Постанова

від 12.06.2018 по справі 916/3007/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3007/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : М.А. Мишкіної, О.Ю. Аленіна,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну скаргу Березівського районного центру зайнятості

на рішення Господарського суду Одеської області, прийняте суддею К.Ф. Погребною, 07.03.2018 о 12 год 40 хв, м. Одеса, повний текст складено 14.03.2018,

у справі №916/3007/17

за позовом: Березівського районного центру зайнятості

до відповідача: Березівської районної державної адміністрації Одеської області

про стягнення 37729,07 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 р. Березівський районний центр зайнятості звернувся з позовом до Березівської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення з останньої 37729,07 грн витрат на допомогу по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_3 з посади заступника голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області останньому позивачем були виплачені кошти у сумі 37729,07 грн, які є збитками Березівського районного центру зайнятості.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 08.12.2017 порушено провадження у справі №916/3007/17.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 у справі №916/3007/17 (суддя К.Ф. Погребна) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на те, що ОСОБА_3 було поновлено на посаді заступника голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області не за рішенням суду, а тому відсутні підстави для відшкодування роботодавцем виплаченої грошової допомоги по безробіттю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Березівський районний центр зайнятості звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 у справі №916/3007/17 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати; при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Приймаючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд фактично визнав незаконність підстав його звільнення відповідачем.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо її задоволення, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено відшкодування роботодавцем виплаченої грошової допомоги по безробіттю у разі продовження трудових відносин між працівником та роботодавцем внаслідок скасування останнім рішення про припинення трудового договору на підставі рішення органу виконавчої влади вищого рівня; трудовий договір, укладений між ОСОБА_3 та відповідачем, був продовжений на виконання розпорядження тимчасово виконуючої обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації, а не в судовому порядку. Відтак обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що обов'язок відшкодування виплаченої грошової допомоги по безробіттю не може бути покладений на відповідача, так як останній не визнаний винною особою у звільненні ОСОБА_3

У судовому засіданні 12.06.2018 представник позивача апеляційну скаргу підтримав; представник відповідача у її задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розпорядженням Березівської районної державної адміністрації Одеської області №138/К-2016 від 31.10.2016 звільнено ОСОБА_3 з посади заступника голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області, з 31.10.2016.

18.11.2016 ОСОБА_3 звернувся до Березівського районного центру зайнятості з заявами про призначення виплати допомоги по безробіттю та про надання йому статусу безробітного.

Позивачем на підставі поданих ОСОБА_3 документів було надано йому статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з наказів Березівського районного центру зайнятості №НТ161118 від 18.11.2016, №НТ161125 від 25.11.2016.

За період перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_3 згідно з довідками позивача від 25.01.2018 було виплачено за період з 18.11.2016 по 19.12.2017 грошові кошти у розмірі 1792,48 грн та за період з 13.01.2017 по 03.07.2017 грошові кошти у розмірі 35936,59грн- всього на загальну суму 37729,07 грн.

Розпорядженням тимчасово виконуючого обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації від 24.11.2016 №887/А-2016 на виконання вимоги Міжрегіонального управління Національного агенства з питань державної служби в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 16.11.2016 скасовано розпорядження Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 31.10.2016 №138/К-2016 «Про звільнення ОСОБА_3Д.» .

Розпорядженням Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 03.07.2017 №106/К-2017 відповідно до розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації від 24.11.2016 №887/А-2016 визнано скасованим розпорядження Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 31.10.2016 №138/К-2016 «Про звільнення ОСОБА_3Д.» .

Із матеріалів справи також вбачається, що після звільнення ОСОБА_3 з посади заступника голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області, він звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Березівської районної державної адміністрації про визнання незаконним його звільнення з роботи, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За цією позовною заявою Одеським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №815/6227/16.

Між тим у зв'язку із скасуванням Одеською обласною державною адміністрацією розпорядження Березівської районної державної адміністрації Одеської області №138/К-2016 від 31.10.2016 та фактичним поновленням ОСОБА_3 на посаді, останнім було подано клопотання про відмову від частини позовних вимог про визнання незаконним звільнення позивача з роботи та поновлення на посаді заступника голови Березівської районної державної адміністрації, про що свідчить ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №815/6227/16, якою клопотання ОСОБА_3 про відмову від частини позовних вимог задоволено, провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Березівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним звільнення позивача з роботи на підставі пункту 2 статті 86 Закону України «Про державну службу» , пункту 1 статті 36 КЗпП України, поновлення на посаді заступника голови Березівської районної державної адміністрації закрито.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №815/6227/16 адміністративний позов ОСОБА_3 до Березівської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення з останньої середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено; стягнуто з Березівської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2016 по 02.07.2017 у сумі 91475,96 грн.

