Рішення

від 06.06.2018 по справі 242/1881/18

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

242/1881/18

2/242/923/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади Селидівської міської ради, третя особа - ТОВ Селидівське , про визнання права на спадок за законом, -

В с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом до територіальної громади в особі Селидівської міської ради, про визнання права на спадок за законом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дідусь - ОСОБА_2, після смерті якого залишилося спадкове майно.

Його спадкоємець та її батько - ОСОБА_3 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і фактично прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер і після його смерті залишилося спадкове майно.

Вона звернулася з питанням про оформлення спадщини, проте отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Крім того, було з'ясовано, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30.05.2008 р. спадщина у вигляді земельної ділянки була визнана відумерлою та передана у власність територіальній громаді Селидівської міської ради.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15.11.2017 р. було скасовано рішення Селидівського міського суду Донецької області і в задоволені заяви територіальної громади Селидівської міської ради було відмовлено.

Документи, що підтверджують право власності на спадкове майно, відсутні.

Просила подовжити строк для прийняття спадщини та визнати за нею право власності на спадок на 2/3 частки житлового будинку, позначеного на технічному плані літерою А-1, загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., надвірні будівлі та споруди: а-1 тамбур, п-1 погріб, Б-1 сарай, С-1 сарай, N'- ворота, згідно дублікату Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого 15.10.2002 р. на підставі рішення виконавчого комітету Селидівської міської ради від 19.02.1986 року № 50/9, зареєстрованого в бюро технічної інвентарізації 15.10.2002 р. за № 160, земельні ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1151 гектара для ведення особистого підсобного господарства згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрованого 09.08.2001 р. за номером 12959, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки-паю площею 4,5270 гектарів для ведення товарного сільського господарського виробництва, що розташована на території Селидівської міської ради згідно сертифікату серії НОМЕР_2 про право на земельну ділянку-пай, виданого Селидівською міською радою Донецької області та зареєстрованого 14.06.1997 р. за № 525, кадастровий номер НОМЕР_4, що належить спадкодавцю ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (паю) з кадастровим номером НОМЕР_4, форма власності комунальна, власник Селидівська міська рада, код ЄДРПОУ 04052962, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 466032714138, номер запису про право власності 7179244 та державну реєстрацію іншого речового права номер запису 8404550, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки, суб'єкт іншого речового права - орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю Селидівське , код ЄДРПОУ 33426248.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, наддав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, в якій зазначив, що просить ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно.

Зазначені обставини встановленні з документів в матеріалах справи.

Так, згідно свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ОСОБА_6 30.04.1999 р. уклала шлюб із ОСОБА_7 та взяла прізвище чоловіка (а.с.8-9).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).

Згідно довідок, ОСОБА_2 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12,13).

Згідно довідки Селидівського БТІ від 16.04.2018 р., згідно реєстраційних даних станом на 01.01.2013 р. житловий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 числиться за 2/3 частки - ОСОБА_2 (а.с.17).

Постановою від 27.12.2017 р. ОСОБА_1 у вчинені нотаріальних дій було відмовлено. Зазначено, що ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась і разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини постійно не проживала, до суду із позовом про призначення додаткового строку для прийняття спадщини (згідно ч.3 ст.1272 ЦК України) не зверталась. ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично шляхом постійного проживання, але не оформив своїх спадкових прав. Згідно матеріалів справи № 161/2017 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_3 Оригінали правовстановлюючих документів на спадщину втрачені (зі слів ОСОБА_1 (а.с.6-7).

Згідно копії Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок (квартиру) від 28.02.1986 р., житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1, дійсно належить ОСОБА_9 (а.с.16).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, на підставі рішення Селидівської міської ради від 08.08.2001 р. за № 266 , земельна ділянка площею 0,2151 га була надана у приватну власність ОСОБА_2 (а.с.23).

Згідно Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 р., земельна ділянка загальною площею 4,5270 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером НОМЕР_4, розташована на території Селидівської міської ради, є землею запасу (а.с.24).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4, розташована на території Селидівської міської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва перебуває у комунальній власності, власником є Селидівська міська рада(а.с.26-27).

Зазначене також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.29-30).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30.05.2008 р. були задоволені позовні вимоги територіальної громади Селидівської міської ради про визнання спадкового майна після смерті ОСОБА_2 відумерлим (а.с.31).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15.11.2017 р. зазначене рішення було скасовано, в задоволенні заяви територіальної громади Селидівської міської ради - відмовлено (а.с.32-33).

Як вбачається з Інформаційних довідок, після смерті ОСОБА_3 заповітів не посвідчувалось.

27.12.2017 р. Другою селидівською нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3

Суд, вивчивши матеріали справи, законодавство, яке регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця, до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємцями, які прийняли спадок в порядку встановленим цивільним законодавством; у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадок особа може звернутись в суд за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1280 ЦК України, якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Статею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.93 зазначеного кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщинув порядку, встановленому ст. 1269 ЦК, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК.

Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3, проте пропустила строк для подання заяви для прийняття спадщини.

Також, встановлено, що частина майна, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося в натурі.

Разом з тим, суд вважає, що для отримання свідоцтва про право власності за законом на спадщину є об'єктивні перешкоди, оскільки втрачені оригінали документів, необхідні для звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини.

Таким чином, з метою захисту прав і свобод громадян України, яким є позивач, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову частково, оскільки позивач не має можливості в інший спосіб підтвердити своє право на спадщину.

На підставі викладеного, керуючись 1216-1218, 1261, 1268, 1272, 1296 ЦК України, ст. ст.263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1,зареєстрована за адресою:АДРЕСА_2, до територіальної громади Селидівської міської ради,ЄДРПОУ: 04052962, розташована за адресою: Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 8,про визнання права на спадок за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадок на 2/3 частки житлового будинку, позначеного на технічному плані літерою А-1, загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., надвірні будівлі та споруди: а-1 тамбур, п-1 погріб, Б-1 сарай, С-1 сарай, N'- ворота, згідно дублікату Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого 15.10.2002 р. на підставі рішення виконавчого комітету Селидівської міської ради від 19.02.1986 року № 50/9, зареєстрованого в бюро технічної інвентарізації 15.10.2002 р. за № 160, земельні ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1151 гектара для ведення особистого підсобного господарства згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрованого 09.08.2001 р. за номером 12959, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки-паю площею 4,5270 гектарів для ведення товарного сільського господарського виробництва, що розташована на території Селидівської міської ради згідно сертифікату серії НОМЕР_2 про право на земельну ділянку-пай, виданого Селидівською міською радою Донецької області та зареєстрованого 14.06.1997 р. за № 525, кадастровий номер НОМЕР_4, що належить спадкодавцю ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (паю) з кадастровим номером НОМЕР_4, форма власності комунальна, власник Селидівська міська рада, код ЄДРПОУ 04052962, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 466032714138, номер запису про право власності 7179244 та державну реєстрацію іншого речового права номер запису 8404550, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки, суб'єкт іншого речового права - орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю Селидівське , код ЄДРПОУ 33426248.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя