Рішення

від 11.06.2018 по справі 918/928/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Рівне

"11" червня 2018 р. Справа № 918/928/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В. при секретарі судового засідання Ярощук О.П. розглянувши в загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО"

до відповідача 1 Сільськогосподарського приватно - орендного підприємства "Хорівське"

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1"

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агро"

про визнання права власності на врожай, повернення земельних ділянок

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: ОСОБА_3;

від відповідача 3: не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО" (надалі-Позивач, ТзОВ "РІТТЕР БІО АГРО") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Хорівське" (надалі-Відповідач 1, СГППОП "Хорівське"), Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1" (надалі-Відповідач 2, ТзОВ "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агро" (надалі-Відповідач 3, ТзОВ "Захід Агро"), в якій просить суд:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО" право власності на врожай сільськогосподарської культури кукурудзи врожаю 2017 року, який знаходиться на земельних ділянках, розташованих в межах Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області, а саме: на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0063 площею 1,7402 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 20; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0083 площею 2,3985 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 49; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0081 площею 2,0462 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 47; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0082 площею 2,2563 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 48; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0188 площею 0,2327 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 10; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0189 площею 0,2457 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 11; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0190 площею 0,2755 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 12; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0196 площею 0,2253 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 19; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0132 площею 0,3834 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка № 5;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО", з передачею Товариству з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АЕРО" незібраного врожаю сільськогосподарської культури кукурудзи врожаю 2017 року без відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1" понесених за час незаконного користування земельними ділянками затрат, наступні земельні ділянки: земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0068 площею 1,9283 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 27; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0092 площею 3,1 ОСОБА_4 масив № 22 ділянка 1; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0225 площею 0,5437 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 29; земельну ділянку Сертифікат Серія РВ № 019479 площею 0,5 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 33; земельну ділянку Сертифікат Серія РВ № 019151 площею 0,36 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 1; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0133 площею 0,3851 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 6; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0134 площею 0,3846 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 7; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0137 площею 0,3872 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 10; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0139 площею 0,3905 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 12; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0140 площею 0,3919 ОСОБА_4 масив № 40 білянка 13; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0141 площею 0,3925 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 14; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0142 площею 0,3916 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 15; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0208 площею 0,3807 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 20.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що спірні земельні ділянки передані в користування Позивачу як неподільний (такий що має площу, межі, кадастровий номер) складний (такий, що містить в собі сходи насіння кукурудзи) об'єкт цивільних прав, який має складову частину - сходи. Воля і намір сторін договорів суборенди охоплює саме такі об'єкти цивільних прав (спірні земельні ділянки). Якщо відокремити посіви від спірних земельних ділянок, останні перестануть існувати як об'єкт цивільних прав, переданий в користування Позивачу і втратить (істотно) свою цінність. Таким чином, спірні земельні ділянки слід розглядати саме як єдиний цільний складний об'єкт, що має складову - сходи поміщеного в землю насіння кукурудзи. Отже, за Договорами суборенди Позивач отримав в користування спірні земельні ділянки разом зі сходами поміщеного в землю насіння кукурудзи, плоди яких, згідно з положеннями ст.ст. 189, 328, 775 ЦК України, п.п. а), б), в) ч.І ст. 95 ЗК України, ч.І ст, 152 ГК України, ст. 25 Закону України "Про оренду землі", належать Позивачу як землекористувачу. Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Хорівське" та ТзОВ "ЗАХІД АГРО", як орендодавці (по відношенню до Позивача) спірних земельних ділянок, визнають право Позивача на врожай кукурудзи, вирощений на спірних земельних ділянках і не заперечують проти його збору і оприбуткування Позивачем. Проте, права Позивача на вказаний врожай, оспорюється ТзОВ "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1" (Відповідач 2), яке не визнає Позивача суб'єктом права власності на вказаний врожай кукурудзи. З огляду на викладене Позивачем обрано такий спосіб захисту порушеного (оспорюваного) права, як визнання права власності на врожай кукурудзи 2017 року, що знаходиться на спірних земельних ділянках.

Крім того, Позивач вказує на те, що останній є суб'єктом права користування орендованими земельними ділянками, які знаходяться в межах Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області. Зазначені ОСОБА_5 земельні ділянки були передані в користування Позивачу до початку посівних робіт ярих сортів кукурудзи 2017 року. Договори оренди, на підставі яких Позивач має право володіти та користуватись Орендованими земельними ділянками, відповідають вимогам чинного законодавства, оформлені належним чином, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отже є дійсними та такими, що породжують відповідні правові наслідки щодо об'єкта оренди. На момент передачі Позивачу ОСОБА_5 земельні ділянки не містили сходи будь-яких сільськогосподарських культур, а договори оренди не передбачали обмежень права Позивача щодо користування Орендованими земельними ділянками. В ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства, результати якої оформлені Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 202 від 22.08.2017 року та № 114 від 22.08.2017 року, встановлено, що ОСОБА_5 земельні ділянки, які перебувають в користуванні Позивача на законних підставах, засіяні кукурудзою. Акти перевірки містять припущення, що кукурудзою ОСОБА_5 земельні ділянки засіяв Відповідач 2, що є порушенням положень ст.ст. 124, 125 ЗК України та кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки. Таким чином, відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Ухвалою суду від 02.01.2018 року відкрито провадження у справі № 918/928/17. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 23.01.18 р.

Ухвалою суду від 02.01.2018 року заяву ТзОВ "РІТТЕР БІО АГРО" про забезпечення позову було задоволено та вжито заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідно до переліку наведеного у заяві.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2018 року провадження у справі № 918/928/17 зупинено до повернення матеріалів справи до господарського суду Рівненської області у зв'язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу суду від 02.01.18р. про забезпечення позову.

Відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.02.18р. ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.01.2018р. у справі № 918/928/17 про забезпечення позову було скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТзОВ "РІТТЕР БІО АГРО" про забезпечення позову було відмовлено.

22 січня 2018 року Відповідач 2 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подав відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що позов носить штучний характер, оскільки під час засідання оперативного штабу захисту аграріїв та землевласників від протиправних посягань від 06.09.2017 року, було встановлено перелік земельних ділянок, щодо прав користування на які у Позивача та Відповідача 2 відсутні заперечення. Після встановлення спірних та неспірних земельних ділянок конфлікт був вичерпаним. Також Відповідач 2 вказує на те, що останній не оспорює прав Позивача на користування земельними ділянками, не перешкоджає Позивачу у зборі врожаю та не захоплювало земельні ділянки, що належать Позивачу на праві користування. Крім того, відсутні будь-які фактичні докази того, що Відповідачем 2 здійснювався збір врожаю на ділянках, що належать Позивачу на праві користування. Посіви кукурудзи досі перебувають на земельних ділянках, зазначених Позивачем у позові, однак Позивач не здійснював жодних дій щодо його збору.

Крім того, про штучний характер позовних вимог, як зауважує Відповідач 2, свідчить і той факт, що Позивачем в позові вказано три Відповідача. Разом з тим, сам Позивач у позовній заяві вказує, що Відповідач 1 та Відповідач З визнають право Позивача на врожай кукурудзи та не заперечують проти його збору. Крім того, позовна заява не містить позовних вимог до даних Відповідачів, що є порушенням статті 45 ГПК України.

Водночас Відповідач 2 на посилання Позивача на те, що земельна ділянка і посіви є єдиною складною річчю, з огляду на положення ст. 187, 188 ЦК України, вказуючи при цьому, що "спірні земельні ділянки слід розглядати саме як єдиний цільний складний об'єкт, що має складову - сходи поміщеного в землю насіння кукурудзи", наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦК України - складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Очевидним є те, що посіви не є складовою частиною земельної ділянки, оскільки посіви можуть бути з легкістю відокремленні від самої земельної ділянки, що відбувається без пошкодження такої земельної ділянки та не впливає на вартість самої земельної ділянки. В розумінні цивільного права, посіви є продукцією, плодами та доходами - тобто всім тим, що виробляється, добувається, одержується або приноситься річчю (ст. 189 ЦК України). Як підсумовує Відповідач 2 , при укладанні договорів суборенди в червні 2017 року з Відповідачем 1 та Відповідачем 3, у Позивача не виникло автоматично право власності на посіви кукурудзи. Так, в обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач також посилається на положення статті 775 ЦК України. Разом з тим, як зауважує Відповідач 2 в даній статті вказано, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним в результаті користування річчю, переданою у найм, а зважаючи, на те що Позивач став користувачем земельних ділянок, на яких наявні посіви кукурудзи, починаючи з 22 червня 2017 року, то врожай кукурудзи не одержаний Позивачем в результаті користування річчю, оскільки дані посіви містилися на земельних ділянках ще до виникнення права користування у Позивача.

Підсумовуючи, Відповідач 2 зауважує на тому, що Позивачем невірно вибрано спосіб захисту своїх прав, а зокрема визнання права власності за ст. 392 ЦК України, оскільки за правилами вказаної статті, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, при цьому, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне право власності. Тобто, згідно з вимогами статті 392 ЦК України підставою для застосування судом даного способу захисту права власності є оспорювання вже існуючого права, а не набуття такого права за рішенням суду. При цьому, виключно власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач 2 вважає, що Позивачем не було належним чином підтверджено, що останній є власником посівів кукурудзи на земельних ділянках:- кадастровий номер 5624288800:05:001:0063;- кадастровий номер 5624288800:05:001:0083;- кадастровий номер 5624288800:05:001:0081;-кадастровий номер 5624288800:05:001:0082;-кадастровий номер 5624288800:05:001:0088;-кадастровий номер 5624288800:05:001:0189;-кадастровий номер 5624288800:05:001:0190;-кадастровий номер 5624288800:05:001:0196;-кадастровий номер 5624288800:05:001:0132, то і позовна вимога про визнання права власності на врожай кукурудзи, що знаходиться на зазначених вище земельних ділянках не підлягає задоволенню.

24 квітня 2018 року Позивач через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подав відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що документ (відзив), що приєднаний до матеріалів справи (а.с. 242 - 248) не є заявою по суті справи, зокрема відзивом на позовну заяву) - в розумінні ст.ст. 161. 165, 170 ГПК України оскільки не відповідає вимогам вказаних процесуальних норм, тобто не підписаний відповідачем або його представником. Крім того, матеріали справи не містять документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, а саме - поштові квитанції, які є належним доказом відправлення відзиву на адресу учасників справи. До відзиву було додано лише описи вкладення до цінного листа.

Крім того, Позивач вказує на те, що ні в тексті апеляційної скарги, ні в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції представник ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 ОСОБА_3 жодним чином не пояснює яким чином вжиті судом заходи забезпечення позову впливають на права та охоронювані законом інтереси саме ТОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 .

При цьому, як зазначає Позивач, ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 активно вживає заходів для доведення необхідності скасування заходів забезпечення позову, а саме: 22.02.2018р. товариство подало до Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи (а.с. 209-210), зокрема: роз'яснення щодо застосування п.2 ст .137 ГПК України у даній справі (а.с. 211-212); довідки ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 від 20.02.2018р. (а.с. 213-214); копії акту відбирання зразків сільськогосподарської культури кукурудзи від 20.02.2018р. (а.с. 215); копії висновку фітосанітарної експертизи № ФЛ17/000900 від 21.02.2018р. (а.с. 216).

Тобто, як стверджує Позивач, створюючи уяву про відсутність зацікавленості щодо предмету спору, про неоспорювання прав Позивача на спірний врожай кукурудзи, ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 відбирає зразки спірного врожаю, замовляє фітосанітарну експертизу, надає власні роз'яснення щодо необхідності зберегти врожай, переслідуючи таким чином одну ціль - звільнити спірний врожай від обтяження, очевидно для усунення перешкод в його збиранні та вивезенні зі спірних земельних ділянок.

Як зауважує Позивач , стратегія ТОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 стає більш зрозумілою, якщо прийняти до уваги факт наявності кримінального провадження за № 12017180170000233 від 03.06.2017р . за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю), яке розпочате за фактом самовільного зайняття ТОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 земельних ділянок Позивача. Вказані обставини підтверджуються листом Острозького відділу поліції ГУ Національної поліції України в Рівненській області № Щ-114/202/02/09-2017р. від 20.12.2017 року (а.с. 134) та листом Острозького відділу поліції ГУ Національної поліції України в Рівненській області № 454/202/09-2018 від 22.01.2018 року (а.с. 187). Предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні є факт, що саме Відповідач 2, самовільно зайнявши земельні ділянки Позивача, засіяв їх кукурудзою, врожай якої намагається тепер зібрати.

15 травня 2018 року Відповідач 2 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням в рамках кримінального провадження № 12017180170000233, обгрунтовуючи тим, що станом на 15.05.2018р. триває досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Вказане клопотання судом залишено без задоволення. При цьому суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1. ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтею 229 ГПК України визначено строки на які зупиняється провадження у справі, зокрема провадження у справі зупиняється у випадках встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Однак Відповідачем 2 у клопотанні про зупинення розгляду даної справи зазначено лише про те, що триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017180170000233, тоді як вищезазначеними нормами законодавства встановлено, що зупинення у справі можливе тільки у разі розгляду вказаного кримінального провадження в порядку кримінального судочинства.

Представник Позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив суд їх задоволити.

Представник Відповідача 2 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов.

Представники Відповідача 3 та Відповідача 1 в судові засідання не з'являлися, про причини неявки суд не повідомляли, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення процесуальних документів суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представників Відповідача 1 та Відповідача 3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач 1 та Відповідач 3 не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 2, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому господарський суд керувався наступним.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО" та Сільськогосподарсько приватно-орендним підприємством "Хорівське" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агро" укладені договори суборенди від 21.07.2017 року, які знаходяться в межах Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області, зокрема на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0063 площею 1,7402 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 20; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0083 площею 2,3985 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 49; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0081 площею 2,0462 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 47; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0082 площею 2,2563 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 48; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0188 площею 0,2327 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 10; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0189 площею 0,2457 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 11; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0190 площею 0,2755 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 12; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0196 площею 0,2253 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 19; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0132 площею 0,3834 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка № 5.

Зазначені орендовані земельні ділянки були передані в користування Позивачу до початку посівних робіт ярих сортів кукурудзи 2017 року. Договори суборенди, на підставі яких Позивач має право володіти та користуватись орендованими земельними ділянками, відповідають вимогам чинного законодавства, оформлені належним чином, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отже є дійсними та такими, що породжують відповідні правові наслідки щодо об'єкта оренди.

Судом встановлено, що в Договорах суборенди не зазначено, що на момент передачі Позивачу орендовані земельні ділянки містили сходи будь-яких сільськогосподарських культур.

В матеріалах справи містяться акти обстеження орендованих земельних ділянок, зокрема:

- актом № 2 від 23.06.17р. було встановлено, що на орендованих земельних ділянок наявні сходи сільськогосподарської культури-кукурудзи на стадії росту 3 листка рослини;

- 30 вересня 2017 року Позивачем було складено акт обстеження земельних ділянок № 4 за результатом якого було встановлено, що на вищевказаних орендованих ділянок наявне дозрівання сільськогосподарської культури-кукурудзи;

- 1 грудня 2017 року Позивачем було складено акт обстеження земельних ділянок № 7 за результатом якого було встановлено, що на всіх, крім зазначених нижче, земельних ділянках наявна готова до збирання врожаю сільськогосподарська культура - кукурудза. В даному акті зазначено, що на земельних ділянках кадастровий номер 5624288800:05:001:0196 площею 0,2253 ОСОБА_4 масив №39 ділянка 19, кадастровий номер 5624288800:05:001:0063 площею 1,7402 ОСОБА_4 масив №20 ділянка 20, на земельній ділянці Сертифікат Серія РВ № 019479 площею 0,5 ОСОБА_4 масив №39 ділянка 33 врожай кукурудзи повністю змолочено (зібрано) Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 ; на земельних ділянках кадастровий номер 5624288800:05:001:0068 площею 1,9283 ОСОБА_4 масив №20 ділянка 27, кадастровий номер 5624288800:05:001:0092 площею 3,1 ОСОБА_4 масив №22 ділянка 1, кадастровий номер 5624288800:05:001:0141 площею 0,3925 ОСОБА_4 масив №40 ділянка 14, кадастровий номер 5624288800:05:001:0142 площею 0,3916 ОСОБА_4 масив №40 ділянка 15, кадастровий номер 5624288800:05:001:0208 площею 0,3807 ОСОБА_4 масив №40 ділянка 20 частково змолочено (зібрано) врожай кукурудзи Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 .

Як зазначено представниками Позивача в акті обстеження від 01.12.17р. на момент його оформлення, сільськогосподарська техніка та працівники ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 знаходяться на полях, збір врожаю припинено, проте працівники і техніка ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 не залишили зазначені вище земельні ділянки.

Однак дані акти не можуть слугувати належними і допустимими доказами, так як вони складалися в односторонньому порядку за участі працівників Позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, укладеність договору характеризується досягненням сторонами згоди по всім істотним умовам договору, зокрема: 1) предмету, ціні та строкам дії договору; 2) умовам, що визначені діючим законодавством як істотні; 3) умовам, що є необхідними для договорів даного виду; 4) умовам, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, суд зазначає, що виходячі зі змісту та характеру укладених договорів суборенди, сторони мали би зазначити про особливості орендованих земельних ділянок, не тільки їх площу, місце розташування, кадастровий номер, але і таку особливість як знаходження будь-яких посівів або насаджень на спірних земельних ділянках.

Водночас в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства, результати якої оформлені Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 202 від 22.08.2017 року та № 114 від 22.08.2017 року, встановлено, що ОСОБА_5 земельні ділянки, які перебувають в користуванні Позивача на законних підставах, засіяні кукурудзою. Перевірка проводилась державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства україни про охорону земель Рівненської області за участі землевпорядника Хорівської сільської ради та агронома ТзОВ "РІТТЕР БІО АГРО" на земельних участках в масивах №№ 20, 22, 39, 40 які перебувають в оренді та суборенді ТзОВ "РІТТЕР БІО АГРО".

Як зазначено в актах, землевпорядником Хорівської сільської ради та агрономом ТзОВ "РІТТЕР БІО АГРО" висловлено припущення, що орендовані земельні ділянки масив № 20 (площею 72,6275 га), масив № 22 (площею 3,11 га), масив № 39 (площею 4, 2092 га), масив № 40 (площею 2, 9201 га), ділянки з 1 по 15 засіяно кукурудзою ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 , інші з 15 по 22 включно гречкою ТзОВ "РІТТЕР БІО АГРО".

Як вбачається судом з листа Національної поліції України ГУ Національної поліції у Рівненській області Острозького відділу поліії № Щ-114/202/02/09-2017 від 20.12.17р. до Острозького відділу поліції 01.12.2017 року надійшло повідомлення ОСОБА_4, працівника ТОВ РІТТЕР БІО АГРО , щодо виникнення конфлікту із сторонніми особами в полі поблизу с.Хорів Острозького району Рівненської області, яке зареєстроване в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за №3683 від 01.12.2017 року та приєднане до матеріалів кримінального провадження за № 12017180170000233 від 03.06.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, яке розпочате за тим фактом, що 03.06.2017 року до Острозького відділу поліції надійшли повідомлення про те, що в масиві земель Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області за №№20,21,22,39,40 окремими суб'єктами господарювання самовільно зайнято земельні ділянки, в результаті чого заподіюється матеріальна шкода законним володільцям. На даний час у кримінальному провадженні № 12017180170000233 від 03.06.2017 р . триває досудове розслідування.

Щодо пояснень представника Позивача про те, що саме працівники ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 за допомогою сільськогосподарської техніки 01 грудня 2017 року розпочали збір врожаю кукурудзи на користь ТзОВ УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1 і фактично його зібрали на земельній ділянці кадастровий номер 24288800:05:001:0196 площею 0,2253 га масив №39 ділянка 19, земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0063 площею 1,7402 га масив № 20 ділянка 20 та посилання Позивача на лист № Щ-114/202/02/09-2017 від 20.12.17р., як на доказ вчинення правопорушення Відповідачем 2, то, судом встановлено, що у зазначеному листі немає жодного підтвердження того, що саме Відповідачем 2 було самовільно зайнято земельні ділянки та зібрано врожай з вищевказаних земельних ділянок, а лише зазначено про виникнення конфлікту із сторонніми особами в полі поблизу села Хорів без зазначення будь-якої сільськогосподарської техніки.

Водночас суд звертає увагу на те, що Позивач сам же у поданій позовній заяві наголошує на тому, що "Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного (оспорюваного) права Позивач виходив з того, що факт самовільного зайняття Відповідачем 2 спірних земельних ділянок не підтверджується наявними у Позивача на час оформлення позовної заяви доказами, в противному випадку права та законні інтереси Позивача підлягали б захисту відповідно до положень ст.ст. 90, 95, 212 ЗК України шляхом повернення Позивачу самовільно зайнятих Відповідачем 2 Спірних земельних ділянок з передачею Позивачу вирощеного на цих ділянках врожаю без відшкодування затрат, понесених Відповідачем 2 за час незаконного користування ними (роз'яснення Верховного Суду України, викладені у п. 16 постанови Пленуму від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними постановою від 19 резня 2010 року № 2) Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ). Якщо в процесі розгляду судом справи буде встановлено факт самовільного зайняття відповідачем 2 Спірних земельних ділянок, Позивач скористується правом, наданим п.2 ч. 2, З ст. 46 ГПК України, щодо збільшення розміру позовних вимог, зміни предмету або підстави позову шляхом подання письмової заяви".

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що протягом розгляду справи Позивачем до матеріалів справи не було додано будь-яких додаткових доказів в підтвердження своїх позовних вимог, крім тих які наявні в матеріалах справи, зокрема акти обстежень орендованих земельних ділянок, договори оренди та суборенди земельних ділянок, лист Національної поліції України ГУ Національної поліції у Рівненській області Острозького відділу поліії № Щ-114/202/02/09-2017 від 20.12.17р.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання права власності на врожай, повернення земельних ділянок повинно бути доведено наявність тих обставин та долучено необхідні докази, з якими закон пов'язує встановлення факту незаконного заволодіння врожаю сільськогосподарського врожаю кукурудзи 2017 року.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з?єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не зв?язаних з позбавленням володіння. Позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним власником) свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб, необхідністю одержати правовстановлювальні документи. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобов'язальних правовідносинах. Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних правовідносинах, мають захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Вимога про визнання права власності може бути додатковою до іншої вимоги, наприклад, до позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису та ін. Спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його приналежності в позивача відсутні необхідні правовстановлюючі документи, коли це право оспорюється відповідачем.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування в суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права (наприклад, факту приналежності частки у загальному майні власників). Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених їм правовстановлюючих документів, показань свідків, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Якщо майно знаходиться у володінні позивача, його права на майно захищає презумпція правомірності фактичного володіння.

Однак, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст.ст.ст. 76-79, 91 ГПК України на підтвердження права власності на врожай сільськогосподарської культури - рослини кукурудзи врожаю 2017 року, який знаходиться на орендованих земельних ділянках, розташованих в межах Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області, зокрема на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0063 площею 1,7402 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 20; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0083 площею 2,3985 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 49; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0081 площею 2,0462 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 47; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0082 площею 2,2563 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 48; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0188 площею 0,2327 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 10; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0189 площею 0,2457 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 11; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0190 площею 0,2755 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 12; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0196 площею 0,2253 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 19; на земельній ділянці кадастровий номер 5624288800:05:001:0132 площею 0,3834 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка № 5.

Щодо вимог Позивача про зобов'язання Відповідачем 2 повернути Позивачу з передачею останньому незібраного врожаю сільськогосподарської культури кукурудзи врожаю 2017 року без відшкодування Відповідачу 2 понесених за час незаконного користування земельними ділянками затрат, наступні земельні ділянки: земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0068 площею 1,9283 ОСОБА_4 масив № 20 ділянка 27; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0092 площею 3,1 ОСОБА_4 масив № 22 ділянка 1; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0225 площею 0,5437 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 29; земельну ділянку Сертифікат Серія РВ № 019479 площею 0,5 ОСОБА_4 масив № 39 ділянка 33; земельну ділянку Сертифікат Серія РВ № 019151 площею 0,36 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 1; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0133 площею 0,3851 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 6; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0134 площею 0,3846 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 7; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0137 площею 0,3872 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 10; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0139 площею 0,3905 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 12; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0140 площею 0,3919 ОСОБА_4 масив № 40 білянка 13; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0141 площею 0,3925 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 14; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0142 площею 0,3916 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 15; земельну ділянку кадастровий номер 5624288800:05:001:0208 площею 0,3807 ОСОБА_4 масив № 40 ділянка 20, суд зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст.ст.ст.ст. 76-79, 91 ГПК України, які би свідчили про те, що Відповідач 2 із залученням сільськогосподарської техніки та своїми працівниками здійснював збір врожаю сільськогосподарської культури кукурудзи врожаю 2017 року на зазначених земельних ділянках та те, що Відповідач 2 використовував земельні ділянки у своїх цілях.

Відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані Позивачем докази як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО" про визнання права власності на врожай, повернення незібраного врожаю та земельних ділянок є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та матеріалами справи, а відтак задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО" до Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Хорівське", Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агро" про визнання права власності на врожай, повернення земельних ділянок відмовити.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано "15" червня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.