Березівська районна державна адміністрація Одеської області також зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.11.2016 №887/А-2016 «Про скасування розпорядження голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 31.10.2016 №138/К-2016» (справа №815/6361/16).

Однак постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 по справі №815/6361/16, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, у задоволені позовних вимог Березівської районної державної адміністрації Одеської області відмовлено.

03.11.2017 Березівський районний центр зайнятості звернувся до Березівської районної державної адміністрації Одеської області з претензією №562/02/04, в якій просив останню повернути йому кошти у сумі 37729,07 грн, що були виплачені ним ОСОБА_3 у результаті прийняття неправомірного відповідачем розпорядження від 31.10.2016 №138/К-2016 «Про звільнення ОСОБА_3Д.» .

Вказана претензія відповідачем була залишена без задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що ОСОБА_3 був поновлений на посаді заступника голови Березівської районної державної адміністрації Одеської області на виконання розпорядження Одеської обласної державної адміністрації, а не за рішенням суду, тому обов'язок відшкодування завданої позивачеві шкоди не може бути покладений на роботодавця, тому що остання не визнана винною особою у звільненні ОСОБА_3 у судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно з приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

В силу статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Отже, відповідач у справі є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Березівський районний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У пунктах 1, 2 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 15.12.2016 №1543, зазначено, що Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. Служба складається з Центрального апарату Служби, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості, районних, міських, районних у містах та міськрайонних центрів зайнятості, навчальних закладів державної служби зайнятості, центрів професійної орієнтації населення, інших підприємств, установ, організацій, утворених Службою.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2014 року №90 „Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та „Про зайнятість населення» Служба продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначені Законами України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , „Про зайнятість населення» .

У пунктах 1, 18, 19 частини другої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» центри зайнятості здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством ;ку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне дальнє страхування на випадок безробіття» передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується жодною із сторін той факт, що ОСОБА_3 за період з 18.11.2016 по 19.12.2017 та за період з 13.01.2017 по 03.07.2017 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 37729,07 грн.

Незаконність звільнення з посади вказаної особи встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №815/6227/16, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Березівської районної державної адміністрації задоволено та стягнуто з останньої на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2016 по 02.07.2017 у сумі 91475,96 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у незаконному звільненні громадянина ОСОБА_3, є встановленими та не підлягають доведенню.

Незаконність звільнення ОСОБА_3 Березівською районною державною адміністрацією Одеської області підтверджена також розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 24.11.2016 №887/А-2016, правомірність винесення якого встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, у справі №815/6361/16.

Те, що під час розгляду справи №815/6227/16 ОСОБА_3 відмовився від частини позовних вимог з тих підстав, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 24.11.2016 №887/А-2016 було скасовано розпорядження Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 31.10.2016 №138/К-2016 «Про звільнення ОСОБА_3Д.» , не спростовує того факту, що незаконне звільнення роботодавцем - відповідачем з роботи його працівника зумовило понесення позивачем витрат на допомогу по безробіттю.

Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Частинами першою, другою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями пункту 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 вказаного Закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина друга статті 43 Закону України "Про зайнятість населення").

В силу пункту 2 частини першої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до положень частини першої статті 7, статті 8 та пункту 1 частини другої статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду особі, яку незаконно було звільнено відповідачем, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б ним у випадку дотримання Березівською районною державною адміністрацією Одеської області вимог чинного законодавства.

Внаслідок неправомірних дій відповідача громадянин ОСОБА_3 своєчасно не отримав заробітну плату, яка йому гарантована чинним законодавством, а Березівський районний центр зайнятості був вимушений здійснити виплату допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_3, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржене рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 у справі 916/3007/17 не відповідає цим вимогам з підстав порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Березівського районного центру зайнятості задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.03.2018 у справі №916/3007/17 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Березівської районної державної адміністрації Одеської області (67300, Одеська обл., м. Березівка, пл. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 40108740) на користь Березівського районного центру зайнятості (67300, Одеська обл., м. Березівка, пл. Шевченка, 1а, ідентифікаційний код 04056888) до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття: р/р37179300900134 в УДКС у Березівському районі, МФО 828011, ідентифікаційний код 22498466, одержувач- Березівський районний центр зайнятості, - 37729,07 грн витрат на допомогу по безробіттю.

Стягнути з Березівської районної державної адміністрації Одеської області (67300, Одеська обл., м. Березівка, пл. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 40108740) в дохід Державного бюджету України 1600 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Березівської районної державної адміністрації Одеської області (67300, Одеська обл., м. Березівка, пл. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 40108740) на користь Березівського районного центру зайнятості (67300, Одеська обл., м. Березівка, пл. Шевченка, 1а, ідентифікаційний код 04056888) 2400 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін