Постанова

від 11.06.2018 по справі 910/22460/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2018 р. Справа№ 910/22460/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018

у справі №910/22460/17 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві

до Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування

про стягнення 13 685,60 грн

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування про стягнення 13 685,60 грн заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат на оплату комунальних послуг № 14Г/03-15 від 10.03.2015 в частині здійснення оплати додатково нарахованої суми відшкодування витрат за спожиту теплову енергію за 2015 рік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22460/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на користь Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві 13 685,60 грн заборгованості, 1 600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем позовних вимог, а також з того, що відповідач не висловив заперечень проти розрахунків, проведених позивачем, та не спростував розміру заявленої до стягнення суми, водночас, визнав, що протягом 2015 року отримував комунальні послуги своєчасно та в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач наголошував на тому, що протягом спірного періоду останній своєчасно та в повному обсязі сплачував рахунки, які виставлялись позивачем; спірна заборгованість за 2015 рік виникла з вини позивача, яким було допущено помилку при розрахунку опалювальних площ за відповідний період; вказана заборгованість не була зареєстрована та не взята на облік органами казначейства як кредиторська заборгованість за минулі роки та не була врахована при плануванні кошторису відповідача на 2017 рік, а тому, на думку останнього, погашенню не підлягає.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначав, що судом неповно досліджено питання, що господарське зобов'язання , у конкретній ситуації, взаємопов'язано з бюджетним зобов'язанням , а також те, що кошторисом відповідача на 2018 рік не передбачено погашення небюджетної кредиторської заборгованості, яку повинен виплатити відповідач відповідно до оскаржуваного рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22460/17, встановлено, що розгляд апеляційної скарги буде здійснено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено Головному управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що відповідач підтверджує постійне та своєчасне отримання комунальних послуг, а також факт існування заборгованості за спірний період; спірна заборгованість виникла у відповідача внаслідок здійснення позивачем перерахунку вартості спожитих послуг за 2015 рік; відповідач не спростовує заявленої суми заборгованості; судом вірно встановлено, що чинне законодавство розрізняє поняття бюджетне зобов'язання та господарське зобов'язання , які відповідач безпідставно ототожнює; у разі залишення в силі судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, Державним казначейством буде здійснено безспірне списання коштів з рахунків відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 розгляд апеляційної скарги Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22460/17 призначено на 11.06.2018 без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (у тексті договору - орендодавець) та Службою координації авіаційних робіт з пошуку та рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7038 (надалі - договір оренди).

Договором №7038/01 від 27.09.2015 про внесення змін до договору оренди найменування орендаря змінено на Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування (ідентифікаційний код 30971145) у зв'язку зі зміною повного найменування юридичної особи.

Згідно з пунктом 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 223,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 6 (на п'ятому на шостому поверхах ДПРЧ-25), що перебуває на балансі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (ідентифікаційний код 38620155).

Відповідно до пункту 5.10 договору оренди орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Пунктом 10.1 договору оренди встановлений строк його дії, який складає 2 роки 11 місяців з 27.01.2015 до 27.12.2017 включно.

27.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за договором оренди №7038 від 27.01.2015 (а.с. 25).

10.03.2015 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (у тексті договору - сторона-1) та Службою координації авіаційних робіт з пошуку та рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яка в подальшому змінила найменування на Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування (у тексті договору - сторона-2) було укладено договір № 14Г/03-15 на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг в будівлі ДПРЧ-25 по вул. Малиновського, 6 (далі - договір).

Відповідно до пункту 2.1 договору сторона-1 укладає угоди з постачальниками води, тепла та електроенергії на загальний об'єм послуг і відповідно сплачує їх. Вартість послуг, які споживає і відшкодовує сторона-2 стороні-1, визначається відповідно до методики розрахунку, який є невід'ємним додатком до договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору вартість послуг може бути зменшена або збільшена в залежності від фактичного споживання тепло-, водопостачання та електроенергії, а також при зміні тарифів.

Оплата відшкодування здійснюється стороною-2 на реєстраційний рахунок сторони-1 у безготівковому порядку у розмірі, передбаченому п. 2.1, протягом 10 календарних днів після отримання від сторони-1 акту надання послуг, складеного відповідно до акту зняття показників лічильника (п. 2.4 договору).

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що щомісячно, до 29 числа, представник сторони-1 спільно з представником сторони-2 знімають показники лічильників води, тепла та електроенергії, засвідчують особистими підписами, розподіляють кількісні показники між споживачами відповідно до узгодженого сторонами механізму для подальшого оформлення стороною-1 стороні-2 акту наданих послуг на оплату і звітування стороною-1 перед постачальниками послуг.

Строк дії договору встановлено сторонами з дати його підписання і до 31.12.2015 включно, а також передбачено, що його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме, з 01.01.2015 (п. 8.1 договору).

У додатку №1 до договору сторони виклали методику розрахунку вартості спожитих послуг, відповідно до якої вартість послуг визначається, виходячи з обсягу фактично спожитої теплової енергії пропорційно до займаної відповідачем площі. Станом на дату укладення договору співвідношення площ становило 98,05% (приміщення ДПРЧ-25) до 1,95% (приміщення БУ СКАРПР ).

Додатковими угодами № 2 від 16.11.2015, № 3 від 17.12.2015, № 4 від 24.12.2015 сторонами вносились зміни до договору в частині зміни орієнтовної суми договору.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем послуг з теплопостачання у будівлі ДПРЧ-25 по вул. Малиновського, 6 у м. Києві є Публічне акціонерне товариство Київенерго на підставі укладеного з позивачем договору №230159 від 16.02.2005 на постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 110-115).

Листом вих. №65/4/5547 від 12.10.2017 позивач повідомив відповідача, що при перевірці діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві за період з 10.05.2015 по 02.08.2017, проведеної Північним офісом Держаудитслужби, було встановлено, що внаслідок завищення опалювальних площ за період з січня 2015 року по квітень 2017 року позивачем було недоотримано від відповідача кошти за спожиту теплову енергію на загальну суму 44 369,57 грн, в тому числі: за 2015 рік - 13 685,60 грн, за 2016 рік - 22 103,95 грн, за 2017 рік - 8 580,02 грн. Разом з вказаним листом позивачем було направлено відповідачеві відповідні рахунки на оплату (а.с. 15).

У відповідь на вказаний лист відповідач у листі вих. №96-25/417 від 18.10.2017 вказав, що Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування є бюджетною установою та утримується за рахунок державного бюджету, а тому зобов'язання з оплати вартості спожитих послуг за 2015-2016 роки не підлягають погашенню, оскільки такі зобов'язання не були взяті на облік органами казначейства. При цьому, відповідач зазначив, що заборгованість за 2017 рік може бути погашена після підписання додаткової угоди про внесення змін до договору на підставі відповідного акту наданих послуг (а.с. 16-17).

Як визнається обома сторонами у справі, заборгованість з оплати вартості спожитих послуг за 2017 рік була погашена відповідачем у повному обсязі.

Разом з тим, у зв'язку з відмовою відповідача сплатити додатково нараховану суму за спожиту теплову енергію за 2015 рік, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування договору на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг від 10.03.2015 №14Г/03-15 було спрямоване на отримання (споживання) останнім комунальних послуг, зокрема, послуг теплопостачання, та одночасного обов'язку із здійснення відшкодування витрат позивача на їх оплату.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, при перевірці діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві за період з 10.05.2015 по 02.08.2017, проведеної Північним офісом Держаудитслужби, було встановлено, що при укладанні Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві договорів на відшкодування орендарем - Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування витрат на оплату комунальних послуг (тепло-, водопостачання та електроенергії) по будівлі 25-ДПРЧ за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 6, а саме, №14Г/03-15 від 10.03.2015, №5Г/01-16 від 29.01.2016, №12Г/02-17 від 13.02.2017, в розрахунках вартості спожитих комунальних послуг, які підлягають відшкодуванню орендарем, загальна опалювальна площа вказаних нежитлових приміщень становить 11 454,4 кв.м., що не відповідає опалювальним площам, зазначеним в додатку 8 до договору на постачання теплової енергії №230159 від 16.02.2005, укладеному з теплопостачальною організацією та акту обстеження №3/2370 від 24.05.2017.

