Ухвала

від 13.06.2018 по справі 1030з-18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"13" червня 2018 р.Справа № 1030з-18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

без виклику представвників сторін

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (м. Харків, ідент. номер НОМЕР_1) про забезпечення позову (вх. № 1030/18 від 11.06.2018), поданої до подання позовної заяви,

особа, яка може отримати статус учасника справи:

Кооператив "Залютіно" по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, м. Харків,

предмет позову, що буде подано:

визнання недійсним протоколу загальних зборів членів Кооперативу від 22.04.2018 та ухвалених на них рішень.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області 10.06.2018 надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в порядку ч. 2 ст. 136 ГПК України, в якій заявник просить суд заборонити Кооперативу "ЗАЛЮТИНО" по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, м. Харків, код 25858480, в особі його посадових осіб, членів та інших представників вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до вирішення справи по суті.

Обґрунтовуючи свою заяву, заявник вказує, у позовній заяві позивачем буде поставлене питання про визнання недійсними Загальних зборів членів Кооперативу "Залютино", код 25858480, від 22.04.2018, оформлених протоколом від 22.04.2018 (номер та дата протоколу на момент подання цієї Заяви невідомі). Підставою для визнання недійсними Загальних зборів членів Кооперативу "Залютино", код 25858480, від 22.04.2018, як вказує заявник, є очевидні порушення порядку скликання таких зборів, порядку повідомлення членів Кооперативу про місце, час та порядок денний зборів, а також можливі факти підроблення підписів на Протоколі від 22.04.2018, з метою подальшого проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. Підставою для звернення до суду із зазначеною заявою стала наявність у позивача (заявника) обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Також, заявник наголошує, що рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/3768/16 від 16.01.2017 було визнано недійсним рішення Загальних зборів членів ГБК "ЗАЛЮТІНО" від 08.09.2016. На зазначених зборах , які ініціювали деякі особи з числа минулих членів ГБК "ЗАЛЮТІНО", було рейдерським шляхом звільнено ОСОБА_2 з посади голови кооперативу (через нотаріуса за підробленими документами) та призначено ОСОБА_3 головою ГБК "ЗАЛЮТІНО". А оскільки одного разу вже було проведено державну реєстрацію змін у незаконний спосіб, є усі підстави вважати, що можливі такі дії і у подальшому. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову в оперативному порядку змусить у подальшому позивача звертатися з окремим позовом про визнання недійними та скасування реєстраційних дій, сплачувати судовий збір, користуватися послугами адвоката тощо.

Суд, розглянувши заяву (вх. № 1030з-18) та додані до неї документи, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Дійсно, заявником зазначено у заяві предмет і підстави позову, з яким він має намір звернутися до господарського суду у майбутньому, але з цих пояснень та наданих до заяви документів неможливо встановити, яким чином такі рішення впливають на зміну правомочностей або обов'язків позивача та призведуть до необхідності вчинення додаткових дій з боку позивача.

Натомість заходи забезпечення позову можуть бути застосовані господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. З цією метою, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, покладено обов'язок обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Окрім цього, відповідно до п. 4 ст. 139 ГПК України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 р. N 910/7708/17.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Окрім цього, в порушення приписів пункту 5 ст. 139 ГПК України, за звернення до суду з відповідною заявою, заявником не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до ст. 140 ГПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що заявником при зверненні із заявою про забезпечення позову, в порушення положень ч. 5 ст. 139 ГПК України не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також не дотримано положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України - не вказано обґрунтування необхідності забезпечення позову, не обґрунтовано необхідність саме заявленого способу забезпечення, суд на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України, приходить до висновку про повернення заяви про забезпечення позову фізичній особі ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 138-140, 233-235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 1030 від 11.06.2018) - повернути заявнику.

Згідно ч.2 ст.235 ГПК України дана ухвала набирає законної сили після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 13 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4 справа 1030з-18