Рішення

від 30.05.2018 по справі 911/484/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/484/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Марценюк О.М.

розглянувши справу № 911/484/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Херсонський машинобудівний завод , м. Херсон

до приватного малого підприємства ДСГ , м. Біла Церква

про стягнення 561 300,95 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Херсонський машинобудівний завод (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного малого підприємства ДСГ (відповідач) про стягнення 561 300,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору підрядних робіт № 7 від 31.05.2017 позивачем в рахунок попередньої оплати, перераховано відповідачу кошти в сумі 600 004,00 грн., проте відповідач, у визначені договором строки роботи в повному обсязі не виконав, суму попередньої оплати в розмірі 455 104,00 грн. не повернув, у зв'язку з чим позивач звертається з вимогами до відповідача про стягнення 455 104,00 грн. попередньої оплати та нарахованих за неналежне виконання зобов'язань 72 898,00 грн. штрафу та 33 298,95 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою суду від 16.03.2018 відкрито провадження у справі № 911/484/16, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначено у підготовчому засіданні на 04.04.2018.

Ухвалою суду від 04.04.2018 підготовче засідання у справі № 911/484/18 було відкладено на 25.04.2018.

Ухвалою суду від 25.04.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/484/16, а розгляд справи призначений по суті в судовому засіданні на 11.05.2018.

Ухвалою суду від 11.05.2018 розгляд справи по суті відкладено на 30.05.2018.

В судове засідання 04.04.2018 представник позивача не з'явився. В судових засіданнях 25.04.2018, 11.05.2018, 30.05.2018 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 04.04.2018, 25.04.2018, 11.05.2018, 30.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте як про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, зокрема, з посиланням на закінчення терміну зберігання, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Херсонський машинобудівний завод (позивач/замовник) та приватним малим підприємством ДСГ (відповідач/підрядник) укладений Договір підрядних робіт № 7, відповідно до умов п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати, у відповідності до умов даного договору роботи, перелік яких наведений в комерційній пропозиції, яка є невід'ємним додатком до договору, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість.

Умовами розділу 2 договору визначений характер робіт, що виконуються на об'єкті замовника за адресою: м. Херсон, вул. Тираспільська, 1.

Роботи виконуються із обладнання та матеріалів підрядчика (п. 3.1 договору).

Загальна вартість робіт, які виконуються за цим договором, становить 728 980,00 грн., включаючи ПДВ 121 496,67 грн. Замовник попередньо оплачує вартість обладнання та матеріалів в розмірі 600 000,00 грн. залишок вартості оплачується після закінчення робіт (п.п. 4.1, 5.1, 5.2 договору).

Розділом 6 договору, визначений термін виконання робіт, зокрема, початок робіт погоджений, з моменту виконання п. 5.1 договору; проектні роботи - 30 календарних днів; зборка двох теплогенераторів та систем повітропроводів - 30 календарних днів; монтажні роботи в цехових прольотах №№ 1, 3 - 25 календарних днів; перевірка, пуск системи, в цехових прольотах №№ 1, 3 - 2 календарні дні; наладка системи в цехових прольотах №№ 1, 3 - 3 календарні дні.

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт протягом 2-х робочих днів з моменту повідомлення замовника про готовність. Місце здачі-приймання робіт - об'єкт, визначений у п. 2.1 договору (п.п. 10.1, 10.2 договору).

Сторонами визначено, що всі ймовірні претензії за даним договором повинні бути розглянуті протягом 3-х днів з моменту отримання претензії (п. 14.2 договору).

Матеріали справи містять додаток № 1 Комерційна пропозиція по реконструкції опалення механо-складського цеху Херсонського машинобудівного заводу за якими узгоджені роботи, які виконуються на об'єкті замовника, строки та їх вартість.

Відповідачем було оформлено рахунок-фактуру № 8 від 31.05.2017 на попередню оплату робіт та обладнання на загальну суму 728 980,00 грн.

На підставі рахунку-фактури № 8 від 31.05.2017 позивачем згідно з платіжними дорученнями № 21738 від 20.06.2017 на суму 50 004,00 грн., № 500 від 05.07.2017 на суму 250 000,00 грн., № 123 від 28.07.2017 на суму 300 000,00 грн. сплачено відповідачу передоплату за роботи, обладнання та матеріали, всього в загальній сумі 600 004,00 грн.

Згідно з видатковими накладними № 3 від 05.09.2017 на суму 48 300,00 грн. та № 4 від 05.09.2017 на суму 96 600,00 грн. відповідачем поставлено позивачу обладнання, всього на загальну суму 144 900,00 грн.

Проте, в подальшому відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, у визначені строки не виконав роботи, обумовлені договором та комерційною пропозицією.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу

Згідно ч. 1 ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 859 ЦК України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам ст. 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями № 01/679 від 28.11.2017 та 01/23 від 05.02.2018 в яких, у зв'язку із неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем визначених умовами договору зобов'язань, повідомив про відмову від договору та вимагав повернення внесеної суми попередньої оплати та сплати штрафу. Докази надіслання претензії наявні в матеріалах справи.

Проте, претензії позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний лист був отриманий відповідачем, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок повернути кошти за невиконані підрядні роботи.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзиву на позов, контррозрахунку суми боргу або доказів повернення коштів в сумі 455 104,00 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Натомість, позивачем дотримані вимоги норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, докази оплати робіт в сумі 600 004,00 грн. та часткового виконання відповідачем умов Договору підрядних робіт № 7 від 31.05.2017 на суму 144 900,00 грн.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 455 104,00 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Звертаючись до суду, позивач також просить суд стягнути з відповідача 72 898,00 грн. штрафу, нарахованого від вартості робіт, обумовлених п. 4.1 договору.

Умовами п. 12.2 договору визначено, що у випадку порушення підрядником строків виконання робіт/усунення недоліків, останній зобов'язаний сплатити на користь замовника штраф у розмірі 10 % від вартості робіт.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права та п. 12.2 договору, враховуючи, що розрахунок штрафу, наявний в матеріалах справи, є арифметично вірним, суд приходить до висновку, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 72 898,00 грн. штрафу визнається судом та підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач звертаючись із позовною заявою, просить суд стягнути з відповідача 33 298,95 грн. збитків від інфляції, нарахованих на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями статті 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що вимога позивача заявлена, як збитки від інфляції, з посиланням на ст. 22 ЦК України, не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу позовних вимог, у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором не відповідають вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 33 298,95 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного малого підприємства ДСГ (09104, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 20617636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський машинобудівний завод (73026, м. Херсон, вул. Тираспільська, 1, код ЄДРПОУ 35788406) 455 104 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сто чотири) грн. 00 коп. попередньої оплати, 72 898 (сімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 00 грн. штрафу та 7 920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 03 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 14.06.2018.

Суддя О.О. Христенко