Рішення

від 04.06.2018 по справі 916/494/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2018 р.0м. Одеса Справа № 916/494/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Алєгробуд про стягнення заборгованості за Договором оренди від 14.07.2016 № 28/2016/КЕВ у розмірі 94 382,09 грн., з якої 87 528,19 грн. - сума основного боргу, 726,93 грн. - пеня, 6 126,97 грн. - штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості;

за участю представників сторін:

Від прокуратури: Стеценко О.О. довіреність від 11.07.2017 № 047394;

Від позивача - МОУ: Дубчак Д.В. довіреність від 20.11.2017 № 220/359/д);

Від позивача - КЕВ м. Одеси: Федорченко Л.В. довіреність від 02.05.2018 № 1635;

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі - Позивач 2) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Алєгробуд (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди від 14.07.2016 № 28/2016/КЕВ з якої 87 528,19 грн. - сума основного боргу, 726,93 грн. - пеня, 6 126,97 грн. - штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення відповідачем умов Договору оренди від 14.07.2016 №28/2016/КЕВ, щодо внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/494/18; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; підготовче судове засідання призначено на 11.04.2018.

Ухвалою суду від 11.04.2018 підготовче засідання у справі № 916/494/18 відкладено на 07.05.2018.

Ухвалою суду від 07.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/494/18 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 07.05.2018 підготовче засідання у справі № 916/494/18 відкладено на 21.05.2018.

Ухвалою суду від 21.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/494/18 до судового розгляду по суті на 04.06.2018.

Прокурор та представники позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Однак, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою за зазначеною адресою не проживає . Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із пунктом 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів у судових засіданнях, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступні обставини справи.

14.07.2016 між КЕВ м. Одеси та ТОВ Алєгробуд , укладено Договір оренди №28/2016/КЕВ (далі - Договір від 14.07.2016) /а.с. 15-21/.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, Договору від 14.07.2016 орендодавець (КЕВ м. Одеси) передає, а орендар (ТОВ Алєгробуд ) приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - частина нежитлового приміщення складу за ГП № 72 площею 500,0кв.м., частина нежитлового приміщення складу за ГП № 126 площею 1000,0 кв.м., нежитлове приміщення службової будівлі за ГП № 135 площею 49,0 кв.м., технічний майданчик загальною площею 916,0 кв.м., що знаходяться на балансі КЕВ м. Одеси, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Світанку, 47, вартість якого визначена на 10.12.2015 за незалежною оцінкою і становить згідно акту оцінки 3 006 500,00 грн. без ПДВ. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передавання майна.

Згідно із пунктами 3.1, 3.3, 3.6 Договору від 14.07.2016 орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2015) на рівні 31 250,00 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2015) - 31 083,70 грн. (додаток № 5). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди, згідно із законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством. Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 10.1 Договору від 14.07.2016 цей договір укладено строком на 3 роки, що діє з 14.07.2017 до 13.07.2019 включно.

На виконання умов Договору від 14.07.2016 КЕВ м. Одеси та ТОВ Алєгробуд 01.11.2016 підписали Акт приймання-передачі нерухомого військового майна частина нежитлового приміщення складу, інв. № 72, в/м № 210,за адресою: м. Одеса, вул. Світанку, 47, площею 500,0 кв.м., що передається в оренду ТОВ Алєгробуд /а.с. 31/.

01.11.2016 КЕВ м. Одеси та ТОВ Алєгробуд підписали Акт приймання-передачі нерухомого військового майна нежитлове приміщення складу, інв. № 126, в/м № 210,за адресою: м. Одеса, вул. Світанку, 47, площею 1000,0 кв.м., що передається в оренду ТОВ Алєгробуд /а.с. 32/.

01.11.2016 КЕВ м. Одеси та Відповідач підписали Акт приймання-передачі нерухомого військового майна нежитлове приміщення службової будівлі, інв. № 135, в/м № 210,за адресою: м. Одеса, вул. Світанку, 47, площею 49,0кв.м., що передається в оренду ТОВ Алєгробуд /а.с. 33/.

01.11.2016 КЕВ м. Одеси та ТОВ Алєгробуд підписали Акт приймання-передачі нерухомого військового майна відкритий технічний майданчик, в/м № 210,за адресою: м. Одеса, вул. Світанку, 47, площею 916,0 кв.м., що передається в оренду ТОВ Алєгробуд /а.с. 35/.

Згідно із вказаними Актами приймання-передачі нерухомого військового майна КЕВ м. Одеси передав, а ТОВ Алєгробуд прийняв в тимчасове платне користування вказані вище нежитлові приміщення.

Щодо позовної вимоги військового прокурора Одеського гарнізону про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди від 14.07.2016р. в сумі 87 528,19 грн., суд зазначає наступне:

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень частини другої статті 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої та третьої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами першою та третьою статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається з доказів поданих до матеріалів справи прокурором, розмір заборгованості відповідача з орендної плати за період з січня по лютий 2018р. з врахуванням часткових оплат за розрахунком суду складає 87 528,19грн.

Доказів оплати Відповідачем заборгованості з орендної плати в матеріалах справи відсутні.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7 Договору оренди від 14.07.2016встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що сума пені за прострочення оплати за Договором оренди від 14.07.2016 за період з 15.02.2018 по 07.03.2018, становить суму у розмірі 778,26 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняСума пені за період прострочення 43568.04 15.02.2018 - 07.03.2018 21 816,45

Проте, оскільки позивачами заявлено вимогу про стягнення суми пені у розмірі 726,93 грн., суд не може вийти за межі предмету спору, а тому стягненню підлягає сума в межах заявлених позовних вимог.

Щодо позовної вимоги прокурора про стягнення з відповідача штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості, суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 3.8 Договору оренди від 14.07.2016 у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів та більше, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Отже, враховуючи, що період заборгованості у даній справі складає 21 день не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Суд відхиляє посилання позивачів на те, що по суті період є більшим, оскільки в межах справи №916/494/18 розглядається виключно період, який складає 21 день /а.с. 14/.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, суд вважає таким, що підлягає задоволенню позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором від 14.07.2016 в розмірі 88 255,12 грн., з якої 87 528,19 грн. - сума основного боргу, 726,93 грн. - пені.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Алєгробуд про стягнення заборгованості за Договором оренди від 14.07.2016 № 28/2016/КЕВ з якої 87 528,19 грн. - сума основного боргу, 726,93 грн. - пеня, 6 126,97 грн. - штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алєгробуд (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, буд. 56, код 35067425) на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13,р/р 31254274210161 в ГУДКСУ в Одеській області МФО 828011, код 08038284) суму основного боргу в розмірі 87 528,19 грн., пеню в розмірі 726,93 грн. та витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 647,62грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2018

Суддя О.Ю. Оборотова