Постанова

від 13.06.2018 по справі 904/2202/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/2202/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

учасники справи:

прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області: ОСОБА_1, посвідчення 040413 від 20.01.2016;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 30 від 24.05.2018;

від відповідача-2 - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 24.05.2018, адвокат;

від відповідача-1 та ВДВС представники в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток", м.Дніпро на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 року, постановлену суддею Панною С.П. , за результатами розгляду скарги Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток", м.Дніпро на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, у справі № 904/2202/16

за позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпро

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", м.Дніпро

відповідача-2: Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток", м.Дніпро

про визнання угоди недійсною та витребування державного майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 року у справі №904/2202/16 (суддя Панна С.П.) відхилено у повному обсязі скаргу Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток", м.Дніпро про визнання постанови головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про накладення штрафу від 23.02.2018 у виконавчому провадження № 53288532 неправомірною і її скасування та визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 53288532 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2202/16 у зв`язку з його фактичним виконанням.

Ухвала мотивована невиконанням Відповідачем-2 вимог наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 у справі № 904/2202/16 стосовно звільнення приміщення дитячого садку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, 14, подальшим фактичним знаходженням Відповідача-2 у спірному приміщенні, в зв`язку з чим винесені у виконавчому провадженні № 53288532 постанови державного виконавця про накладення штрафу є обґрунтованими, а підстави для завершення виконавчого провадження - відсутні.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Дочірнє підприємство "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким:

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про накладення штрафу від 23.02.2018 у виконавчому провадження № 53288532;

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 53288532 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2202/16 від 26.12.2016 у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує на те, що висновки суду стосовно неможливості добровільного виконання рішення господарського суду від 30.05.2016, на підставі обізнаності із резолютивною частиною постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016, та в зв`язку з тим, що вказаною постановою у частині звільнення та повернення власнику спірного приміщення скасовано рішення суду першої інстанції, є такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки в частині визнання недійсним договору оренди від 01.01.2016 рішення залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 31.08.2016, таким чином, заявник був позбавлений правової підстави займати спірне приміщення, наслідком чого стало повернення майна за актом приймання-передачі Відповідачу-1 - Приватному акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", якому належить право безстрокового безоплатного користування цим приміщенням та на балансі якого знаходиться останнє.

Висновок господарського суду про необхідність звільнення приміщення дитячого садка є безпідставним, оскільки боржник не повинен здійснювати жодних дій по звільненню приміщення, якщо право користування цим приміщення виникло з інших правових підстав, не пов`язаних з визнаним недійсним договором оренди від 01.01.2016, оскільки приміщення було звільнене за актом приймання-передачі та 31.08.2016 між відповідачами укладений новий договір оренди.

Крім того, судом невірно застосована до спірних відносин ч.3 ст.343 ГПК України, оскільки в разі відсутності порушення прав заявника та відповідності рішень, дій чи бездіяльності органу ДВС нормам закону, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги, а не про її відхилення.

При цьому скаржник, зазначає, що його скарга має бути задоволена, оскільки ним в добровільному порядку виконано рішення суду, про що був проінформований державний виконавець, отже, виходи державного виконавця з метою перевірки виконання рішення суду були безпідставними, а не закінчення виконавчого провадження за клопотанням Відповідача-2 є бездіяльністю органу ДВС.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач проти її задоволення заперечує, вважає ухвалу обґрунтованою і законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вказує на те, що доводи Відповідача-2 про добровільне виконання рішення шляхом передачі його за актом приймання-передачі від 31.08.2016, що здійснено на виконання постанови суду апеляційної інстанції від 31.08.2016, та укладення з балансоутримувачем приміщення нового договору, не можуть братись судом до уваги, оскільки в межах виконавчого провадження № 53288532 виконується судовий наказ від 26.12.2016 на виконання рішення від 30.05.2016 та постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2016 у цій справі, тобто станом на 31.08.2016 не існувало постанови суду касаційної інстанції та не набрало законної сили рішення суду першої інстанції від 30.05.2016 про звільнення приміщення. Крім того, підписаний між сторонами акт приймання-передачі від 31.08.2016 не має жодного відношення до виконання вимог судового наказу від 26.12.2016 та не свідчить про його виконання. При цьому за ч.2 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ; стягувачем у виконавчому провадженні за судовим наказом у цій справі є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; у постанові від 13.12.2016 Вищим господарським судом України зазначено, що вимога про зобов`язання Відповідача-2 звільнити приміщення є способом захисту прав власника - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області щодо користування та розпорядження майном та констатовано, що права користування майном у ДП ДНЗ "Розвиток" відсутні і останнє, з урахуванням приписів ст.391 ЦК України, зобов`язане звільнити приміщення. Звільнення приміщення, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" має відбутись в інтересах Позивача та забезпечувати поновлення саме його прав, порушених неправомірним використанням; натомість, Відповідач-2 приміщення повернув ПрАТ з ІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", яке є Відповідачем-1 у цій справі та порушило, в тому числі, права власника (Позивача) неправомірною передачею приміщення скаржнику. Державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Дніпра, відповідно до вимог ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", перевірено стан виконання боржником судового рішення, виходом за місцем встановлений факт невиконання рішення суду, про що свідчить факт зайняття боржником приміщення дитячого садку, про що в подальшому винесено постанову про накладення штрафу на директора боржника, вказана постанова не оскаржена Відповідачем-2; 23.02.2017 державним виконавцем повторно встановлений факт невиконання рішення суду боржником, про що також винесено постанову про накладення штрафу; за нормами ч.1 ст.39 вище вказаного Закону виконавче провадження закінчується, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення суду; у даній справі вказані обставини не встановлені, приміщення не звільнене; доводи скарги боржника зводяться до переоцінки встановлених у судових рішеннях по цій справі обставин справи та спотворення змісту судового рішення, викривленого тлумачення норм законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області також заперечив задоволення апеляційної скарги, вважає законною та обґрунтованою ухвалу господарського суду, вказує на те, що доводи Відповідача-2 про добровільне виконання рішення суду є неспроможними, оскільки жодним судовим актом у цій справі попри визнання недійсним договору оренди від 01.01.2016, не застосувались наслідки недійсності такого правочину у виглядів двосторонньої реституції та не зобов`язувалось ДП НВЗ "Розвиток" повернути приміщення ПрАТ з ІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"; при цьому у своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що в даному випадку право держави, як власника, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області , підлягає захисту шляхом спонукання Відповідача-2 звільнити приміщення; також у цій постанові від 13.12.2016 суд зазначив, що вимога про зобов`язання звільнити приміщення є по суті негаторним позовом, який спрямований на захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володінням і у якому (негаторному позові) може бути закладена вимога про звільнення безпідставно займаних приміщень. Таким чином, вимога про звільнення приміщення (ст.391 ЦК України), яка міститься у наказі господарського суду виданого 26.12.2016, не має нічого спільного із застосуванням наслідків недійсності правочину (ст.216 ЦК України). Посилання скаржника на добровільне виконання 31.08.2016 судового наказу шляхом передачі приміщення за актом приймання-передачі від 31.08.2016 не можуть прийматись судом, оскільки така передача майна може бути свідченням застосування сторонами наслідків недійсності договору від 01.01.2016 у добровільному порядку, але вказаний акт не має жодного відношення до виконання вимог судового наказу та не свідчить про його виконання.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу стосовно особи, відносно якої слід виконати наказ, посилання на ст.ст.15, 39, 63 Закону України "Про виконавче провадження" аналогічні тим, які викладені у відзиві Позивача.

Відділ державної виконавчої служби відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався, але, в судовому засіданні 31.05.2018 представник проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначив про обґрунтованість та законність ухвали суду першої інстанції.

В судове засідання 13.06.2018 представник не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином в судовому засіданні 31.05.2018 (а.с.88, т.3).

Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.42 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.81, т.3).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 (колегія суддів у складі: ОСОБА_5 (головуючий, доповідач), ОСОБА_6, ОСОБА_7О.), в редакції ухвали про виправлення описки від 17.05.2018, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток", м. Дніпро на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 року у справі № 904/2202/16; призначено дату судового засідання по розгляду апеляційної скарги на 31.05.2018, сторонам наданий час для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 року через перебування у відпустці судді Дарміна М.О., на підставі протоколу від 31.05.2018, справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г., суддів Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

В судовому засіданні 31.05.2018 оголошено перерву до 13.06.2018.

В судовому засіданні 13.06.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення прокурора, представників Позивача, Відповідача-2, державного виконавця (в судових засіданнях 31.05.2018, 13.06.2018), дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У березні 2016 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України про Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (Відповідач-1) та Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок "Розвиток" (Відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору оренди від 01.01.2016, укладеного між Відповідачами;

- зобов`язання Відповідача-2 звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14;

- солідарного стягнення з Відповідачів на користь прокуратури судових витрат по справі (а.с.3-11, т.1).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 позовні вимоги задоволені у повному обсязі; визнано недійсним договір оренди від 01.01.2016, укладений між Дочірнім підприємством "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"; зобов'язано Дочірнє підприємство "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14 в чотирьохмісячний строк з дати набрання рішенням законної сили; стягнуто з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" на користь прокуратури Дніпропетровської області 51 536,09 грн. судового збору (а.с.1-9, т.2).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 частково задоволено апеляційну скаргу Відповідача-1; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад" (ясла-садок) "Розвиток" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 14, в чотирьохмісячний строк з дати набрання рішенням законної сили та в частині розподілу судових витрат.

В даній частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Стягнуто з кожного з Відповідачів до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви у сумі 689,00 грн. з кожного.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 у справі № 904/2202/16 залишено без змін.

Стягнуто з прокуратури Дніпропетровської області на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 56 689,70 грн. (а.с.74-92, т.2).

На виконання постанови суду апеляційної інстанції господарським судом 07.09.2016 видані три накази, два з яких надіслані Державній податковій інспекції у Кіровському районі, а ще один - Відповідачу-1 (а.с.97-100, т.2).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 частково задоволено касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 скасовано в частині скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 та прийняття нового рішення у скасованій частині про відмову у задоволенні позовних вимог про спонукання Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток" звільнити приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14, та в частині розподілу судових витрат.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 в частині задоволення позовних вимог про спонукання Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток" звільнити приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14 та в частині розподілу судових витрат залишено в силі.

В решті - постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 904/2202/16 залишено без змін.

Здійснено поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 904/2202/16 в частині стягнення з прокуратури Дніпропетровської області на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" 56 689,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, - у разі подання прокуратурою суду відповідних заяви та довідки.

Стягнуто з Відповідачів на користь прокуратури Дніпропетровської області по 31748,45 грн. судового збору за подання касаційної скарги (а.с.164-172, т.2).

На виконання рішення господарського суду від 30.05.2016 та постанови Вищого господарського суду України господарським судом 26.12.2016 видано накази:

- про стягнення з відповідачів на користь прокуратури Дніпропетровської області судових витрат за подачу касаційної скарги (а.с.174-175, т.2);

- про стягнення з Відповідача-1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судового збору за розгляд позовної заяви (а.с.176, т.2);

- про зобов`язання Відповідача-2 звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 14, в чотирьохмісячний строк з дати набрання рішенням законної сили (а.с.177, т.2).

31.01.2017, за заявою стягувача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження № 53288532 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 про зобов`язання ДП "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садка за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, 14 (а.с.212, т.2).

Пунктами 2, 3, 5 цієї постанови боржнику встановлений строк 10 робочих днів на виконання рішення суду; стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 1218 грн; зазначено про можливість оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Вказану постанову із супровідним листом від 31.01.2017 № 0314/1354/10 направлено стягувачу та боржнику (а.с.213,т.2).

При цьому, згідно з відміткою на постанові про відкриття виконавчого провадження, вказану постанову та супровідний лист отримано боржником 11.08.2017 (а.с.24-25, т.3).

14.08.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області звернувся Відповідач-2 із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій просив до розгляду цієї заяви зупинити стягнення за наказом, виданим 26.12.2016, та витребувати наказ із Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; визнати наказ, виданий 26.12.2016 Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/2202/16, таким, що не підлягає виконанню.

Свою заяву заявник обґрунтував тими обставинами, що у наказі зазначено резолютивну частину рішення у редакції, яку було скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та в подальшому змінено постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016; при цьому, оскільки звільнення приміщення є наслідком визнання недійсним договору оренди від 01.01.2016, укладеного між відповідачами, єдиним стягувачем за таким наказом має бути - ПрАТ з ІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (Відповідач-1), а не Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, тому наказ від 26.12.2016 не відповідає правильному рішенню суду, а також вимогам п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.182-186, т.2).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 у справі №904/2202/16 частково задоволено заяву Відповідача-2; визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 у цій справі в частині зобов`язання ДП "ДНЗ "Розвиток" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області приміщення дитячого садка, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 14 (а.с.232-233, т.2).

13.11.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області зі заявою про видачу наказу про повернення стягнутих грошових сум звернулась Прокуратура Дніпропетровської області. Вказана заява обґрунтована прийняттям Вищим господарським судом України постанови у цій справі від 13.12.2016, якою здійснено поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 щодо стягнутої з прокуратури на користь Відповідача-1 суми судового збору в розмірі 56 689,70 грн. (а.с.242-243, т.2).

14.11.2017 судом першої інстанції виданий наказ, яким на користь Прокуратури Дніпропетровської області з ПрАТ з ІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" стягнуто 56 689,70 грн. (а.с.248, т.2).

Згідно інформації про виконавче провадження, 29.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 53288532 та зобов`язано ДП "ДНЗ "Розвиток" звільнити приміщення дитячого садка за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, 14. Вказану постанову отримано боржником 14.12.2017 (а.с.20-21, т.3).

26.01.2018, з метою перевірки виконання вимог виконавчого документу, державним виконавцем здійснено вихід за місцезнаходженням спірного приміщення - дитячого садка по вул. Короленко, 14, в м. Дніпрі та встановлено, що рішення боржником не виконано.

30.01.2018 постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, на керівника Відповідача-2 ОСОБА_9 накладено штраф у розмірі 3400 грн.; зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду; зазначено про можливість оскарження вказаної постанови відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.19, т.3).

Боржник вказаною можливістю не скористався, зазначену постанову державного виконавця не оскаржив, протилежного матеріали справи не містять.

За результатами повторного виходу державного виконавця за місцезнаходженням спірного приміщення, постановою головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23.02.2018, за невиконання без поважних причин вдруге рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, на керівника Відповідача-2 ОСОБА_9 накладено штраф у розмірі 6800 грн.; зазначено про можливість оскарження вказаної постанови відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.26, т.3).

При цьому зазначення у вищевказаній постанові дати повторного виходу державного виконавця за місцезнаходженням спірного приміщення - 26.01.2018, колегія суддів вважає опискою, оскільки постановою від 30.01.2018 боржнику надавався строк у 10 робочих днів для виконання рішення суду; вказаний строк закінчувався 13.02.2018 (включно). Самим боржником у скарзі зазначено, що повторний вихід державного виконавця відбувся 21.02.2018.

05.03.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на постанову головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про накладення штрафу від 23.02.2018 у виконавчому провадженні № 53288532 та на бездіяльність цього ж виконавця звернулось Дочірнє підприємство "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток", у якій просило:

- визнати постанову поголовного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про накладення штрафу від 23.02.2018 у виконавчому провадженні № 53288532 неправомірною та скасувати;

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 53288532 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/2202/16 від 26.12.2016 у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

Звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою на постанову державного виконавця від 23.02.2018 та на бездіяльність державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження, заявник зазначив, що вказані дії є безпідставними, оскільки:

- рішення суду він виконав добровільно, ще 31.08.2016, до відкриття виконавчого провадження, та повернув приміщення ПрАТ з ІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", який є законним користувачем та на балансі якого це приміщення знаходиться, за актом приймання-передачі від 31.08.2016;

- винесення постанови державного виконавця про накладення штрафу від 23.02.2018 є безпідставним, оскільки боржником до органу ДВС 13.02.2018, тобто за тиждень до повторного виходу (21.02.2018), надсилалось клопотання про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом та додавались докази це підтверджуючі (копія акту приймання-передачі від 31.08.2016 до договору від 01.01.2016, копію договору оренди від 31.08.2016 та акт приймання-передачі до нього).

Як вже зазначалось вище, відмовляючи в задоволенні скарги господарський суд виходив з того, що Відповідачем-2 вимоги наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2016 у справі № 904/2202/16 стосовно звільнення приміщення дитячого садку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, 14, не виконані, Відповідач-2 фактично розташований у спірному приміщенні, в зв`язку з чим винесені у виконавчому провадженні № 53288532 постанови державного виконавця про накладення штрафу є обґрунтованими, а підстави для завершення виконавчого провадження - відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно п.3 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

За частиною 2 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Як встановлено рішеннями судів усіх інстанцій у цій справі, власником спірного майна - приміщення дитячого садка, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, 14, яке під час приватизації не увійшло до статутного капіталу Орендного підприємства "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", правонаступником якого є Відповідач-1, та в даний час вказане майно перебуває на його балансі, є держава, від імені якої управління цим майном здійснює Фонд державного майна України через свої регіональні відділення.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України зазначено, що вимога про спонукання Відповідача-2 звільнити приміщення є по суті негаторним позовом (ст.391 ЦК України), який спрямований на захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння, і у якому може бути закладена вимога про звільнення безпідставно займаних приміщень. Також здійснене посилання на ст.391 ЦК України, за якою власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; визначений обов`язок Відповідача-2 звільнити займане приміщення дитячого садка.

При цьому, за результатами розгляду заяви Відповідача-2 про визнання наказу від 26.12.2016 таким, що не підлягає виконанню, в тому числі, і з підстави невірного зазначення стягувача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, заяву ДП "ДНЗ "Розвиток" задоволено частково та визнано наказ від 26.12.2016 таким, що не підлягає виконанню лише в частині зобов`язання передати спірне приміщення Позивачу, в решті - наказ визнано таким, що відповідає вимогам закону, зокрема, і щодо стягувача.

Таким чином, наданий скаржником акт приймання-передачі майна від 31.08.2016, підписаний між ПрАТ з ІІ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" та ДП "ДНЗ "Розвиток", не є належним доказом у справі, підтверджуючим факт виконання рішення суду, оскільки звільнення приміщення у разі добровільного виконання рішення суду має бути підтверджено власником майна, тобто Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області або уповноваженою ним особою, а у разі примусового виконання рішення - представником державної виконавчої служби.

Акт приймання-передачі майна від 31.08.2016, що міститься у справі (а.с.244, т.2), містить підписи лише представників відповідачів, підпису уповноваженої особи Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, в інтересах якого, в свою чергу, звернувся з даним позовом прокурор для захисту порушених прав Позивача діями Відповідачів стосовно розпорядження спірним приміщенням, такий акт не містить, тому в даному випадку не може йти мова про добровільне виконання рішення суду, оскільки факт звільнення приміщення не засвідчений власником майна.

За цих обставин є безпідставним посилання скаржника на добровільне виконання рішення суду, звільнення приміщення шляхом його повернення за актом приймання-передачі від 31.08.2016 та займання спірного приміщення вже на підставі іншого договору оренди від 31.08.2016, укладеного між Відповідачами, який є чинним в силу ст.204 ЦК України.

Згідно з частин 1, 2, 3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.9 ч.1 ч. ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки спірне приміщення фактично звільнено не було, акт приймання-передачі обґрунтовано не взятий до уваги державним виконавцем з підстави відсутності на ньому підпису власника в особі представника Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, крім того, власником заперечується виконання рішення боржником та звільнення ним майна, внаслідок чого останнім подано скаргу до органу ДВС з підстав бездіяльності державного виконавця з виконання наказу від 26.12.2016, приписи державного виконавця стосовно виконання рішення суду - звільнення приміщення дитячого садка, викладені в постановах від 29.11.2017, 30.01.2018 ДП "ДНЗ "Розвиток" (Відповідачем-2, скаржником) виконані не були, з урахуванням приписів ст.ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем обґрунтовано винесена постанова від 23.02.2018 про накладення штрафу у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення суду, а підстави для закінчення виконавчого провадження за наказом, виданим у цій справі, - відсутні.

Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджена відсутність виконання рішення суду як в добровільному, так і в примусовому порядку, державним виконавцем підтверджене не виконання рішення суду, фактичне знаходження боржника у спірному приміщенні, Господарським судом Дніпропетровської області постановлено законну та обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні скарги Відповідача-2.

При цьому судова колегія, з урахуванням вступної (у якій зазначено назву документа - ухвала про відмову в задоволенні скарги) та мотивувальної частини ухвали, зазначення в резолютивній частині оскаржуваної ухвали слова "відхилення" стосовно скарги Відповідача-2 вважає опискою, втім, яку Господарський суд Дніпропетровської області, за приписами ст.243 ГПК України, не позбавлений в подальшому виправити за власною ініціативою. За цих підстав не приймаються доводи скарги щодо порушення судом норм ч.3 ст.343 ГПК України.

Доводи скаржника про безпідставність висновків господарського суду щодо неможливості добровільного виконання рішення суду 31.08.2016, складенням акту приймання-передачі, за наслідками проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції, не приймаються в зв`язку з підтвердженими матеріалами справи відсутністю належного звільнення приміщення, встановленою судом апеляційної інстанції неналежністю наданих Відповідачем-2 доказів такого звільнення.

Господарський суд повно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток", м.Дніпро - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 року у справі № 904/2202/16 - залишити без змін.

Судові витрати Дочірнього підприємства "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Розвиток", м.Дніпро за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.06.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна