Рішення

від 05.06.2018 по справі 826/1522/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 червня 2018 року справа №826/1522/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕРИКЛАЗ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ") доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі) про 1)визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року №0017871201; 2)зобов'язати відповідача збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному державному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за липень 2015 року у розмірі 2 167 469,06 грн. та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками незаконної камеральної перевірки при наявності законодавчих обмежень, а також зазначає, що актом звірки від 13 серпня 2015 року №4845-20, за ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ" обліковувалось позитивне сальдо розрахунків на суму 2 167 469,06 грн., у зв'язку із чим, має право заявляти вказану суму до розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1522/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність свого рішення вимогам чинного законодавства, зокрема вказав, що перевірку проведено з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 11 березня 2015 року №99 та від 11 лютого 2016 року №103, якими затверджено Плани заходів на 2015 та 2016 роки із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

В судовому засіданні 19 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 11 серпня 2016 року №0017871201 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року на суму 2 167 489,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 19 липня 2016 року №56/26-57-12-01-37 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року №9109151563 від 01 липня 2016 року ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ" (код ЄДРПОУ 33346498)" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, встановленого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", що призвело до зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що позивач не має право на збільшення залишку від'ємного значення на вказану вище суму з огляду на не подання уточнюючих розрахунків за попередні періоди.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент проведення перевірки) встановлює, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З викладеного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України стосуються лише підприємств, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ" за попередній 2015 рік мало обсяг доходу більше 20 мільйонів гривень, а тому перевірка позивача може бути проведена лише з дозволу Кабінету Міністрів України.

Доказів наявності інших обставин, які надають право відповідачу провести перевірку ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ", без отримання дозволу Кабінету Міністрів України, а саме: за заявкою позивача щодо його перевірки, рішення суду про проведення перевірки або відповідне рішення щодо проведення перевірки ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ" з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, відповідач до суду не надав.

При цьому суд не приймає посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України 11 березня 2015 року №99 та від 11 лютого 2016 року №103, якими затверджено Плани заходів на 2015 та 2016 роки із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, яким зобов'язано Державну фіскальну службу України забезпечити здійснення протягом року заходів:

щодо виявлення та припинення протиправної діяльності "конвертаційних центрів" і підприємств з ознаками фіктивності, задіяних у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму, а також заходів з припинення їх діяльності;

у межах повноважень для виявлення фактів приховування чи маскування незаконного походження доходів, визначення джерел їх походження;

місцезнаходження і способів переміщення, напрямів використання (зокрема для провадження підприємницької, інвестиційної, іншої господарської та благодійної діяльності, здійснення розрахункових і кредитних операцій), а також пошуку, арешту та конфіскації таких доходів;

щодо виявлення фактів переміщення товарів, готівкових та безготівкових коштів, розрахункових документів, інших валютних цінностей, культурних цінностей, дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів з них, які можуть використовуватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, оскільки вказані постанови не є дозволом Кабінету Міністрів України, яки надає право відповідачу провести перевірку; крім того, відповідач не надав суду доказів, які б вказували про наявність підстав для застосування вище зазначених положень до позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Святошинському районі з проведення камеральної перевірки ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ", за результатами якої складено акт від 19 липня 2016 року №56/26-57-12-01-37 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року №9109151563 від 01 липня 2016 року ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ" (код ЄДРПОУ 33346498)" суперечать нормам Податкового кодексу України та є протиправними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків.

Так само, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року №К/9901/1970/17, невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення); як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Отже, незаконність дій з проведення документальної перевірки та порушення порядку її проведення є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення такої перевірки; у свою чергу акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, проведена відповідачем перевірка позивача, результати якої оформлені актом камеральної перевірки ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ", за результатами якої складено акт від 19 липня 2016 року №56/26-57-12-01-37 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року №9109151563 від 01 липня 2016 року ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ" (код ЄДРПОУ 33346498)", не створює правових наслідків, зокрема у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача, наведені у запереченні проти позову щодо порушення позивачем вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, встановленого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", що призвело до зменшення суми від'ємного значення не спростовують факту незаконності проведення перевірки позивача, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні. Аналогічна позиція щодо відсутності підстав оцінювати висновки незаконної перевірки викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року №К/9901/1970/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2016 року №0017871201, прийняте за насідками незаконних дій, є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд не погоджується з позовною вимогою про зобов'язання відповідача збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному державному реєстрі податкових накладних та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування, з огляду на їх передчасність та у зв'язку із тим, що відповідно до норм Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569, зазначені дії відносяться до повноважень Державної фіскальної служби.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "УКРПЕРИКЛАЗ" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що позивач сплатив судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 1 600,00 грн.; однак за позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення судовий збір не сплачено.

Таким чином, пропорційно до розміру задоволених вимог витрати за майнові вимоги необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Святошинському районі.

Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи із суми зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2015 року у розмірі 2 167 489,00 грн., позивач мав сплатити 32 512,33 грн. (2 167 489,00 грн. х 1,5%).

Отже, сума судового збору на подання адміністративного позову в частині майнових вимог у розмірі 32 512,33 грн. має бути присуджена на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Святошинському районі, а сума судового збору за вимоги немайнового характеру - на користь позивача поверненню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕРИКЛАЗ" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 13; ідентифікаційний код 33346498) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9; ідентифікаційний код 39513550) від 11 серпня 2016 року №0017871201.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 32 512,33 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот дванадцять гривень тридцять три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко