дозволена до використання на території України, асортимент, кількість, ціна якої визначаються накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього Договору і які є невід'ємною його частиною.

В п. 3.1. Договору сторони передбачили, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках і даним Договором. Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті у строки визначені умовами Додатку до цього Договору, яким встановлено найпізніший строк оплати аналогічного виду Товару (п.3.5. Договору).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 90 997,74 грн., що підтверджується видатковою накладною від 06.05.2015 року, належно завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Сторонами проведено звірку розрахунків станом на 25.11.2015 р., про що складено відповідний акт звірки, підписаний та скріплений печатками обох сторін (належно завірена копія міститься в матеріалах справи). Відповідно до даного акту звірки у відповідача перед позивачем станом на 25.11.2015 р. наявна заборгованість в розмірі 181 100,00 грн.

02.08.2016 року між Приватним підприємством Торговий дім (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Голвірем-Агро (Покупець) укладено Додаток до угоди № 1 до договору поставки № 21 від 01.05.2015 року, відповідно до умов якого Покупець зобов'язується за даним Договором оплатити Постачальнику прострочену заборгованість за Товар в сумі 181100,00 грн. (акт звірки від 25.11.2015 року) і 90997,74 грн. за Товар (накладна від 06.05.2015 року).

Однак станом на дату ухвалення судом рішення відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару не виконав, заборгувавши позивачу 272097,74 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не подано ні заперечень щодо позовних вимог, ні доказів оплати боргу та в матеріалах справи відсутні докази протилежного

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 272097,74 грн. підлягають до задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 272 097,74 грн. заборгованості.

Оскільки позовні вимоги задоволено судом повністю, витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача в розмірі 4081,47 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Голвірем-Агро (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Бічна Садова, 7; ідентифікаційний код юридичної особи: 36450074) на користь Приватного підприємства Агрофірма Торговий Дім (82427, Львівська область, Стрийський район, с. Добряни, вул. Шевченка, будинок 45; ідентифікаційний код юридичної особи: 30253888) 272 097,74 грн. заборгованості та 4 081,47 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 14.06.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.