Рішення

від 15.05.2018 по справі 808/3288/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 травня 2018 року Справа № 808/3288/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтем Інжиніринг»

до Головного управління Державної фіскальної служби

у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ» (надалі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якій позивач з урахуванням уточнень (вх.№7501 від 06.03.2018), просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0011291409 від 22.08.2017 та №0011301409 від 22.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із висновками контролюючого органу про безтоварність операцій по взаємовідносинам з ТОВ МОРФО ОІЛ та як наслідок завищення податкового кредиту з ПДВ та не сплати податку на прибуток. Позивач не погоджується також і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями на підставі таких висновків акту перевірки, вважаючи їх хибними. Вказує, що у нього наявні та до перевірки були надані усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, а придбаний у контрагента товар відповідає напрямку господарської діяльності підприємства. Крім того, вважає, що посадовими особами відповідача порушено порядок проведення перевірки. Враховуючи вищевикладене позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вх. №1581 від 16.01.2018), та відзиві (вх. №10635 від 02.04.2018). Зокрема, представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем ОСОБА_4 кодексу України, а саме перевіркою не підтверджено факт постачання товару від постачальника ТОВ МОРФО ОІЛ на адресу ТОВ «АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ» . За таких обставин підставою для збільшення суми грошового зобов'язання ПДВ слугувало включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні поставленого товару, за операціями які фактично не відбулися. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ » (ідентифікаційний код 40248523) зареєстровано як юридичну особу 02.02.2016. Місцезнаходженням підприємства є: 69037, АДРЕСА_1. Основним видом діяльності підприємства є: 26.51 Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації.

В період з 26.06.2017 по 03.07.2017 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлення від 23.06.2017 №1256, наказу № 1600 від 22.06.2017, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ОСОБА_4 кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ МОРФО ОІЛ (код ЄДРПОУ 39432262) за квітень, травень, червень та липень 2016 року та податку на прибуток за 2016 рік при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ МОРФО ОІЛ (код ЄДРПОУ 39432262), результати якої викладені в акті перевірки №385/08-01-09/40248523 від 10.07.2017.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

-п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ОСОБА_4 кодексу України, в результаті чого ТОВ АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 2016 р. на загальну суму 393 099 грн.

-п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст. 201 ОСОБА_4 кодексу України, в результаті чого ТОВ АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету (рядок 18) на загальну суму 436 776 грн., в т.ч. по періодах:

-квітень 2016 року на суму 110 579 грн.

-травень 2016 року на суму 106 414 грн.

-червень 2016 року на суму 111 087 грн.

-липень 2016 року на суму 108 696 грн.

На підставі висновків акту перевірки №385/08-01-09/40248523 від 10.07.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0011291409 від 22.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у т.ч. за основним платежем 436 776 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 109 194 грн.

-№0011301409 від 22.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у т.ч. за основним платежем у сумі 393 099 грн. та за штрафними санкціями у сумі 98 274,75 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Як суд вбачає зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з отримання товару позивачем від ТОВ « МОРФО ОІЛ » . Зазначений висновок обґрунтовано відсутністю документів, що посвідчують якість товару, отриманою податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак нереальності здійснення операцій, та результатами аналізу баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, яким встановлено нереальність придбання позивачем у вказаних контрагентів ідентифікованого товару (послуг) через відсутність джерел його законного походження.

Проте суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ (покупець) і (постачальником) ТОВ «МОРФО ОІЛ» (колишня назва ТОВ Спецтехметал ) було укладено договір постачання №18 від 28.04.2016, за умовами якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору (п.2). Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікацій постачальника, погоджених покупцем, які є невід'ємною частиною даного договору.

До договору №18 від 28.04.2016 складені наступні Специфікації: від 28.04.2016 №1, від 18.05.2016 №2, від 19.05.2016 №3, від 24.06.2016 №4, від 04.07.2016 №5, згідно з якими позивач придбавав комплектуючі (датчики тиску, кронштейни, фітінги, гайки та інш.).

ТОВ АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ надані копії видаткових накладних від 17.05.2016 №17-05/1, від 31.05.2016 №31-05/7, від 31.05.2016 №31-05/8, від 01.07.2016 №01-07/1, від 010.7.2016 №01-07/1.

ТОВ «МОРФО ОІЛ» (колишня назва ТОВ Спецтехметал ) виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Оплату за надані послуги здійснено згідно з платіжними дорученнями №51 від 28.04.2016, №52 від 28.04.2016, №81 від 19.05.2016, №82 від 19.05.2016, №144 від 24.06.2016, №162 від 05.07.2016, №163 від 05.07.2016 - всього сплачено 2 620 568 грн. 80 коп., у т.ч. ДПВ 436 776,47 грн.

ТОВ АЛЬТЕМ ІНЖИНІРІНГ надані товарно-транспортні накладні від 17.05.2016, від 31.05.2016, від 01.07.2016, від 07.07.2016.

Суми сплаченого у ціни наданих послуг податку на додану вартість позивачем включені до складу податкового кредиту у податкових періодах за квітень, травень, червень, липень 2016 року.

Ставлячи під сумнів вказані операції контролюючий орган в Акті перевірки посилається на відсутність сертифікату про якість та походження отриманого товару. Також посилається на дослідження походження товару - комплектуючих та аналізу даних бази Єдиного реєстру податкових накладних та АІС ОСОБА_4 блок , в ході якого встановлено, що підприємством ТОВ СПЕЦТЕХМЕТАЛ до податкового кредиту включені податкові накладні від постачальника ТОВ ВКФ ВЕЛТА (код 30912734) по придбанню зазначених комплектуючих у період березень - червень 2016 року.

Водночас, в ході аналізу даних АІС ОСОБА_4 блок та даних бази Єдиного реєстру податкових накладних по підприємству - постачальнику ТОВ ВКФ ВЕЛТА (код 30912734) встановлено, що податкові накладні взагалі не містять номенклатуру зазначених комплектуючих за рахунок яких сформовано податковий кредит та який реалізовано на адресу ТОВ СПЕЦТЕХМЕТАЛ (код 39432262), а подальшому на адресу ТОВ Альтем Інжиніринг , тобто на думку перевіряючих встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару.

Також за даними АІС ОСОБА_4 блок у ході аналізу вантажно-митних декларацій по операціях встановлено, що протягом 2016 року ТОВ СПЕЦТЕХМЕТАЛ та ТОВ ВЕЛТА (код 30912734) імпортували товари, які не містять номенклатуру зазначених комплектуючих та коди УКТ ЗЕД ввезених на митну територію України товарів не відповідають вищевказаним кодам УКТ ЗЕД.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ОСОБА_4 кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані послуги відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладаний договір з вищевказаним контрагентом безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо твердження відповідача про відсутність сертифікатів якості на придбаний товар, суд зауважує, що сам по собі сертифікат не є тим первинним документом, який створює реальні зміни в майновому стані платника податків. Разом із тим, як свідчать матеріали справи придбаний позивачем товар в подальшому було реалізовано до ПАТ "Мотор Січ", одночасно із товаром - датчиками тиску, покупцю було передано паспорти на вказаний товар. До матеріалів справи наданий Лист ПАТ "Мотор Січ" від 14.02.2018 №3285, яким на запит позивача надано копії паспортів на поставлені Датчики тиску у червні - липні 2016 року (а.с. 161-214 т.2). Вказані паспорти містять інформацію щодо технічних даних датчиків, комплектність, заводський номер, найменування виробника "НВП "Елемер", дату проведення перевірки.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платника ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Щодо тверджень позивача про порушення посадовими особами порядку проведення перевірки суд не бере їх до уваги, оскільки дії відповідача щодо проведення перевірки не є предметом оскарження в даній справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм ОСОБА_4 кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ МОРФО ОІЛ , а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 22 серпня 2017 року та № НОМЕР_2 від 22 серпня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтем Інжиніринг» (місцезнаходження: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. №41, кім. 414, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40248523) судові витрати у розмірі 15560 грн. 16 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 25.05.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова