Рішення

від 15.07.2013 по справі 637/492/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.07.2013

637/492/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2013 року Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - Тордія Е.Н.

за участю секретаря - Гутарєвої В.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_3 про поновлення строку для звернення до суду ,встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ :

16 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої 6 лютого 2003 року.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, та пояснив, що він тривалий час проживав разом зі своїми бабусею та дідусем : ОСОБА_4 та ОСОБА_5. За життя бабуся та дідусь отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки для введення сільського господарського виробництва, розташовані на території Безм'ятеженської сільської ради Харківської області. 18 червня 2003 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті спадщину фактично прийняв дідусь, але для нотаріального її оформлення не звертався. ОСОБА_5 ,помер 07 жовтня 2007 року, враховуючи ,що на час смерті рідних,він мешкав разом з ними він вважав, що спадщину отримав фактично. Спадкоємцями першої черги після смерті бабусі та дідуся є його діти: ОСОБА_6 та третя особа по справі ОСОБА_3, батько позивача. Враховуючи ,що позивач постійно проживав з дідусем та бабусею ,родина вважала ,що спадщину повинен отримати саме він. ОСОБА_6 тітка позивача враховуючи її стан здоров'я переїхала проживати до свого брата в 2008 році де 11 червня 2010 року померла. Батько позивача відмовився від прийняття спадщини на користь сина. Він не звертався до нотаріальної контори для оформлення спадщини , так як вважав ,що користуючись речами рідних , проживаючи в будинку прийняв її . У вересні 2012 року йому запропонували укласти договір оренди земельних ділянок , які належали бабусі та дідусю і тоді він дізнався про існування спадщини у вигляді земельних ділянок.З'ясувалось, що державні акти втрачені. Він звертався до різних органів влади для отримання дублікатів державних актів але отримав відмову , враховуючи зміну у законодавстві, а також через те ,що в державному акті на ім'я бабусі допущена помилка в написанні її по батькові , вона вказана як Євстапівна , коли правильно Евстапівна. Таку ж відмову він отримав при зверненні до нотаріуса для оформлення спадщини. На підставі викладеного вимушений звернутися до суду та просить поновити його право на звернення до суду, та визнати за ним право власності на земельні ділянки ,згідно державних актів ,які належали його бабусі та дідусю ,в порядку спадкування за законом.

В судове засідання представник Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області не з'явився ,надавши письмову заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимов ОСОБА_1 не заперечує.

Третя особа: ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні , позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі , та прохав їх задовольнити , в подальшому надав до суду заяву про розгляд справи у своєї відсутності.

Суд заслухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає ,що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом установлені такі факти, і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження (серії ІІ-ВЛ №410816, виданого Безмя`тежненською сільською радою Шевченківського району Харківської області, 6 грудня 1979 року) 22 липня 1950 року народився ОСОБА_3, батьками якого в зазначеному свідоцтві зазначені відповідно: ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про народження (серія І-ВЛ № 468468, виданого Безм'ятежненською сільською радою Шевченківскього району Харківскьої області ) позивач народився 2 квітня 1976 року, та його батьками вказано відповідно: ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

Державні акти (серії ІІІ-ХР №031833 та серії ІІІ-ХР №031846 видані Шевченківською райдержадміністрацією Харківської області 6 лютого 2003 року)засвідчують факт того ,що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 володіли правом приватної власності на земельні ділянки ,розташовані на території Безмя`тежненською сільською радою Шевченківського району Харківської області.

З свідоцтва (серія 1-ВЛ №373173 , виданого Безмя`тежненською сільською радою Шевченківського району Харківської області) вбачається ,що ОСОБА_4 померла 18 червня 2003 року. Свідоцтво (серія 1-ВЛ № 135592 , виданого Безм'ятежненською сільською радою Шевченківскього району Харківскьої області ) посвідчує факт смерті 10 жовтня 2007 року ОСОБА_5

Згідно довідок №02-24/395, №02-24/396 виданих Безм'ятежненської сільською радою Шевченківського району Харківської області від 20 листопада 2012 року, ОСОБА_4, була зареєстрована та постійно проживала до дня смерті 18 червня 2003 року в Харківській області Шевченківському районі с.Старий Чизвик по вул.Миру, 103, згідно погосподарської книги №03, мала осовисьий рахунку № 186.На час смерті мала такий склад родини: ОСОБА_5, чоловіка, ОСОБА_6 -доньку,ОСОБА_1 - онука.

7 жовтня 2007 року помер ОСОБА_5, який також був зареєстрований та мешкав за вищевказаною адресою та на час смерті мав такий склад родини: ОСОБА_6 доньку, ОСОБА_1- онука, ОСОБА_8- дружина онука, ОСОБА_9,ОСОБА_10 діти онука.

З до довідки №160 Держземагенства у Шевченківскьому районі Харківскьої області від 26 лютого 2013 року вбачається, що за померлою ОСОБА_11 числиться державний акт на право приватної власності на землю на території Безмятежненської сільської ради Шевченківскього району Харківської області (серія ІІІ-ХР №031833 зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю від 6 лютого 2003 року за № 271,) площею 7.7126 га., та за ОСОБА_5 числиться державний акт на право приватної власності на землю на території Безмятежненської сільської ради Шевченківскього району Харківської області (серія ІІІ-ХР №031846 зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю від 6 лютого 2003 року за № 25). площею 8.1986 га.

Довідкою №99 директора ТОВ Безмятежне Шевченківського району Харківської області від 28 березня 2013 року зазначено, що земельні ділянки: №574, площею 8.1986 га., та №554, №577, загальною площею 7.7126 га., які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_11 знаходяться в користуванні ТОВ Безмятежне .

Вищезазначені державні акти за невідомих обставин позивачу, були втрачені, про що ним було розміщене відповідне повідомлення в газеті Краєвид за №№ 27-28 (1333-1334) від 6 квітня 2013 року.

З відповіді №С-85 Шевченківскьої райдержадміністрації Харківської області від 24 квітня 2013 року вбачається, що позивачу відмовлено в видачі дрежавних актів на право приватної власності на землю замість втрачених, та рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання.

Відповідно до довідки №259/01-16 приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Харківської облоасті ОСОБА_12 від 3 червня 2013 року, позивачу в прийнятті спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої 18 червня 2003 року та після смерті ОСОБА_5, померлого 7 жовтня 2007 року - відмовлено, так як відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно та запропоновано звернутися для вирішення даного питання до суду.

З листа реєстраційної служби Шевченківського РУЮ Харківської області №114 від 9 липня 2013 року вбачається ,що видати позивачу дублікати державних актів немає можливості.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_11 є одна і та сама особа , була матір'ю ОСОБА_3 та бабусю позивача по справі, та засвідчили факт того ,що онук мешкав разом з померлими поховав їх та користується їх майном. Окрім того зазначили ,що померлі мали державні акти на право приватної власності на землю. Також доповнили, що померла ОСОБА_4 за своє життя постійно вказувала на те, що в правовстановлюючих документах на землю невірно зроблена запис її по батькові, жалілась, що з приводу поганого стану здоров'я, невзмозі виправити дані помилки.

Відповідно до ст.234 ЦПК України суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів , що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Враховуючи досліджені докази, вислухавши позивача свідків суд дійшов до висновку, , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 є одн і та особа і документи ,що стосуються однієї стосуються і іншої.

Встановлення факту, належності правовстановлюючих документів для позивача має юридичне значення, оскільки він має намір прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4 а, не маючи державних актів на право власності на земельні ділянки, позивач не може отримати спадкове майно.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Кожен громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частину одному чи декільком особам, які входять так і не входять в коло спадкоємців за законом (ст. 534 Цивільного кодексу УРСР ). Згідно ст. 549 Цивільного кодексу УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Вказані дії повинні бути здійснені на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 Цивільного кодексу УРСР ). Таким чином, діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Враховуючи аналіз зазначених норм суд дійшов до висновку ,що ОСОБА_5 фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4,належне їй майно ,в тому числі право на земельну ділянку.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає ,що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини згідно правил ст. 1218 Цивільного Кодексу України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємця на загальних підставах ,із збереженням її цільового призначення.

За правилами ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У першу чергу відповідно до положень ст. 1261 Цивільного кодексу України, право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя який його пережив, та батьки.

Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №34151565 від 3 червня 2013 року засвідчує той факт ,що після смерті ОСОБА_4 спадкоємці першої черги до натаріальної контори за прийняттям спадщини не звертались. Таку ж інформацію несе в собі Інформаційна довідка зі спадкового реєстру №341515643 від 3 червня 2013 року відносно спадкування після смерті ОСОБА_5

Відповідно до правових роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних прав від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року та не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування на підставі ЦК УРСР, право спадкування виникає також у спадкоємців за законом третьої, четвертої та п'ятої черг ( нових черг ) відповідно до статей 1263- 1265 Цивільного кодексу України. У такому разі право прийняти спадщину в особи, яка є спадкоємцем за законом третьої, четвертої та п'ятої черг (статті 1263- 1265 Цивільного кодексу України), здійснюється у строки, встановлені ч. 2 ст. 1270 Цивільного кодексу України. В разі пропуску зазначених строків такі спадкоємці можуть звернутися з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Згідно ч.1 ст. 1265 Цивільного кодексу України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до п. 4.20 Наказу Мін'юсту від 22 лютого 2012 № 296/5 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказано, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Виходячи з того, що відповідачем не заявлено про застосування судом строків позовної давності, які пропущені через відсутність правоустановчих документів та їх невідповідність, та неможливістю отримання дублікатів документів, суд вважає можливим поновити строки звернення до суду з позовом.

Оцінивши надані суду докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку, а також враховуючи той факт ,що позивач є спадкоємцем п'ятої черги спадкування , визнання за ним права власності не порушає нічиїх прав та інтересів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 234, 256 ЦПК України, ст.525, 529, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), ст.328, 1216, 1218 - 1265 Цивільного кодексу України, ст. 14,41 Конституції України, ст. 126 Земельного Кодексу України, роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних прав від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування ,суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду .

Встановити факт того, що Державний акт на право власності на землю (серія ІІІ-ХР № 031833) розміром 7.7126 га., розташовану на території Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, виданий 6 лютого 2003 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землі № 271 на ім'я ОСОБА_11, належить ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 7.7126 га., розташовану на території Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю (серія ІІІ-ХР № 031833), виданого 6 лютого 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землі № 271 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 7 жовтня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 8.1986 га., розташовану на території Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю (серія ІІІ-ХР № 031846), виданого 6 лютого 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землі № 256 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого 7 жовтня 2007 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