Постанова

від 12.06.2018 по справі 1170/2а-1176/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №1170/2а-1176/11

адміністративне провадження №К/9901/4605/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Притули К.М. від 14 червня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у складі колегії суддів Ясинової Т.І., Головко О.В., Суховарова А.В. у справі №1170/2а-1176/11 за позовом Комунального підприємства Кіровоградські ринки до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року Комунальне підприємство Кіровоградські ринки (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2010 року №000714/1520/0, №000715/1520/0, №000716/1520/0, від 17 листопада 2010 року №000714/1520/1, №000715/1520/1, №000716/1520/1, від 01 лютого 2011 року №000714/1520/2, №000715/1520/2, №000716/1520/2, від 02 березня 2011 року №000714/1520/3, №000715/1520/3, №000716/1520/3, з мотивів безпідставності їх прийняття.

14 червня 2011 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 12 грудня 2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, позов Підприємства задоволений, внаслідок чого визнані незаконними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 03 вересня 2010 року № 000714/1520/0, № 000715/1520/0, № 000716/1520/0, від 17 листопада 2010 року № 000714/1520/1, № 000715/1520/1, № 000716/1520/1, від 01 лютого 2011 року № 000714/1520/2, № 000715/1520/2, № 000716/1520/2 та від 02 березня 2011 року № 000714/1520/3, № 000715/1520/3, № 000716/1520/3.

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності фактів порушення позивачем, як платником податку на додану вартість, граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

01 вересня 2014 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу повністю в задоволені позовних вимог.

Відповідач посилається на недійсність заявлених позовних вимог позивачем та порушення судами попередніх інстанцій норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (далі - Закон 2181). У чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційною скаргою не зазначено, що доводить відсутність обґрунтованості вимог особи, що подала касаційну скаргу.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надійшов, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій по суті.

02 вересня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано матеріали адміністративної справи №1170/2а-1176/11 з Кіровоградського окружного адміністративного суду.

25 липня 2015 року справа №1170/2а-1176/11 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

16 січня 2018 року справу №1170/2а-1176/11 передано до Верховного Суду, яким здійснюється розгляд касаційної скарги по суті.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 34448938, перебуває на податковому обліку податкового органу, є платником податку на додану вартість. Наказом керівника податкового органу від 28 жовтня 2008 року №350, в межах розслідування кримінальної справи наказано організувати та провести позапланову виїзну документальну перевірку підприємства за період з 07 серпня 2006 року по 30 червня 2008 року, в межах проведення якої вилучені первинні документи, на що посилався позивач звертаючись до суду з позовом, як одну із підстав позовних вимог.

27 серпня 2010 року працівником податкового органу в односторонньому порядку складено акт №263/1520/34448938 невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення - рішення.

Дослідивши кожне податкове повідомлення-рішення окремо суди попередніх інстанцій встановили підстави виникнення узгоджених податкових зобов'язань (податкові декларації або податкові повідомлення-рішення), суму узгоджених зобов'язань до сплати, момент (дату) їх виникнення, погашення цих зобов'язань та відсутність об'єкту застосування штрафу та дійшли висновку про відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій, і як наслідок цього безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень рішень.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу застосування штрафу на підставі норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ та неприйнятність доводів податкового органу, які зведені до переоцінки доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду відповідно до частини першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №1170/2а-1176/11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер