Ухвала

від 13.06.2018 по справі 816/1950/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

13 червня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/1950/18

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства "Компанія "Надежда" до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2018 року Приватне підприємство "Компанія "Надежда" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської обласної державної адміністрації, у якій просило:

- визнати бездіяльність Миколаївської обласної державної адміністрації щодо нерозгляду заяви, оформленої листом № 278/і від 27.09.2016 року з питання укладення договору оренди або відмови в його укладенні протиправною з 01.03.2018 року;

- зобов`язати Миколаївську обласну державну адміністрацію розглянути заяву, оформлену листом № 278/і від 27.09.2016 року щодо укладення договору оренди або відмови в його укладенні.

          Відповідно до частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

За змістом частини 1 статті 2 вказаного Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У даному випадку Приватне підприємство "Компанія "Надежда" заявило позов до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, яка полягала у відсутності розгляду заяви позивача про надання в оренду земельної ділянки, що знаходиться в державній власності, площею 0,3600 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0565 для експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту для обслуговування артезіанської свердловини.

          При визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити зі суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

          В даному випадку відсутність розгляду відповідачем заяви про надання в оренду землі фактично порушує право позивача на укладення у передбаченому законом порядку господарського договору - тобто порушене право носить цивільний характер і не є правом у сфері публічно-правових відносин.

          Згідно зі ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

          Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами, фізичними особами та з суб'єктами підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України органи державної влади при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Таким чином, Миколаївська обласна державна адміністрація, до якої листом № 278/і від 27.09.2016 року звернувся позивач з проханням передати земельну ділянку в оренду на 10 років, в даному випадку виступає суб'єктом цивільних правовідносин, який має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих правовідносин. Реалізуючи право розпорядження земельними ділянками, відповідач вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

          Така правова позиція щодо підсудності окремих категорій спорів неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Наприклад у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 676/3596/16-а.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи положення частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення цього спору не належить до юрисдикції адміністративного суду. Натомість така справа має розглядатися господарським судом у порядку, що визначений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд роз'яснює, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі у суді першої інстанції.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 19, пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Компанія "Надежда" до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

          Роз'яснити позивачу право на звернення з цим позовом до суду у порядку господарського судочинства.

          Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

          Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання шляхом подання апеляційної скарги у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                І.С. Шевяков