Ухвала

від 12.06.2018 по справі 922/4523/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"12" червня 2018 р. Справа № 922/4523/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (дов. №1604 від 01.11.2016), ОСОБА_2 - особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (вх. №2590Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2015 по справі №922/4523/15

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лідер-Продукт , м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 186603,81 грн. , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ Лідер-Продукт , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФОП ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором поставки №99/х від 01.02.2013 у загальній сумі 186603,81грн., а саме: основної заборгованості - 79929,39 грн., пені - 41455,15 грн., інфляційних втрат - 61220,01 грн., 3% річних - 3999,26 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2015 у справі №922/4523/15 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лідер-Продукт основну заборгованість у сумі 79929,39 грн., пеню в сумі 5816,53 грн., 3% річних у сумі 3723,33 грн., інфляційні втрати в сумі 61220,01 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3013,79 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, з рішенням господарського суду не погодилася, звернулася з апеляційної скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2015 у справі № 922/4523/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції у справі відповідач посилається на те, що свою діяльність як фізична особа-підприємець не здійснює з 2012 року, договір поставки №99/х від 01.02.2013 не укладала та не підписувала, товар за видатковими накладними, що зазначені в рішенні суду, не отримувала, оплати за вказаним договором не здійснювала. Таким чином, оскільки жодних дій, направлених на виконання цивільних прав та обов'язків за договором поставки ФОП ОСОБА_2 не здійснювала та не була суб'єктом спірних правовідносин, відповідач посилається на відсутність підстав для стягнення грошових коштів на підставі даного договору.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції визнав доведеним факт підписання позивачем договору без перевірки наявності у особи повноважень на таке підписання. Відповідач звертає увагу, що договір містить посилання на патент ФОП ОСОБА_2, який припинив свою дію ще в 2009 році. Також відповідач зазначає про відсутність заявки на товар, специфікації, які передбачені умовами договору, посилається на те, що надані позивачем документи не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують поставку товару саме ФОП ОСОБА_2

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2015 у справі №922/4523/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ Лідер - Продукт на користь ФОП ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4105,29 грн. за подання апеляційної скарги

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 касаційну скаргу ТОВ Лідер-Продукт було задоволено. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Позивач, ТОВ Лідер Продукт , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2015 по справі №922/4523/15 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач наголошує, що договір між сторонами укладався та виконувався, відповідач приймав та сплачував вартість поставленого товару, що підтверджується видатковими накладними за 1 квартал 2013 року та прибутково- касовими ордерами. Також позивач заперечує наведені відповідачем доводи щодо відсутності заявок та специфікацій, посилаючись на наявність в матеріалах справи видаткових накладних. Фактом підтвердження проведення фінансово-господарських операцій та отримання товару між позивачем та відповідачем є пояснення колишніх працівників ТОВ Лідер-продукт , зокрема, як пояснив колишній начальник відділу фінансово-економічної безпеки підприємства ОСОБА_4, товар в 2013 році із складського приміщення відвантажувався в адресу ФОП ОСОБА_2, який приймався представником за дорученням ОСОБА_5 без печатки по причині її відсутності.

14.09.2017 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача ФОП ОСОБА_6 про призначення судової почеркознавчої експертизи для з'ясування питання про належність/неналежність ФОП ОСОБА_2 підпису на спірному договорі, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 розгляд справи було відкладено на 17.10.2017 через необхідність витребування від сторін додаткових документів по справі, а саме: від позивача - оригіналів договору №99/х від 01.02.2013, видаткових накладних №ЛЛ-126201 від 25.09.2013, №ЛЛ-143451 від 13.11.2013, №ЛЛ-143342 від 14.11.2013, №ЛЛ-145341 від 18.11.2013, №ЛЛ-146654, товарно-транспортних накладних №ЛЛ-263537 від 25.09.2013, №ЛЛ-278851 від 13.11.2013, №ЛЛ-278941 від 14.11.2013, №ЛЛ-279638 від 18.11.2013, №ЛЛ-279709 від 22.11.2013; від відповідача - документів, що мають особистий підпис ОСОБА_2

