Постанова

від 14.06.2018 по справі 820/4268/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4268/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р., суддя Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 02.04.18 року по справі № 820/4268/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтасінтез"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Укрнафтасінтез", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 10.08.2017 року: № НОМЕР_1 про зменшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 016 667 грн. та зменшення суми податкового кредиту на суму 1883333 грн. та № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 162671,25 грн. (за податковими зобов'язаннями - 130137 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32534,25 грн.).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. У доводах апеляційної скарги зазначив, що у перевіряємому періоді (станом на 31.12.2016 року) у позивача обліковується простий вексель, виданий 27.05.2013 року ТОВ Пакард Фьюджерсі Інвест , яке припинено 06.08.2013 року; по контрагенту - ФОП ОСОБА_1 обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 608585 грн, яка виникла в листопаді 2013 року. Таким чином, на думку відповідача, вказані суми є безнадійною заборгованістю: по векселю- у зв'язку з припиненням юридичної особи, по ФОП ОСОБА_1 - за спливом строку позовної давності. По взаємовідносинам із ТОВ Делівері Групп , ТОВ Харківкенергопром і ТОВ Роднік - Стайл відповідач вказує на те, що у контрагентів позивача відсутні ресурси, кваліфіковані працівники, обсяги товарів, що свідчить про неможливість виконання умов договорів, укладених ними з позивачем, контрагентами не подано за 2016 рік податкові декларації, не знаходились на протязі серпня-вересня 2016 року за юридичною адресою.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, перебуває на обліку, як платник податків у Центральній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтасінтез» , податковий номер 30990739 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 до 31.12.2016, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Результати перевірки оформлені актом № 8558/20-40-14-03-07/30990739 від 27.07.2017 року.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, з урахуванням п. 3 П(С)БО № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 року № 73, п. 15 П(С)БО № 15 Дохід , п. 5 П(С)БО № 11 Зобов'язання , в результаті чого занижена суму доходу на 608585 грн. у зв'язку з не включенням до складу інших операційних доходів безнадійної заборгованості по контрагенту - постачальнику ФОП ОСОБА_2; п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 135.5.7 п. 135.5 ст. 135 ПК України, з урахуванням п. 5 П(С)БО № 11 Зобов'язання , в результаті чого занижена сума доходу на 114400, 00 грн. у зв'язку з не включенням до складу інших операційних доходів безнадійної заборгованості; п.п. 44.1 ст. 44 п.п.14.1.36, п.п. 14.1.54, п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК Україниё в результаті чого підприємством зайво включено до складу доходів суму 10083333,0 грн. за 2016 рік з покупцем ТОВ Харківенергопром в частині реалізації товарів (робіт, послуг), придбання яких позивачем у постачальників: ТОВ Делівері груп і ТОВ Роднік Стайл не підтверджено документально та не встановлено джерела походження цих товарів; п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, ст. 137 ПК України, підприємством віднесено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2016 році суми по взаємовідносинам з контрагентами- постачальниками: ТОВ Делівері груп і ТОВ Роднік Стайл , придбання товарів у яких за даними перевірки не підтверджено на суму 9416667,0 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1.3.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого встановлено, що позивачем зайво включено до складу податкових зобов'язань всього 2016667,0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Делівері груп і ТОВ Роднік Стайл ; п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем зайво віднесені до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Делівері груп і ТОВ Роднік Стайл .

За результатами проведеної перевірки та підставі вказаних висновків акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2017 року: № НОМЕР_1 про зменшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 016 667 грн. та зменшення суми податкового кредиту на суму 1 883 333 грн. та № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 162 671,25 грн. (за податковими зобов'язаннями - 130 137 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 534,25 грн.).

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх правомірності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про заниження ТОВ "Укрнафтасінтез" суми доходів в розмірі 114000 грн, в результаті не включення до складу інших доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги), а саме простого векселя, виданого 27.05.2013р. ТОВ "Пакард Фьюджерсі Інвест", яке припинено 06.08.2013р.; заниження позивачем суми доходів в розмірі 608585 грн, у тому числі за 4 кв. 2016р, в результаті не включення до складу інших доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги), по яким минув строк позовної давності (за даними бухгалтерського обліку встановлено, є заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 в розмірі 608585 грн., виникнення даної заборгованості - листопад 2013р., а також висновки про нереальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами ТОВ "Харківенергопром", ТОВ "Делівері Групп", ТОВ "Роднік-Стайл , які обґрунтовані проведенням аналізу контрагентів - постачальників ТОВ Укрнафтасінтез , згідно яких встановлено, що підприємства не мали можливості виконувати роботи, зазначені в податкових накладних та актах виконаних робіт з наступних причин: підприємства не мають кваліфікаційних працівників (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) за 2-3 квартал 2016 року до податкової інспекції не подавалась); податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік до податкової інспекції не подано; відсутність основних засобів, оскільки не подано додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток; підприємства на протязі серпня-вересня 2016 року не знаходились за юридичною адресою та не мали постійного місця проведення фінансово - господарської діяльності.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04 квітня 2011 року між позивачем (Замовник) і ТОВ «Технобудальянс» (Підрядник) Договір № 0404, предметом якого є будівництво ангара ВС по вул. Ромашкіна, 1 в м. Харкові.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача - директором ОСОБА_3, від контрагента - директором ОСОБА_4 Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю влаштування глухих і світлопрозорих фасадів при будівництві ангара ВС по вул. Ромашкіна, 1 в м. Харкові (а.с. 52-53, т.1)

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з виконання робіт загальною вартістю 416120 грн., які оформлені актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011, приймально-передаточним актом № 2 на передачу основних матеріалів, конструкцій, деталей ТОВ «Технобудальянс» (а.с. 59-60, 62, т. 1).

Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт виконані позивачем частково шляхом видання на користь ТОВ «Технобудальянс» простого векселя АА 2042111 від 22 вересня 2011 на суму 266 120 грн., строк погашення векселя - за пред'явленням (а.с. 63, т.1).

ТОВ «Укрнафтасінтез» і ТОВ «Технобудальянс» 22 вересня 2011 року підписали ОСОБА_4 приймання-передачі простого векселя АА 2042111 (а.с. 64, т.1).

ТОВ "Технобудальянс" листом від 22.09.2011р. повідомив позивача про те, що новим кредитором за договором № 0404 від 04.04.2011р. є ТОВ "Пакерд Фьюджерсі інвест" код ЄДРПОУ 37716375.

На підставі договору відступлення права вимоги від 27 травня 2013 року, укладеного між ТОВ «Пакард Фьюджерсі Інвест» (Первісний кредитор) і ТОВ «Охоронне Агенство «Фортекс-А» (Новий кредитор), Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв права вимоги (права кредитора), що належить Первісному кредиторові, і став Новим кредитором за Основним договором та наступним векселем: АА № 2042111, За п. 1.4. договору сторони домовились, що у зв'язку з відступленням права вимоги за цим Договором зобов'язання ТОВ «Укрнафтасінтез» зі сплати на користь ТОВ «Технобудальянс» за договором № 0404 від 04 квітня 2011 р. у розмірі 266 120 грн. припиняється (а.с. 65, т.1).

Згідно акту приймання-передачі документів від 27 травня 2013 року на виконання умов Договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2013 року, ТОВ «Пакард Фьюджерсі Інвест» передав, а ТОВ «Охоронне Агенство «Фортекс-А» , як Новий кредитор прийняв оригінал векселя АА № 2042111 (а.с. 66, т.1).

Таким чином, кредитором позивача за векселем АА № 2042111 з 27.05.2013 року станом на момент проведення перевірки є ТОВ «Охоронне Агенство «Фортекс-А» .

Відповідно до п.п. з п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

З матеріалів справи судом встановлено, підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що ТОВ «Охоронне Агенство «Фортекс-А» не перебуває у стадії припинення чи ліквідації, не ліквідовано, не припинено та не визнано банкрутом.

Виходячи з наведеного, кредитором позивача за векселем АА № 2042111 з 27.05.2013 року є ТОВ «Охоронне Агенство «Фортекс-А» , яке на час перевірки та розгляду справи не відповідає ознакам кредитора, передбаченим у пп. з п. 14.1 ст. 14 ПК України, у зв'язку чим вказана кредиторська заборгованість не є безнадійною.

З матеріалів справи судом також встановлено, що 30 грудня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) і ТОВ «Укрнафтасінтез» (Орендар) укладено договір № 30/12-1, предметом якого є надання в оренду нежитлового приміщення площею 153 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Примерівська 22-А (а.с. 68-70, т.1).

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність фізичної особи-підприємця та юридичної особи.

Від імені сторін правочин укладено повноважними особами, а саме: від позивача - директором ОСОБА_3, від контрагента - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю використання позивачем орендованої нерухомості під складські приміщення.

За актом приймання-передачі від 03 січня 2012 року нежитлове приміщення площею 153 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Примерівська 22-А було передане у користування орендареві (а.с. 72, т. 1).

Вподальшому, 01 лютого 2014 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) і ТОВ «Укрнафтасінтез» (Орендар) укладено додаткову угоду до Договору оренди нежитлового приміщення № 30/12-1 від 30 грудня 2011 року (а.с. 73, т.1).

За умовами пунктів 1-3 додаткової угоди сторони домовились: змінити порядок розрахунків та встановити, що орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за договором не пізніше 1 травня 2015 року; припинити дію Договору № 30/12-1 від « 30» грудня 2011 року за взаємною згодою; зобов'язання сторін продовжити в межах наслідків розірвання договору, зокрема в межах зобов'язань щодо оплати за договором.

ТОВ «Укрнафтасінтез» 01 лютого 2014 року повернуло об'єкт оренди ФОП ОСОБА_1 за актом приймання-передачі (а.с. 71, т.1).

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 ПКУ України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

За правилами ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, враховуючи умови додаткової угоди, якої передбачені строки сплати орендної плати, станом на час проведення перевірки заборгованість за вказаним договором в розмірі 608585 грн. не є безнадійною, оскільки граничним строком сплати є 1 травня 2015 року, то станом на час проведення перевірки трирічний строк позовної давності ще не минув.

В судовому засіданні представник відповідача звернув увагу суду на те, що під час проведення перевірки позивачем посадовим особам контролюючого органу не надавалась додаткова угода від 01 лютого 2014 року, а отже позивачем порушено вимоги с. 44 ПК України.

З приводу даних доводів представника відповідача представник позивача пояснив суду, що товариством під час проведення перевірки посадовим особам надавались всі необхідні документи.

Колегія суддів зазначає, що доводи представника податкового органу не спростовують пояснення представника позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів витребування у ТОВ "Укрнафтасінтез" будь-яких документів додатково, в тому числі, і по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1

З приводу взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Харківенергопром", ТОВ "Делівері Групп", ТОВ "Роднік-Стайл" та порушень податкового законодавства, встановлених по вказаним взаємовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04 квітня 2016 року між позивачем (Виконавець) і ТОВ «Харківенергопром» (Замовник) укладено договір № 1/2016 на прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки з використанням технології теплової геотомографії (ТТГ), предметом якого є виконання робіт з обробки та інтерпретації даних дистанційного зондування землі у відповідності з геологічним завданням та календарним планом (а.с. 84-85, т.1).

ТОВ «Харківенергопром» надано позивачу технічне (геологічне) завдання на надання послуг прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки з використанням технології теплової геотомографії (а.с. 86-87, т. 1) та сторонами складено і погоджено календарний план надання послуг (а.с. 88, т.1).

З метою виконання умов договору № 1/2016 позивачем із залученням субпідрядників виконані передбачені ним роботи загальною вартістю 12 100 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 2016 666,67 грн.).

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано акт виконання послуг № 23 від 20 грудня 2016 року (а.с. 89, т.1).

Колегія суддів зазначає, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вищенаведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Проведення робіт з прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки з використанням технології теплової геотомографії оформлено звітом про виконання робіт по прогнозуванню нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки, затвердженим ТОВ «Харківенергопром» (а.с. 96-247, т. 2).

ТОВ «Харківенергопром» по вказаним операціям надано податкові накладні.

Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт виконані ТОВ «Харківенергопром» шляхом перерахування на користь позивача безготівкових коштів, що підтверджується банківською випискою з рахунку ТОВ «Укрнафтасінтез» № 26005515985 з 01.08.2016 до 31.08.2016 р. (а.с. 98-105, т.1).

Перебування у користуванні ТОВ «Харківенергопром» родовища Західно-Гутської площі підтверджується спеціальним дозволом на користування надрами (а.с. 6, т.3).

Судом також встановлено, що 16 травня 2016 року між позивачем (Замовник) і ТОВ «Роднік-стайл» (Виконавець) укладено договір № 16-05 на прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки ТОВ «Укрнафтасінтез» , предметом якого є виконання виконавцем робіт на прогнозування нафтогазоносності земельної ділянки а саме: обробки та інтерпретації космознімків в тепловому діапазоні, що відповідає формату GеоЕхрlоrer (вимоги до космознімків - нічний режим, безхмарність, засушлива погода, максимальний захват території дослідження).

Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю виконання ТОВ «Укрнафтасінтез» зобов'язань за договором № 1/2016 на прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки з використанням технології теплової геотомографії (ТТГ), укладеним з ТОВ «Харківенергопром» 04 квітня 2016 року.

Судом встановлено, що при залученні субпідрядних організацій для виконання умов договору позивач звернувся до ТОВ Харківенергопром із листом № 3 від 29.04.2016 року про необхідність залучення субпідрядних організацій, а саме: ТОВ Роднік-Стайл і ТОВ Делівері груп (а.с. 96, т. 1).

На вказаний лист ТОВ Харківенергопром 05.05.2016 року надано відповідь, якою погоджено залучення ТОВ Роднік-Стайл і ТОВ Делівері груп , як субпідрядників для виконання робіт за договором (а.с. 97, т.1).

На виконання умов договору 16 травня 2016 року ТОВ «Роднік-стайл» виконав передбачені ним роботи на загальну суму 5 200 000 грн., (в тому числі ПДВ 866 666,67 грн.).

На підтвердження виконання вказаних робіт позивачем надано акт виконання послуг № 2 від 20 грудня 2016 року (а.с. 150, т.1).

ТОВ «Роднік-стайл» складено звіт про виконані роботи та надано податкові накладні (а.с. 151-166, т.1, а.с. 32-87, т.2)

Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь ТОВ «Роднік-стайл» безготівкових коштів згідно з банківською випискою з рахунку ТОВ «Укрнафтасінтез» № 26005515985 з 01.09.2016 до 30.09.2016 на загальну суму 739 829,00 грн. (а.с. 167-175, т. 1).

В подальшому виконані ТОВ «Роднік-стайл» роботи позивач використав при організації власної господарської діяльності, а саме передав їх результати ТОВ «Харківенергопром» відповідно до укладеного з ним договору № 1/2016 на прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки з використанням технології теплової геотомографії (ТТГ) від 04 квітня 2016 року

Судом також встановлено, що 14 червня 2016 року між позивачем (Замовник) і ТОВ «Делівері Групп» (Виконавець) укладено договір на прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки ТОВ «Укрнафтасінтез» , предметом якого є виконання робіт на прогнозування та інтерпретація даних дистанційного зондування ліцензійної ділянки за допомогою спеціально орендованого обладнання (а.с. 131-132, т.1)

В межах згаданого правочину ТОВ «Делівері Групп» виконало передбачені ним роботи на загальну суму 6 100 000 грн., (в тому числі ПДВ 1 016 666,67 грн.), які оформлені актом надання послуг № 3 від 20 грудня 2016 року (а.с. 135, т.1).

Проведення робіт з прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки з використанням технології теплової геотомографії оформлено звітом про виконання робіт по прогнозуванню нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки, затвердженим ТОВ «Харківенергопром» (а.с. 201-250, т.1, а.с. 1-29, т. 2).

Вказаний звіт розглянуто на засіданні науково-технічної ради ТОВ Укрнафтасінтез 01.07.2016 року та визнано його таким, що відповідає умовам договору (а.с. 30-31, т.2).

ТОВ «Делівері Групп» складено за вказаною операцією податкові накладні (а.с. 136-147, т.1).

Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь ТОВ «Делівері Групп» безготівкових коштів, що підтверджується банківською випискою з рахунку ТОВ «Укрнафтасінтез» № 26005515985 з 01.08.2016 до 31.08.2016, банківською випискою з рахунку ТОВ «Укрнафтасінтез» № 26005515985 з 01.09.2016 до 30.09.2016.

В подальшому виконані ТОВ «Делівері Груші» роботи позивач використав при організації власної господарської діяльності, а саме передав їх результати ТОВ «Харківенергопром» відповідно до укладеного з ним договору № 1/2016 на прогнозування нафтогазоносності Західно-Гутської ліцензійної ділянки з використанням технології теплової геотомографії (ТТГ) від 04 квітня 2016 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність інформації по контрагентах, яка свідчить про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме основних засобів, кваліфікавоних працівників, відсутність протягом серпня -вересня за юридичною адресою, колегія суддів зазначає наступне.

Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами, доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях податкового органу, на підтвердження яких відповідачем не надано жодного доказу.

Окрім того, згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: « ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів (послуг) у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання послуг у контрагентів.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2018р. по справі № 820/4268/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 14.06.2018.