Рішення

від 14.06.2018 по справі 581/255/18

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/255/18

Провадження № 2/581/130/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2018 року селище ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В.,

з участю секретаря судового засідання Самілик Н.М.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Яснопільщанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області

про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

18 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував наступними обставинами.

18 березня 2002 року помер батько позивача ОСОБА_3.

Він є єдиним спадкоємцем за заповітом, який належним чином прийняв спадщину після смерті батька, оскільки його рідний брат ОСОБА_4 помер 14 березня 2016 року, а його рідні сестри та брат ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від прийняття спадщини за заповітом в установленому законом порядку відмовилися на його користь.

За відсутності державної реєстрації права власності на належний ОСОБА_3 по вул.1 Травня, 22 у с.Іванівка Липоводолинського району Сумської області будинок, він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на це нерухоме майно.

Уточнивши позовні вимоги, просив визнати за ним в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 та рідного брата ОСОБА_4 право власності на будинок загальною площею 73,0 кв.м та господарські будівлі і споруди: веранду, літню кухню, погріб, три сараї, колодязь, прибудову, убиральню, огорожу, що знаходяться по вул. 1 Травня, 22 у с.Іванівка Липоводолинського району Сумської області.

У судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

20 лютого 1999 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на землю у с. Іванівка Яснопільщанської сільської ради Липоводолинсього району, загальною площею 0,84 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,59 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с.15).

20 грудня 2001 року ОСОБА_3 заповів усе своє майно своїм дітям в рівних частинах ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5. Заповіт посвідчувався секретарем виконкому Яснопільщанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області 20 грудня 2001 року за реєстровим №74 (а.с.16).

18 березня 2002 року помер ОСОБА_3 (а.с. 17).

18 травня 2002 року на ім'я ОСОБА_3 виготовлено два державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,248 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,689 га, що розташовані на території Яснопільщанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

14 березня 2016 року помер ОСОБА_4

Із довідки Яснопільщанської сільради Липоводолинського району Сумської області від 16 травня 2016 року вбачається, що до часу смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав ІНФОРМАЦІЯ_6 один. Заповіт від його імені цією сільрадою не посвідчувався.

24 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Липоводолинської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті брата, заведено спадкову справу №166/2016.

У межах цієї спадкової справи:

27 вересня 2016 року ОСОБА_7, 21 жовтня 2016 року ОСОБА_6, 2 листопада 2016 року ОСОБА_5 звернулися до нотаріальної контори із заявами про те, що вони спадщину після смерті брата за заповітом не приймали і наміру її приймати не мають.

14 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримав 4 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_4 на земельні ділянки, площами 2,2481 га, 2,2481 га, 0,6676 га та 0,6839 га, що розташовані на території Яснопільщанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 травня 2017 року встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, який помер 18 березня 2002 року, є батьком ОСОБА_2 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтв про народження позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є рідними братами, їх матір'ю значиться ОСОБА_9.

6 серпня 2002 року ОСОБА_4 звернувся до Липоводолинської районної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, заведено спадкову справу №276/291.

У межах цієї спадкової справи:

21 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Липоводолинської районної державної нотаріальної контори з заявою, у якій вказав, що після смерті батька ОСОБА_3 він у передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР порядку прийняв спадщину після смерті батька, оскільки вступив у володіння спадковим майном.

25 вересня 2017 року ОСОБА_6, 26 вересня 2017 року ОСОБА_7, 12 жовтня 2017 року ОСОБА_5 звернулися до нотаріальної контори із заявами про те, що вони спадщину після смерті батька за заповітом не приймали і наміру її приймати не мають.

05 квітня 2018 року ОСОБА_2 отримав шість свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, зокрема: на земельну ділянку для будівництва і обслуговуввання житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, що розташована по вул.1 Травня, 22 у с.Іванівка Липоводолинського району Сумської області; для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,2480 га; для ведення особистого селянського господарства, площею 0,6891 га, 0,2966 га, 0,1687 та 0,1206 га, що розташовані на території с.Іванівка Липоводолинського району Сумської області.

7 травня 2018 року державним нотаріусом Липоводолинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 - будинок по вул. 1 Травня, 22 у с.Іванівка Липоводолинського району Сумської області. Мотивами такої відмови стали відсутність правостановлюючих документів на вказане нерухоме майно (а.с.31).

Із довідки Яснопільщанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 13 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 згідно з погосподарською книгою №4 належав будинок по вул.1 Травня,22 в с.Іванівка Липоводолинського району Сумської області (а.с.22).

Із довідки Яснопільщанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області від 18 вересня 2017 року вбачається, що до часу смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав ІНФОРМАЦІЯ_8 разом зі своїм сином ОСОБА_4 Заповіт від його імені цією сільрадою не посвідчувався.

Згідно з копіями погосподарських книг за 1986-1990рр., 1991-1995 рр., 2000-2005 рр., господарство ОСОБА_3 відносилося до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_3 За вказані періоди у домоволодінні проживали ОСОБА_3, його співмешканка ОСОБА_9 та син ОСОБА_4 19 серпня 2000 року ОСОБА_9 померла.

Відповідно до виготовленого 14 червня 1991 року на ім'я ОСОБА_3 технічного паспорту, домоволодіння по вул. 1 Травня, 22 у с.Іванівка Липоводолинського району Сумської області складається із житлового будинку літ. А-І , загальною площею 73 кв.м, житловою - 44,1 кв.м, веранди літ. а , літньої кухні літ. Б , погрібу літ. п/г , сараю літ. В , сараю літ. Г , прибудови літ. Д , сараю літ. Е , огорожі дерев'яної (а.с.12-14).

Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статусу колгоспу.

Крім того, колгоспному двору належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше, передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається:

1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ);

2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ);

3) при зверненні стягнення при особистих зобов'язаннях члена двору.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 563 ЦК УРСР у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу (Розділ VII. Спадкове право).

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року Про практику розгляду судами України справ про спадкування (постанова втратила чинність на підставі постанови Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року) правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 р. спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося) відкривається після смерті кожного з його колишніх членів (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 25 грудня 1992 року).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року):

положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;...

г) згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року...

Таким чином, вбачається, що відповідно до ст. 17, 18 Закону Про власність право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Оскільки станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_3 із співмешанкою ОСОБА_9 та син останньої - ОСОБА_4, вони набули право власності на майно колгоспного двору, а їх частки у праві власності відповідно до ст. 123 ЦК УРСР були рівними (по 1/3 частині у кожного).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення від 5 серпня 1992 року № 449 було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Із аналізу положень Конституції України та ЦК України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти, про що також зазначено і в листі Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року .

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30 липня 2012 № 40-19-5376 Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів ).

Спрощений порядок здійснення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 5 серпня 1992 року, але за особами, які вважаються його володільцями, містять і положення ст. 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, за наявності на збудоване до 5 серпня 1992 року домоволодіння виготовленого 14 червня 1991 року технічного паспорту та відповідних записів у погосподарських книгах, суд приходить до висновку, що наявних у справі доказів достатньо для висновку про належність померлим батькам та брату позивача житлового будинку з господарськими будівлями по вул. 1 Травня, 22 у с. Іванівка Липоводолинського району Сумської області.

Зважаючи на те, що спадщина на належні померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_3 частини домоволодіння відкрилася за часів дії ЦК УРСР, то спадкування вказаної частини відбулося за правилами цього кодексу.

За відсутності у матеріалах справи відомостей про перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі, спадкоємцем першої черги (ст.529 ЦК УРСР), який фактично вступивши у володіння спадковим майном (п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР) прийняв спадщину після смерті матері став ОСОБА_4 Таким чином, після смерті ОСОБА_9 право власності на вказане домовлодіння належало ОСОБА_3 - 1/3 частина та ОСОБА_4 - 2/3 частини.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому частку, яку в силу положень п. 1, 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР успадкував спадкоємець за заповітом - ОСОБА_4, ставши одноосібним власником житлового будинку з господарськими будівлями по вул. 1 Травня, 22 у с. Іванівка Липоводолинського району Сумської області.

Із матеріалів справи вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4, яка настала 14 березня 2016 року, належним чином, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори, прийняв його рідний брат - ОСОБА_2

Тому, враховуючи викладене, а також те, що спірний житловий будинок побудований на виділеній для цього земельній ділянці, за наявності технічного паспорту, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуального житлового будинку, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них вимогам законодавства, наявні правові підстави для визнання права власності на житовий будинок за спадкоємцем ОСОБА_2

У той же час, розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди на підставі положень ст. 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі (будинку), та відповідно до вимог чинного законодавства не потребують окремої реєстрації, а тому не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на розташовані поряд господарсько-побутові будівлі й споруди.

У зв'язку з цим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання права власності окремо на господарсько-побутові будівлі й споруди.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. А-І , загальною площею 73 кв.м, по вул. 1 Травня, 22 у с. Іванівка Липоводолинського району Сумської області.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пзивач: ОСОБА_2; вул.Герасима Кондратьєва, буд.134/4, кв.22, м.Суми; РНОКПП: НОМЕР_1.

Відповідач: Яснопільщанська сільська рада Липоводолинського району Сумської області; с.Яснопільщина, Липоводолинський район, Сумська область; код ЄДРПОУ: 04388461.

Суддя Д. В. Сізов