Рішення

від 11.05.2018 по справі 183/5063/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5063/17

№ 2/183/703/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 травня 2018 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., представника позивача ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника третьої особи-1 - Ільчак В.О., представника третьої особи-2 Пилько Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Перещепинської міської ради, Служба у справах дітей Новомосковської районної державної адміністрації, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Голубівської сільської ради про:

- позбавлення батьківських прав ОСОБА_5по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,

встановив:

позивач звернулася до суду з означеним позовом.

В обґрунтування позову послалася на те, що з відповідачем, ОСОБА_5, перебувала у шлюбі з 04 липня 2014 року по 20 липня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дитина - ОСОБА_6. Увесь час перебування у шлюбі сторони разом з дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_1 у будинку матері позивача. 01 грудня 2015 року відповідач пішов з сім'ї та з того часу жодного разу не цікавився дитиною, не надавав дитині жодної допомоги по утриманню, не намагався брати участь у вихованні сина. Відповідач перестав спілкуватись з нею та дитиною. Фактично з 01 грудня 2015 року відповідач жодного разу не відвідував дитину, не намагався зв'язатися та поцікавитися життям та розвитком дитини. На час звернення з позовом позивач придбала окреме житло та почала проживати разом з дитиною, однак не може зареєструвати місце проживання дитини разом з нею, оскільки для цього потрібна згода відповідача, яку вона не може отримати, оскільки не знає де відповідач знаходиться. Таким чином, відповідач своїм байдужим відношенням до дитини не просто не виконує батьківський обов'язок по утриманню та вихованню дитини, участі у її житті та розвитку, а навпаки, створює перешкоди для нормального життя дитини, дотримання її законних прав та інтересів у реалізації яких потрібна обов'язкова участь батька. Враховуючи ситуацію, що склалася та поведінку відповідача, а також те, що він зовсім не займається вихованням дитини, не цікавиться її розвитком та не надає допомогу на її утримання, позивач вважає за потрібне позбавити його батьківських прав по відношенню до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. Не заперечили проти стягнення з відповідача аліментів в частині від заробітку в розмірі 1/4 частини.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов не подавав.

Представник третьої особи-1 не заперечила проти задоволення позову. Надала суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до дитини.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позову.

Представник третьої особи-3 у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності, пояснення на позов не подавав.

В судовому засіданні 03 квітня 2018 року в якості третьої особи-3 залучено до участі в справі Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Голубівської сільської ради, задоволено клопотання про допит свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

11 травня 2018 року судом допитано свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, прийнято відмову від допиту свідка ОСОБА_8

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, який в наданій заяві не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 липня 2014 року укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, яка після шлюбу взяла прізвище - ОСОБА_2 /а.с.7/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_6 /а.с.8/.

20 липня 2016 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано. Прізвище ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_2 /а.с.9/.

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.10 /. У вказаній квартирі позивач проживає разом із сином - ОСОБА_6 Дитині створені належні умови для проживання /а.с.48/.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що є матір'ю позивача. Зазначила, що її донька та ОСОБА_5 проживали за адресою її місця реєстрації разом. Після того, як ОСОБА_6 досяг річного віку, ОСОБА_5 припинив спільне проживання з позивачем та почав проживати окремо. З того часу і до того, як її донька виїхала за іншим місцем проживання дитина та її донька продовжували жити у неї. За час проживання батько дитини жодного разу не з'являвся, з сином не спілкувався, не телефонував, матеріальної допомоги не надавав. На початку 2016 року декілька разів телефонував позивачу, однак потім перестав.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що проживає з позивачем однією сім'єю протягом останніх двох років. З ними проживає і ОСОБА_6 За час проживання ОСОБА_5 жодного разу не намагався зустрітися із сином, допомогти матеріально, подарувати подарунки.

У відповідності до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Перещепинської міської ради вих. № 2.75-252 від 02 квітня 2018 року Орган опіки вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав у відношенні дитини. Так, Опікунською радою розглянуті та вивчені документи, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_6 Комісією обстежено умови проживання ОСОБА_2 - матері малолітнього ОСОБА_6 Під час обстеження з'ясувалось, що малолітній ОСОБА_6 проживає разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2. Опікунською радою встановлено, що ОСОБА_2 займається вихованням малолітнього сина сама. Батько дитини ОСОБА_5, проживає окремо від дружини і дитини, його адреса проживання не відома. ОСОБА_2 розповіла про те, що її чоловік покинув їх коли синові виповнився один рік, після того, як відповідач пішов з сім'ї, він жодного разу не цікавився дитиною, не надавав жодної допомоги на утримання сина, навіть не намагався брати участь у вихованні дитини, він взагалі зник з їхнього життя і їм про нього нічого не відомо. Згідно з вищевказаним, комісією опікунської ради Виконавчого комітету Перещепинської міської ради умови проживання та перебування батька дитини не обстеженні у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 на території Перещепинської міської ради не проживає і не зареєстрований. Для більш повного і всебічно обґрунтованого рішення суду, Опікунська рада рекомендує витребувати висновок опікунської ради за місцем проживання відповідача ОСОБА_5 Оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази, опікунська рада вважає, що ОСОБА_2 може бути відмовлено в разі, якщо відповідач - ОСОБА_5 надасть докази про те, що він займається вихованням свого сина, піклується про нього і взагалі цікавиться життям свого сина. На сьогоднішній день таких доказів опікунською радою не виявлено /а.с.47/.

При вирішенні спору суд виходить з таких норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено нормами ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.12 Закону України Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

В постанові № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 р.), а саме в пункті 15 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. В пункті 16 даної постанови зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Оскільки в судовому засіданні, з урахуванням наданого суду висновку органу опіки та піклування, встановлено факт того, що відповідач, маючи можливість приймати участь у вихованні дитини, не виконує своїх батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, оскільки це повністю відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

З урахуванням наданого висновку органу опіки та піклування, а також враховуючи те, що відповідач, знаючи про слухання справи у суді в судове засідання не з'явився, чим на думку суду, підтвердив байдужість до подальшої долі його дитини, визнав своє ухилення від виконання батьківських обов`язків з виховання дитини, суд приходить до висновку, що аргументи позивача в цій частині позову обґрунтовані підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Також, враховуючи те, що невиконанням своїх батьківських обов`язків відповідач порушує права дитини та позивача, яка, як мати, захищає права та інтереси дитини при зверненні до суду, суд приходить до висновку про порушення бездіяльністю відповідача прав та інтересів позивача та дитини, внаслідок чого підстави, наведені позивачем в якості підстав для звернення з позовом обґрунтовані та необхідно позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, оскільки це повністю відповідає інтересам дитини.

Крім того, за ч.2, 3 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи те, що вимог про стягнення аліментів заявлено не було, суд вважає за необхідне вирішити таке питання з власної ініціативи, відповідно до положень СК України.

Так, згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З урахуванням постановлення судом рішення про позбавлення батьківських прав та того, що станом на день розгляду справи дитина, яка не досягла повноліття проживає разом з матір'ю, яка є позивачем та знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги в утриманні дитини не надає, суд приходить до висновку, що не надаючи матеріальну допомогу в утриманні дитини відповідач порушує як інтереси дитини, так і інтереси позивача, яка опікується дитиною і з відповідача належить стягнути на користь позивача аліменти на утримання дитини.

При визначенні виду та розміру аліментів, які необхідно встановити до стягнення суд виходить з того, що позивач не заперечила в судовому засіданні проти визначення розміру аліментів в частці від заробітку, матеріали справи не містять доказів на підтвердження негативного стану здоров`я дитини та не містять доказів наявності у власності дитини нерухомого майна. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження перебування на утриманні відповідача інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, негативного стану здоров`я, що свідчить про наявність можливості сплачувати аліменти на утримання дитини, водночас не містять матеріали справи і доказів на підтвердження наявності у власності відповідача рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

З огляду на викладені вище норми законодавства та обставини, встановлені в судовому засіданні суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини повинні бути стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом, а саме - з 06 жовтня 2017 року.

Інших даних про матеріальний стан платника аліментів, а також стан здоров'я дитини і інших обставин, що враховуються при визначенні судом розміру аліментів, суду не надано, що не позбавляє в майбутньому позивача чи відповідача звертатися до суду з позовом про зміну розміру аліментів.

При цьому, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, враховуючи сплату позивачем при зверненні з позовом судового збору в сумі 640,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4; зареєстрований: АДРЕСА_3), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Перещепинської міської ради (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченко, 43; ЄДРПОУ04338463), Служба у справах дітей Новомосковської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Шевченка, 7, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область; ЄДРПОУ 34550137), Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Голубівської сільської ради (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 20, с. Голубівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область; ЄДРПОУ 04340402) - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 батьківських прав щодо дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 жовтня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя Д.О. Парфьонов