Відповідно до умов договорів на відшкодування комунальних послуг сума відшкодування послуг з теплопостачання, спожитих орендарем, визначалась виходячи з фактичного обсягу спожитої теплової енергії для обігріву службових (нежитлових приміщень) 25-ДПРЧ відповідно до відсоткового співвідношення площ, зокрема: загальна опалювальна площа нежитлових приміщень згідно додатків до договорів на відшкодування - 11 454,5 кв.м., орендована площа Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування - 223 кв.м., відповідно відсоткове співвідношення становить - 98,05 % до 1,95 %.

Внаслідок завищення опалювальних площ службових (нежитлових) приміщень по 25-ДПРЧ в розрахунках, які є додатками до договорів на відшкодування комунальних послуг, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві за рахунок бюджетних коштів здійснено покриття витрат сторонньої юридичної особи (Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування) за спожиті нею комунальні послуги (теплопостачання) в період з січня 2015 року по квітень 2017 року на суму 44 369,57 грн, в тому числі: за 2015 рік - 13 685,60 грн, за 2016 рік - 22 103,95 грн, за 2017 рік - 8 580,02 грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 ЦК України встановлено, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

У п. 2.4 договору сторони встановили, що оплата відшкодування здійснюється стороною-2 на реєстраційний рахунок сторони-1 у безготівковому порядку у розмірі, передбаченому п. 2.1, протягом 10 календарних днів після отримання від сторони-1 акту надання послуг, складеного відповідно до акту зняття показників лічильника.

Отже, обов'язок відповідача оплачувати спожиті комунальні послуги безпосередньо пов'язаний з фактом виставлення позивачем відповідних рахунків на оплату (актів наданих послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня по грудень 2015 року позивачем складались відповідні акти наданих послуг, які в повному обсязі оплачувались відповідачем.

Однак, 12.10.2017 позивачем було направлено відповідачеві рахунок №000000001029 від 02.10.2017 на оплату додатково нарахованої суми в розмірі 13 685,60 грн за послуги з теплопостачання за 2015 рік (а.с. 30).

При цьому, зі змісту наданого позивачем розрахунку ціни позову та інших письмових пояснень по справі вбачається, що додаткове нарахування було здійснено у зв'язку з виявленням помилки при здійсненні попередніх розрахунків за спірний період, а саме, було встановлено завищення опалюваної площі службових (нежитлових) приміщень по 25-ДПРЧ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, принцип обов'язковості належного виконання господарського зобов'язання, визнання відповідачем факту отримання комунальних послуг за 2015 рік своєчасно та в повному обсязі, відсутність доказів повного відшкодування відповідачем витрат позивача на їх оплату, з урахуванням того, що відповідач не висловив заперечень проти розрахунків, проведених позивачем, та не спростував розміру заявленої до стягнення суми, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування перед Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві заборгованості у сумі 13 685,60 грн.

При цьому, доводи апелянта стосовно того, що вказана заборгованість не підлягає погашенню, оскільки не була зареєстрована та взята на облік органами казначейства як кредиторська заборгованість за минулі роки, а також не була врахована при плануванні кошторису відповідача на 2017 рік, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.

Бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України).

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджено на виконання частини 7 статті 48 БК України наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за №419/20732 (далі - Порядок), також визначає, що бюджетним фінансовим зобов'язанням є зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - бюджетна кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством; зобов'язанням є будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених БК України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет, в частині перевищення повноважень.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

При цьому, закінчення строку дії договору не звільняє його сторін від обов'язку належного виконання господарських зобов'язань, які виникли на підставі такого договору.

Отже, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що чинне законодавство розрізняє поняття бюджетне зобов'язання та господарське зобов'язання .

Доводи апелянта про те, що небюджетне фінансове зобов'язання, а саме, вартість спожитої теплової енергії за 2015 рік, яка не була взята на облік в органах Державної казначейської служби України, погашенню не підлягає, колегія суддів відхиляє, як необґрунтоване.

Відповідно до частини першої статті 25 БК України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, позивач, звернувшись з даним позовом до суду, реалізував у передбачений законом спосіб захист свого порушеного права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме, стягнення з Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на користь Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві 13 685,60 грн заборгованості за договором на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг від 10.03.2015 № 14Г/03-15.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22460/17 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22460/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі №910/22460/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22460/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук