Рішення

від 23.03.2018 по справі 233/6171/17

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/6171/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу а позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до територіальної громади в особі ОСОБА_3 сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2017 року адвокат ОСОБА_1, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до територіальної громади в особі ОСОБА_3 сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтовування своїх вимог зазначив, що 05 лютого 2002 року у с. Торське Костянтинівського р-ну Донецької області померла ОСОБА_4, яка постійно була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) члена колишнього колективного с/г підприємства КСП Перше травня розміром 7,7 умовних кадастрових га, розташованого в с. Торське, Костянтинівського р-ну Донецької області, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДН № 033315, виданого 02.04.1996 р. Костянтинівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Костянтинівської райдержадміністрації від 25.03.1996 р. № 187 та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 535. Єдиним спадкоємцем ОСОБА_4, є її двоюрідна онука ОСОБА_2, яка фактично прийняла спадщину. Після подання заяви про прийняття спадщини до Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори, нотаріусом винесено постанову від 06.11.2017 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії через те, що Цивільним кодексом УРСР 1963 року не передбачено спадкування двоюрідними онуками.Тому, просив визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) члена колишнього колективного с/г підприємства КСП Перше травня розміром 7,7 умовних кадастрових га, розташованого в с. Торське, Костянтинівського р-ну Донецької області після смерті ОСОБА_4, померлої 05 лютого 2002 року.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав свої вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Костянтинівського району Донецької області в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечує, та просив розглянути справу за його відсутності (а.с.32).

З'ясувавши вказану позицію сторін, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, за наявністю для того законних підстав, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 05 лютого 2002 року у с. Торецьке Костянтинівського району Донецької області померла ОСОБА_4, актовий запис №2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-НО, № 609147, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Костянтинівського району 06.02.2002 року (а.с.10). Спадщина, яка залишилась на день смерті спадкодавця складається з права на земельну частку (пай) члена колишнього колективного с/г підприємства КСП Перше травня розміром 7,7 умовних кадастрових га, розташованого в с. Торське, Костянтинівського району Донецької області. Право на земельну частку (пай) належало ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДН № 033315, виданого 02.04.1996 р. Костянтинівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження Костянтинівської райдержадміністрації від 25.03.1996 р. № 187 та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 535 (а.с.14-15). Зазначені обставини повністю визнаються сторонами.

Позивачка ОСОБА_2 народилася 18.03.1975 року у м. Дружківка Донецької області і є двоюрідною онукою померлої, що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_4 (прізвище до одруження - ОСОБА_5) та бабусі позивачки ОСОБА_6, згідно яких їхніми батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а також відповідними свідоцтвами про одруження про зміну прізвищ (а.с.8,13,20,40-42). Матір'ю позивачки ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу ОСОБА_8) згідно свідоцтва про народження останньої була ОСОБА_8 - уроджена ОСОБА_6, яка була донькою ОСОБА_6, що також підтверджено відповідними свідоцтвами про народження та укладення шлюбу (а.с.5-7,19).

Позивачка ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, інших спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 немає, що також визнається сторонами. Позивачка звернулась із відповідною заявою до нотаріальної контори. Але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено на підставі Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної державним нотаріусом Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори від 03.11.2017 року, оскільки двоюрідні онуки не були віднесені до спадкоємців згідно вимог Цивільного кодексу УРСР 1963 року (а.с.15).

Згідно відповіді Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори на запит суду від 15.12.2017 року та Інформаційної довідки із Спадкового реєстру №50293752 від 15.12.2017 року, спадкової справи щодо померлої 05.02.2002 року ОСОБА_4 немає (а.с.29-30).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, шляхом визнання прав. Відповідно до статей 1225 Цивільного кодексу України і 131 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Позивачка ОСОБА_2 є спадкоємцем п'ятої черги спадкоємців за законом у відповідності до ст. 1265 ЦК України.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дійсно, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася після її смерті 05.02.2002 року, ніким до набрання чинності Цивільного кодексу України прийнята не була, тобто зазначені цивільні відносини продовжували існувати і після 01 січня 2004 року. Тим більш, що у відповідності до п.5. Прикінцевих та перехідних положень Правила книги шостої Цивільного кодексу України (Спадкове право) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Тому позовні вимоги слід задовольнити повністю та за ОСОБА_2 на підставі ст.ст.392, 1225, 1265, 1268 ЦК України, ст.131 ЗК України слід визнати право приватної власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1218,1268, 1269 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування , ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до територіальної громади в особі ОСОБА_3 сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, яка народилася 18 березня 1975 року у м.Дружківка Донецької області , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої 05лютого 2002 року в с. Торецьке Костянтинівського району Донецької області,право приватної власності на земельну частку (пай) члена колишнього колективного с/г підприємства КСП Перше травня розміром 7,7 (сім цілих сім десятих) умовних кадастрових гектарів, розташованої на землях ОСОБА_3 сільської ради, Костянтинівського району Донецької області (юридична адреса: вул. Ювілейна, 25 с. Торське, Костянтинівський район, Донецька область, 85170, код ЄДРПОУ 05378890).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя