Рішення

від 12.06.2018 по справі 914/756/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018р. Справа №914/756/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів,

до відповідача: Громадської організації Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України , Львівська область, м.Львів,

про: виселення Громадської організації Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України з нежитлових приміщень загальною площею 70,0 м. кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Стецька, 11 та стягнення 83593,95 грн. боргу.

ціна позову: 83593,95 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1. - представник (довіреність від 10.01.2018р. №2302-вих-203);

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

25.04.2018р. до Господарського суду Львівської області із позовною заявою звернулося Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Громадської організації Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України про виселення Громадської організації Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України з нежитлових приміщень загальною площею 70,0 м. кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Стецька, 11 та стягнення 83593,95 грн. боргу; ціна позову 83593,95 грн.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за ОСОБА_2 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 09.02.2015р. №Г-9411-15.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.05.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 29.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2018р. суд постановив закінчити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.06.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвали Господарського суду Львівської області, про причини невиконання суду не повідомив.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Поштова кореспонденція із процесуальним документом суду надсилалась Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою: 79066, АДРЕСА_1, проте повернута відділенням поштового зв'язку із відмітною За закінченням встановленого терміну зберігання .

Окрім того, як вбачається із долученого Позивачем до матеріалів справи безкоштовного витягу з ЄДРЮОФОП та ГФ, Відповідач у справі - Громадської організації Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України знаходиться за вказаною адресою.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена, зокрема у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , що у разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд виселити Громадську організацію Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України з нежитлових приміщень загальною площею 70,0 м. кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Стецька, 11 та стягнути з Відповідача на користь Позивача 83593,95 грн. боргу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

09.02.2015р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - Позивач, Орендодавець) та Громадською організацією Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-9411-15 (надалі - Договір), згідно умов якого (п.1), Орендодавець, на підставі наказу Управління комунальної власності від 20.11.2014р. №331-О ОСОБА_2 оренди від 14.11.2008р. №Г-6759-8, угоди від 06.09.2013р. №Г-6759-8 (Д-13), зобов'язувався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 70,0 м.кв., що позначені в технічній документації під літерами 7 -1 - 7 -8 , які розташовані за адресою: м.Львів, вул.Стецька, 11 (надалі - Об'єкт оренди), що знаходяться на балансі ЛКП Княже місто (далі - Балансоутримувач).

Згідно пункту 2.1. ОСОБА_2 об'єкт оренди буде використовуватись Орендарем для офісу.

Відповідно до п.3.1. ОСОБА_2 приймання-передача Об'єкта оренди здійснюється Орендарем та Балансоутримувачем.

При передачі Об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписується Орендарем та Балансоутримувачем (п. 3.2 ОСОБА_2).

Пунктом 3.3. ОСОБА_2 Сторонами погоджено, що у зв'язку із фактичним користуванням Орендарем Об'єктом оренди за попереднім договором Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання ОСОБА_2.

Згідно п. 4.1 ОСОБА_2, термін його дії визначено на 2 роки та 364 дні з 09.02.2015р. по 08.02.2018р. включно.

Перебіг терміну дії ОСОБА_2 та настання обов'язку Орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди (п.4.2 ОСОБА_2).

У разі відсутності заяви однієї з Сторін про припинення або зміну умов ОСОБА_2 протягом одного місяця після закінчення терміну дії ОСОБА_2, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим ОСОБА_2 (п. 4.3. ОСОБА_2).

Пунктом 4.10.1 ОСОБА_2 сторонами встановлено, що чинність ОСОБА_2 припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

Згідно п.п.5.1., 5.2. ОСОБА_2 розмір орендної плати за Об'єкт оренди визначається відповідно до чинної станом на момент укладення ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007р. №897 і складає 1771,05 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір оренди підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік).

Пунктом 5.3. ОСОБА_2 встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України (п.5.4. ОСОБА_2).

Згідно пункту 5.6. ОСОБА_2 орендну плату Орендар сплачує не пізніше двадцятого числа місяця за попередній місяць шляхом перерахування коштів на рахунок Орендодавця.

Відповідно до пунктів 7.1.1. та 7.1.2. ОСОБА_2 Орендар зобов'язаний використовувати Об'єкт оренди відповідно до його призначення та умов ОСОБА_2, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.9.1 ОСОБА_2 повернення Орендодавцю Об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії ОСОБА_2 або дострокового його припинення чи розірвання; сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди (п. 9.2 ОСОБА_2).

Згідно з п.9.3 ОСОБА_2 Об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - Балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п.9.1 цього ОСОБА_2. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується Орендарем та Балансоутримувачем (п. 9.4. ОСОБА_2).

У п.9.5 ОСОБА_2 зазначено, що Об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Приписами п.10.1 ОСОБА_2 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ОСОБА_2 Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Повідомленням від 20.11.2017р. вих. №2302-вих.-6692 Позивач повідомив Відповідача про те, що Договір закінчується 08.02.2018р. та повідомив, що Орендарю, який має намір продовжити дію договору оренди, необхідно повідомити про це Орендодавця до спливу строку договору оренди. Вказане повідомлення надіслано на адресу Відповідача у справі 21.11.2017р., що підтверджується долученим до матеріалів справи Списком згрупованих рекомендованих відправлень від 21.11.2017р. №4 та поштовою квитанцією від 21.11.2017р. б/н.

Окрім того, Повідомленням від 27.02.2018р. вих. №2302-вих.-1381 Позивач повідомив Відповідача про припинення дії ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та необхідність повернути Об'єкт оренди за Актом приймання-передачі. Вказане повідомлення про припинення договірних відносин надіслано на адресу Відповідача у справі 28.02.2018р., що підтверджується долученим до матеріалів справи Реєстром на відправлення поштової кореспонденції від 28.02.2018р. б/н та поштовою квитанцією від 28.02.2018р. б/н.

З підстав наведеного Позивач зазначає, що Договір припинив свою дію внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, проте, Відповідач безпідставно ухиляється від повернення Об'єкта оренди Балансоутримувачу в порядку, визначеному ОСОБА_2.

Окрім того, згідно Довідки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 12.04.2018р. вих. №4-2302-783, станом на 05.04.2018р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за ОСОБА_2 становить 83593,95 грн. З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 83593,95 грн. суми боргу.

З підстав наведеного Позивач просить суд зобов'язати звільнити (виселити) Відповідача з нежитлових приміщень загальною площею 70,0 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Стецька, 11 та стягнути з Відповідача на користь Позивача 83593,95 грн. суми боргу.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна норми якого є спеціальними, враховуючи правовий статус майна - комунальне майно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічне правове положення закріплено у пункті 5.2.14 Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007р. №897.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Суд зазначає, що факт неповернення орендованого Майна після закінчення терміну дії ОСОБА_2 порушує права власника Майна в тому числі щодо правомочності користування та розпорядження. Відповідно до ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна та п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. №01-06/735/2012 Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України , що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Згідно абзацу 1 п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14 для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

В Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014р. вказано, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція міститься, зокрема в Постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 та абз.3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суми заборгованості суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки Позивачем в порушення вимог пункту 5.3. ОСОБА_2 орендна плата за наступні місяці оренди визначалась шляхом коригування орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Здійснивши перерахунок вказаної суми суд встановив, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 88498,16грн. та складається із боргу зі сплати орендної плати в розмірі 74599,31грн. та неустойки в розмірі 13898,85грн. Проте, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати у встановлені ОСОБА_2 порядку і строки, а також повернення Об'єкта оренди Орендодавцю у зв'язку із припиненням ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо порушення порядку і строку сплати орендної плати за ОСОБА_2 та неповернення Об'єкта оренди, відсутність доказів повного чи часткового погашення суми боргу, перевіривши розрахунок нарахованої суми боргу зі сплати орендної плати та неустойки, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про виселення Громадської організації Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України з нежитлових приміщень загальною площею 70,0 м. кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Стецька, 11 та стягнення 83593,95 грн. боргу; ціна позову 83593,95 грн. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення шляхом виселення Громадської організації Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України з нежитлових приміщень загальною площею 70,0 м. кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Стецька, 11 та стягнення 83593,95 грн. (з яких 70260,41грн. основного боргу з орендної плати та 13333,54грн. неустойки).

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 та 2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжні доручення від 15.03.2018р. №211 на суму 1762,00 та від 15.03.2018р. №212 на суму 1762,00 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 3524,00 грн.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 3524,00 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 3524,00 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 3524,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 759, 762, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 18, 19, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Виселити Громадську організацію Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України (79066, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 34943656) з нежитлових приміщень загальною площею 70,0 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Стецька, 11.

Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625).

3. Стягнути з Громадської організації Львівський обласний осередок Всеукраїнської громадської організації Братство бджолярів України (79066, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 34943656) на користь Управління комунального власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) 70260,41 грн. суми боргу з орендної плати, 13333,54грн. неустойки та 3524,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.06.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.