Рішення

від 05.06.2018 по справі 916/376/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/376/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : Асташенкова О.І. - на підставі довіреності №44/вих-мр від 20.02.2018р.;

Від відповідача : не з'явився;

Від третьої особи на стороні позивача : Польщіна Т.Л. - на підставі довіреності № 01-36/47 від 27.12.2017р.;

Від третьої особи на стороні відповідача : : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до відповідача Приватного підприємства "Сібаріс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичну особу-підприємця Тіграняна Ліпарита Самвеловича про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в розмірі 189 587,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Сібаріс" про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в розмірі 189 587,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди землі від 08.05.2012р. щодо сплат орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №916/376/18 за правилами загального позовного провадження,призначено її до розгляду у підготовчому засіданні, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради. (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичну особу-підприємця Тіграняна Ліпарита Самвеловича (АДРЕСА_2).

26.03.2018р. за вх.№6749/18 до канцелярії Господарського суду Одеської області від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (третя особа) надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких третя особа просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з посиланням на несвоєчасну оплату відповідачем орендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, на суму якої здійснено відповідне нарахування 3% річних, індексу інфляції та пені.

В судовому засіданні 27.03.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на "24" квітня 2018 р. о 11:30 год.

В судовому засіданні 24.04.2018р. представником позивача було надано суду клопотання про продовження розгляду підготовчого провадження по справі №916/376/18 на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/376/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "15" травня 2018 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2018р. було закрито підготовче провадження у справі № 916/376/18 за позовом Одеської міської ради до відповідача Приватного підприємства "Сібаріс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Тіграняна Ліпарита Самвеловича про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в розмірі 189 587,39 грн. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "05" червня 2018 р. о 12:30 год.

Відповідач в засідання суду призначені на 27.03.2018р., 24.04.2018р., 15.05.2018р. та 05.06.2018р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 06.03.2018р. 27.03.2018р., 24.04.2018р. та 15.05.2018р. були направлені за належною адресою Приватного підприємства "Сібаріс" що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 05.06.2018р., господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, господарським судом встановлено:

Рішенням Одеської міської ради від 06.10.1998 року №161-XIV Приватному підприємству „Сібаріс" надано у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 0,0723 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франка, буд. 42, кадастровий номер 5110136900:12:014:0027.

08 травня 2012 року між Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради (Орендодавець) та Приватного підприємства „Сібаріс" (Орендар) було укладено Договір оренди землі (надалі - договір) відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради №1692-VI від 23.12.2011 року, надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку площею 0,0723 га, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Івана Франка, 42, кадастровий номер 5110136900:12:014:0027, для експлуатації та обслуговування будівлі кафе-бару, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною.

Договір оренди землі від 08 травня 2012 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим номером №1374 та зареєстрований в Управлінні Держземагентсва у м. Одесі Одеської області 29 листопада 2012 року за №511010004000181.

Відповідно до п 3.1. Договору, його укладено терміном на 15 (п'ятнадцять) років, до початку реалізації планувальних рішень району, з дати прийняття рішення Одеської міської ради №1692-VI від 23.12.2011 року, для експлуатації та обслуговування будівлі кафе-бару.

Положеннями п. 4.1. Договору визначено, що оренда плата за земельну ділянку, площею 723 кв.м., розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки складає:80901,17 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.2. Договору, розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно з рішенням Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством.

Оренда плата вноситься Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на Банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 38019623, на рахунок Одерждувача - УДКС у . Одесі, місцевий бюджет Київського району №33213812700005, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства. (п. 4.3. Договору).

Згідно до п. 4.4 Договору, Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.6 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Як стверджує позивач, Орендар - Приватне підприємство „Сібаріс" не виконує свої обов'язки за умовами укладеного Договору щодо своєчасної сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.04.2017 р. у справі №916/445/17, за період з 31.01.2016 р. по 31.12.2016 р. з ПП Сібаріс було стягнуто на користь Одеської міської ради згідно з даним договором оренди землі заборгованість у сумі 152 077, 75 грн.

Між тим, орендар на якого покладені зобов'язання законом та договором щодо сплати орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою не зважаючи на вищевказане рішення господарського суду Одеської області продовжує не виконувати їх та не сплачує орендну плату в належному розмірі також з грудня 2016 р.

Внаслідок цього департаментом комунальної власності Одеської міської ради надіслано претензію ПП Сібаріс від 31.07.2017 р. № 01-13/3500. Однак, ПП Сібаріс до теперішнього часу не виконало зобов'язання та не сплатило заборгованість за договором.

У зв'язку із вищезазначеним у період з грудня 2016р. по грудень 2017р. рахується заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 165 552,76 грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку Приватного підприємства „Сібаріс" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору оренди землі від 08 травня 2012 року, позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного між ними Договору оренди землі від 08 травня 2012 року та направлено на стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 165 552,76грн., пені у розмірі 12 664,36 грн., 3% річних у розмірі 2 496,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 874,24 грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).

При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1, 4 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 21 Закону України „Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. (ст. 1 Закону України „Про оренду землі").

Приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством „Сібаріс" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору оренди землі від 08 травня 2012 року щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором оренди землі від 08 травня 2012 року боргу у розмірі 165 552,76 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 664,36 грн., 3% річних у розмірі 2 496,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 874,24 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 4.6 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20, 73, 74, 76, 86, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеської міської ради до відповідача Приватного підприємства "Сібаріс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичну особу-підприємця Тіграняна Ліпарита Самвеловича про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в розмірі 189 587,39 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Сібаріс" (65121, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 10, кв. 170; код ЄДРПОУ 33933537) на користь Одеської міської ради (65044, м.Одеса, площа Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 38016923, Банк: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач коштів - УДКСУ у м.Одесі, Одеської області, Місцевий бюджет Київського району - 33213812700005, КБК 18010600) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 165 552 /сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві/ грн. 76 коп., пеню в розмірі - 12 664 /дванадцять тисяч шістсот шістдесят чотири/ грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 874 /вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири/ грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 2 496 /дві тисячі чотириста дев'ятсот шість/ грн. 03 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Сібаріс" (65121, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 10, кв. 170; код ЄДРПОУ 33933537) на користь Одеської міської ради (65044, м.Одеса, площа Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 38016923, Банк: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, дебет рах. № 35415074037995) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 843 /дві тисячі вісімсот сорок три/ грн. 81 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 червня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут