Постанова

від 13.06.2018 по справі 812/137/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року справа №812/137/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.,

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Борисова А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_2 (за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного (суддя - Ірметова О.В.) від 12 березня 2018 року (повний текст рішення складено 12 березня 2018 року) у справі №812/137/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Хімпроект до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.11.2017 року №0029931304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 136 172,75 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 16.11.2017 року №№0029931304 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 136 172,75 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно застосовано штрафні санкції, оскільки позивачем не було своєчасно сплачено єдиний внесок. Згідно ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464) платники єдиного внеску, роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Також, частиною 12 ст.9 Закону №2464 чітко визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно ч.10 ст.9 Закону №2464 (зі змінами та доповненнями) днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Згідно наданих платіжних доручень терміни сплати єдиного внеску порушено.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку у відповідача.

Відповідачем прийнято рішення №0029931304 від 16.11.2017р., яким на підставі ч.10 п.2 ч.11 ст.25 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий-квітень 2016р. до позивача застосовано штрафні санкції, а саме: за період з 22.03.2016 року по 23.05.2016 року у розмірі 132 073,63 грн та нарахована пеня у розмірі 4 099,12 грн.

З розрахунку фінансових санкцій та картки обліковий рахунків позивача вбачається, що фінансові санкції нараховані, зокрема, при сплаті: 247222,1 грн. платіжним доручення №1363 від 29.02.2016р.; 1336,93 грн. платіжним доручення №44 від 22.04.2016р.; 4031,36 грн. платіжним доручення №57 від 29.04.2016р.; 212944,90 грн. платіжним доручення №1374 від 06.04.2016р.; 194832,86 грн. платіжним доручення №1383від 20.05.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виписані платіжні доручення: - № 1363 від 29 лютого 2016 року на суму 249250,35 грн., призначення платежу нараховано ЄСВ ФОТ за лютий 2016 року ; - № 1374 від 06 квітня 2016 року на суму 219125,33 грн., призначення платежу нараховано ЄСВ ФОТ за березень 2016 року ; - № 1383 від 20 травня 2016 року на суму 199754,01 грн., призначення платежу нараховано ЄСВ ФОТ за квітень 2016 року .

Вказані платіжні доручення отримані Сєвєродонецьким відділенням ПАТ Промінвестбанк Луганської області 29.02.2016 року, 06.04.2016 року та 20.05.2016 року відповідно, що засвідчується штампом банківської установи.

Зазначені платіжні доручення виконані банківською установою 23.03.2016 року, 04.05.2016 року, 23.05.2016 року відповідно.

Листами від 15.03.2016 року за вих. №49 та від 20.04.2016 року за вих. № 86 позивач звертався до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області з проханням звільнити від відповідальності за несвоєчасне перерахування податків та зборів до бюджету у зв'язку з тим, що дане несвоєчасне перерахування податків та зборів до бюджетів відбулось з вини банку, а саме Сєвєродонецького відділення ПАТ Промінвестбанк Луганської області.

На наведені звернення ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головним управлінням ДФС у Луганській області листами від 01.04.2016 р. № 4178/12-14-07-24, від 06.05.2016 року №5696/12-14-07-24 повідомив позивача про норми чинного законодавства, які визначають відповідальність платника податків за несвоєчасне перерахування податків та зборів до бюджетів та зазначив, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку не застосовує до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) ЄВ, податку на доходи фізичних осіб та військового збору з вини банку, у разі надання до ДПІ заяви з копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку.

Листом від 19.10.2017 року за вих. № 193 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Луганській області з проханням звільнити від відповідальності за несвоєчасне перерахування податків та зборів до бюджету у зв'язку з тим, що дане несвоєчасне перерахування податків та зборів до бюджетів відбулось з вини банку, а саме Сєвєродонецького відділення ПАТ Промінвестбанк Луганської області з одночасним додаванням до заяви копій платіжних доручень від 29.02.2016 року № 1363, від 06.04.2016 року № 1374, ВІД 20.05.2016 року № 1383.

Головне управління ДФС у Луганській області розглянуло заяву позивача щодо звільнення від відповідальності та одночасно з відповіддю надіслало рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0029931304 від 16.11.2017 року.

Позивач 23 листопада 2017 року звернувся з заявою до керуючого Сєвєродонецьким відділенням ПАТ Промінвестбанк в Луганській області щодо отримання банком платіжних доручень до виконання.

Згідно відповіді Сєвєродонецького відділення ПАТ Промінвестбанк Луганської області від 23.11.2017 року № 113-3-268 залишок коштів на поточному рахунку № 26001619947322 складав станом на 29.02.2016р. -2501722,45 грн., 06.04.2016р. -1768934,57 грн., 20.05.2016р. -1058952,26 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірного рішення Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 29.12.2017р. № 32234/6/99-93-11-02-02-25 про залишення скарги позивача без задоволення.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначені статтею 9 Закону № 2464-VI, за приписами ч. 8, ч.12 якої № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частин 7, 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Частиною 10 статті 9 вказаного Закону встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За приписами частини 11 наведеної статті у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2346-III) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону №2346-III ініціатор це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону № 2346-III, якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

За правилами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те , що наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто, за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач надав до банківської установи платіжні доручення про сплату єдиного внеску у строки, визначені ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в день подання спірних платіжних доручень на рахунку позивача було достатнього залишку коштів, та неперерахування внеску не є наслідком винних дій позивача, а тому висновок суду першої інстанції про те, що до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно скасовано спірне рішення.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на ті обставини, що згідно п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення,02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався.

Місто Сєвєродонецьк Луганської області, на території якого розташовані Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та Головне управління Державної фіскальної служби України у Луганській області, яке прийняло спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного від 12 березня 2018 року у справі №812/137/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного від 12 березня 2018 року у справі №812/137/18 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13 червня 2018 року.

Повне судове рішення складено 14 червня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 13 червня 2018 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

ОСОБА_1