Постанова

від 07.06.2018 по справі 754/2925/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22ц-/796/4397/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2018 року м. Київ

справа № 754/2925/18

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді-доповідача ЯщукТ.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

за участю секретаря судового засідання Шебуєва Д.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року, постановлену у складі судді Зотько Т.А., про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви

встановив:

06 березня 2018 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви до суду та просив суд витребувати від ОСОБА_5, який зареєстрований у АДРЕСА_1, належним чином засвідчену копію договору, на підставі якого ОСОБА_5 набув належну ОСОБА_2 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Вольф Сервіс Україна в розмірі 15000 грн.

В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що з інформації, наданої представником ОСОБА_5, останній набув на підставі договору належну заявнику - ОСОБА_7 частку у статутному капіталі ТОВ Вольф сервіс Україна (код ЄДРПОУ 38180110) в сумі 15000 грн. Крім того, на підставі вказаного договору ОСОБА_2 було виключено із складу учасників даного товариства. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміна складу учасників відбулася 10 лютого 2017 року.

Оскільки заявником вказаний договір не підписувався, а відтак його отримання необхідне задля безпосереднього визнання його недійсним і подання позову до суду, проте відповідач не надає позивачу копії договору та робить все можливе аби заявник не міг ознайомитись зі змістом договору, тому заявник змушений звертатись до суду з вказаною заявою.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про витребування доказів до подання позовної заяви - відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про витребування доказів.

В апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції прийнято необґрунтовану ухвалу, із неповним та неправильним дослідженням та оцінкою заяви. Так згідно з інформацією, яка міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 04 квітня 2017 року, 10 лютого 2017 року здійснена державна реєстрація зміни складу засновників ТОВ Вольф Сервіс Україна . Проте у заявника відсутній договір, згідно з яким його було виключено зі складу учасників товариства, а частка у статутному фонді відчужена на користь ОСОБА_5

Вказував, що заявником неодноразово направлялись запити ОСОБА_5 про надання інформації щодо договору, на підставі якого ОСОБА_5 набув належну ОСОБА_2 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Вольф Сервіс Україна в розмірі 15000 грн., однак запити залишились без реагування, а тому засіб доказування може бути втрачений або збирання та подання відповідних доказів згодом стане неможливим чи утрудненим.

Зайнята відповідачем позиція, що полягає у ненаданні копії договору, за яким він набув належну ОСОБА_2 частку у ТОВ Вольф Сервіс Україна , дає підстави припускати, що цей засіб доказування може бути втрачений, а заявник не має можливості подання його до суду.

В судове засідання учасники справи повторно не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутність у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів , до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що представником заявника на підтвердження вимог та обґрунтування поданої ним заяви не надано суду жодних доказів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_2 належить або ж належало право власності на частку в статутному капіталі ТОВ ВольфСервіс Україна (ЄДРПОУ - 38180110). Крім того, в заяві про забезпечення доказів не наведено жодного доводу стосовно того, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Згідно положень ч. ч.1, 2 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд (суддя) має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, витратити свою доказову цінність тощо).

Згідно вимог п.п.4,5 ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів, представник заявника посилається на те, що ОСОБА_2 належала частка в статутному капіталі ТОВ Вольф Сервіс Україна (ЄДРПОУ - 38180110), та як стало йому відомо, зазначена частка була набута ОСОБА_5, який відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 квітня 2017 року, є єдиним засновником вказаного товариства.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт належності на праві власності ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТОВ Вольф Сервіс Україна .

Встановивши, що доводи заявника не дають підстав для висновку, що подання заявлених доказів в майбутньому стане неможливим (утрудненим), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у забезпеченні доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що інформація про ОСОБА_2 як одного із засновників товариства підтверджується наявністю запису у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 04 квітня 2017 року, згідно з яким 10 лютого 2017 року здійснена державна реєстрація зміни складу засновників ТОВ Вольф Сервіс Україна , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в зазначеному витягу вказана дата державної реєстрації зміни складу засновників - 10.02.2017 року, проте інформації щодо того, як саме відбулась зміна складу засновників, не міститься. При цьому в переліку засновників зазначено - ОСОБА_5, дані про розмір статутного капіталу та про дату його формування зазначено 50000 грн., 27 березня 2013 року.

Будь-якої інформації про те, що ОСОБА_2 належить або належала на праві власності частка у статутному капіталі ТОВ Вольф Сервіс Україна , з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не вбачається.

Між тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді, в тому числі, документів у паперовій та електронній формі, що містяться в реєстраційній справі; витягів у паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або на визначену дату.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання та подання відповідних доказів згодом стане неможливим чи утрудненим, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються, зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 вказаного Закону, суб'єкт державної реєстрації, який провів реєстраційну дію, протягом трьох робочих днів з дня її проведення надсилає документи, подані для проведення реєстрації, відповідному суб'єкту державної реєстрації, уповноваженому зберігати реєстраційні справи.

Однак в заяві про забезпечення доказів не зазначено, які заходи вжиті заявником для отримання зазначених доказів самостійно у центрі надання адміністративних послуг, утвореного при суб'єкті державної реєстрації.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268 , 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 червня 2018 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

ЧобітокА.О.