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 розгляд справи №922/4523/15 знову було відкладено до 02.11.2017, в в'язку з необхідністю витребування оригіналів документів по справі, а саме: договору №99/х від 01.02.2013, видаткових накладних №ЛЛ-126201 від 25.09.2013, №ЛЛ-143451 від 13.11.2013, №ЛЛ-143342 від 14.11.2013, №ЛЛ-145341 від 18.11.2013, №ЛЛ-146654, товарно-транспортних накладних №ЛЛ-263537 від 25.09.2013, №ЛЛ-278851 від 13.11.2013, №ЛЛ-278941 від 14.11.2013, №ЛЛ-279638 від 18.11.2013, №ЛЛ-279709 від 22.11.2013.

02.11.2017 від директора ТОВ Лідер-продукт надійшло клопотання з проханням оголосити перерву в судовому засіданні з метою врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди в порядку статті 175 ЦПК України.

02.11.2017 в судовому засіданні було задоволено клопотання позивача та оголошено перерву до 07.11.2017, що відображено у відповідному протоколі судового засідання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 задоволено клопотання ФОП ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи, провадження у справі №922/4523/15 зупинено та призначено судову почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

02.01.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. ОСОБА_7 повернулися матеріали господарської справи №922/4523/15 разом з клопотанням експерта. В клопотанні про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №23391, експерт ставить питання про надання оригіналів досліджувальних товарно-транспортних накладних: №ЛЛ2788941 від 14.11.2013, №ЛЛ279638 від 18.11.2013, №ЛЛ279709 від 22.11.2013; вільних зразків підпису (25-30 всі варіанти) та почерку (на 20-25 арк.) ОСОБА_2 в різнохарактерних документах (оригінали): паспортах, заявах про видачу паспорта (форма №1), особовій справі, договорах, накладних, довіреностях, розписках, листах, заявах, трудовій книжці, посвідченнях, документах про реєстрацію та розірвання шлюбу, квитанціях, податкових, бухгалтерських, банківських документах, блокнотах, журналах і т.п., виконані до 2013 року; експериментальні зразки підпису (на 6-8 арк.) ОСОБА_2, виконані на лінованих та нелінованих аркушах паперу; експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 (на 6-8 арк.) у вигляді рукописних записів: Пашнева , Пашнєва , ОСОБА_8А. , виконаних на лінованих та нелінованих аркушах паперу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 провадження у справі №922/4523/17 поновлено та призначено її до розгляду на 16.01.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 провадження у справі №922/4523/15 зупинено до закінчення проведення призначеної судової почеркознавчої експертизи та направлено експерту експериментальні зразки підпису та почерку відповідача ОСОБА_2

23.05.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 повернулися матеріали господарської справи №922/4523/15 разом з висновком судово-почеркознавчої експертизи №23391/9033, складеним 23.04.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 провадження у справі було №922/4523/15 було поновлено та призначено до розгляду на 12.06.2018 об 11:00 год.

11.06.2018 на електрону адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від директора позивача по справі ТОВ Лідер-Продукт з проханням відкласти розгляд справи на кінець липня 2018 року через неможливість представника позивача бути присутнім в судовому засіданні 12.06.2018, в зв'язку із хворобою та подальшим проходженням лікування в санаторії.

Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої Вищим господарським судом України листом від 19.02.2013 №01-17/315/384/13 та затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.

Враховуючи ту обставину, що клопотання відповідача надіслане на електронну адресу суду апеляційної інстанції без засвідчення його електронним підписом та відсутність зазначеного клопотання з оригіналом підпису, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для його розгляду. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що перебування директора підприємства позивача на лікарняному не позбавляє можливості направити у судове засідання іншого представника, уповноваживши його відповідними документами. До того ж, слід зазначити, що нормами господарського процесу визначений термін для розгляду справи впродовж розумного строку . Протягом даного апеляційного провадження у сторін було достатньо часу для надання додаткових доказів або письмових пояснень по даній справі.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням частини першої та пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи, явка у судове засідання 12.06.2018 не визнавалася обов'язковою, а в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення

Присутній в судовому засіданні представник відповідача та відповідач особисто підтримали доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представника присутньої сторони, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.02.2013 між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальність "Лідер-Продукт" (постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 99/х, за умовами якого продавець зобов'язався поставляти покупцю продукти харчування (товар), партіями в відповідності з письмовими заявками останнього, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплачувати його за умовами договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору позивачем у період з 25.09.2013 по 22.11.2013 поставлений відповідачу товар на загальну суму 79 929,39 грн відповідно до видаткових накладних № ЛЛ-126201 від 25.09.2013, № ЛЛ-143451 від 13.11.2013, № ЛЛ-143342 від 14.11.2013, № ЛЛ-145341 від 18.11.2013, № ЛЛ-146654 від 22.11.2013.

Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим, за даними позивача, станом на 03.07.2015 заборгованість відповідача становила 79929,39 грн, на яку позивачем були нараховані 41455,00 грн пені, 61220,01 грн. інфляційних та 3999,26 грн за період з 13.10.2013 по 22.06.2015.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції визнав доведеним факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 108435,97 грн на підставі наданих позивачем копій видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а також встановивши факт часткової оплати товару у розмірі 28506,58 грн та відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості, суд визнав правомірними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 79929,39 грн. Разом з цим, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення суми пені, інфляційних та 3% річних, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині частково, стягнувши з відповідача пеню в сумі 5816,53 грн, 3% річних у сумі 3723,33 грн, інфляційні втрати в сумі 61220,01 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин справи та неправильної оцінки наявних у справі доказів.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений в період з 25.09.2013 по 22.11.2013 товар на умовах договору поставки № 99/х від 01.02.2013, укладеним між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальність "Лідер-Продукт" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Позивачем на підтвердження існування господарських правовідносин та факту поставки товару надані до матеріалів справи копії договору поставки № 99/х від 01.02.2013 (а.с. 8), копії видаткових накладних: №ЛЛ-126201 від 25.09.2013, №ЛЛ-143451 від 13.11.2013, №ЛЛ-143342 від 14.11.2013, №ЛЛ-145341 від 18.11.2013, №ЛЛ-146654 від 22.11.2013 (т.1 а.с.9-13), копії товарно-транспортних накладних №ЛЛ-263537 від 25.09.2013, №ЛЛ-278851 від 13.11.2013, №ЛЛ-278941 від 14.11.2013, №ЛЛ-279638 від 18.11.2013, №ЛЛ-279709 від 22.11.2013. (т.1 а.с.68-80), копія акту звірки розрахунків (т.1 а.с. 14,15, 68-75); копія довідки щодо взаєморозрахунків товариства з контрагентами (т.1 а.с. 16).

ФОП ОСОБА_2 факт укладення договору, а також факт поставки товару та його отримання заперечує, вказує на те, що видаткові накладні вона не підписувала, товар не отримувала.

З огляду на категоричні заперечення відповідача ФОП ОСОБА_2 як факту укладання нею договору, так і фактів одержання товару від ТОВ Лідер-Продукт за накладними, доданими до позову, апеляційним господарським судом була призначена судова почеркознавча експертиза.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно висновку судового експерта №23391/9033 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в договорі поставки №99/х від 01.02.2013 на зворотній стороні документа в графі 15. Юридичні адреси та підписи сторін: Покупець , в видатковій накладній №ЛЛ-126201 від 25.09.2013, в рядку Отримав ; в видатковій накладній №ЛЛ-263537 від 25.09.2013, в рядку Прийняв ; в видатковій накладній №ЛЛ-143451 від 13.11.2013, в рядку Получил ; в товарно-транспортній накладній №ЛЛ-278851 від 13.11.2013, в рядку Прийняв ; в видатковій накладній №ЛЛ-143342 від 14.11.2013, в рядку Отримав ; в видатковій накладній №ЛЛ-146654 від 22.11.2013, в рядку Отримав ; в видатковій накладній №ЛЛ-145341 від 18.11.2013, в рядку Отримав , - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2.

Відповідно до правил статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наведені вище обставини справи в сукупності, оцінивши у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України подані сторонами докази та взявши до уваги висновок експерта (матеріали експертних досліджень), проаналізувавши положення чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

За змістом загальних положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти, які відповідно до ст. 509 ЦК України є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Аналогічні положення закріплено у ст. ст. 173, 174, 175, 181 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами . Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 із змінами, внесеними згідно із Законом №1206-VII від 15.04.2014).

Матеріалами справи встановлено, що договір поставки №99/х від 01.02.2013 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не укладався, оскільки, відповідно до експертного висновку №23391/9033 від 23.04.2018, підпис у договорі цій особі не належить, а отже, зобов'язання по оплаті товару на підставі зазначеного договору у відповідача не виникли .

Відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони.

Окрім того, апеляційним господарським судом встановлено відсутність доказів на підтвердження фактів здійснення ФОП ОСОБА_2 оплат за договором поставки №99/х від 01.02.2013, оскільки платежі, відображені у наданих до позову видаткових та товарно-транспортних накладних також належать не ОСОБА_2

Щодо інших юридичних фактів, як підстави виникнення зобов'язань, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до правовідносин поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Підставою для з'ясування питання виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару є оцінка видаткових накладних як первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції та, відповідно, факт виникнення у відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону).

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, яке, зокрема, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами незалежно від форм власності, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Така вимога кореспондується із ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинний документ має бути підписаний особисто , а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, наведеними нормативними вимогами до оформлення первинних документів визначено їх обов'язкові реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили, зокрема, обов'язковою є наявність особистого підпису особи , яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи 23391/9033 від 23.04.2018 підписи від імені ОСОБА_2 на видаткових накладних №ЛЛ-126201 від 25.09.2013, №ЛЛ-263537 від 25.09.2013, №ЛЛ-143451 від 13.11.2013, №ЛЛ-143342 від 14.11.2013, №ЛЛ-146654 від 22.11.2013, №ЛЛ-145341 від 18.11.2013, та в товарно-транспортній накладній №ЛЛ-278851 від 13.11.2013 - виконані іншою особою, тому апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність фактів одержання відповідачем товару за спірними накладними та виникнення у нього зобов'язання по їх оплаті.

Оскільки акт звірки розрахунків від 03.08.2015 оформлений на підставі договору поставки №99/х від 01.02.2013, факт неукладеності якого встановлено судом, то ці докази є недопустимими та недостовірними в розумінні ст. ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи №922/4523/15 з'ясувалось, що 28.12.2016 до Єдиного державного реєстру було внесено запис №24800060003057179 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

З огляду на припинення існування відповідача в якості юридичної особи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 пункту 6 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, припинено юридичну особу, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Сторонам роз'яснено наслідки, а саме те, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф. ОСОБА_7 виставлено рахунок на оплату експертизи №23391 від 23.04.2018 у сумі 15730, 00 грн. (а.с. 239, т. 2).

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лідер-Продукт на користь відповідача ОСОБА_2 у сумі 15730,00 грн.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277, ч. 1 п. 6 ст. 231, ст. 234, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, в редакції закону від 03.10.2017, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2015 у справі №922/4523/15 скасувати.

Провадження у справі №922/4523/15 закрити.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лідер-Продукт (03067, м.Київ, вул. Машинобудівна, 35-а, код ЄДРПОУ 37500728) на користь ОСОБА_2 (61178, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4147,06 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 15730,00 грн витрат на оплату експертизи.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Строк і порядок оскарження даної ухвали визначено у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Пушай В.І.