Рішення

від 15.06.2018 по справі 297/1067/18

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/1067/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого Ільтьо І. І.,

при секретарі - Куні О. І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, треті особи: радгосп-завод Мужіївський та виконавчий комітет Мужіївської сільської ради про зобов'язання припинити право постійного землекористування земельною ділянкою площею 1,7815 га та зобов'язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, треті особи без самостійних вимог: радгосп-завод Мужіївський та виконавчий комітет Мужіївської сільської ради з вимогою зобов'язати відповідача припинити права постійного землекористування земельною ділянкою 1,7815 га та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Мужіївської сільської ради.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що на теперішній час, після розробки проекту землеустрою, розробленого на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 16 липня 2015 року № 535-с/г , щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,7815 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0050 в адміністративних межах Мужіївської сільської ради Берегівського району, має неправомірні перешкоди з боку відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо проходження процедури набуття права власності на вказану земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, однак останні подав до суду заяву, згідно якої просить розглянути справи без їх участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому просив задовольнити позов гр. ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, треті особи: радгосп-завод Мужіївський , виконавчий комітет Мужіївської сільської ради про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області припинити право постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії у повному обсязі.

Радгосп-заводом Мужіївський , як третьою особою, до початку розгляду справи по суті, також надано відзив, у якому було підтримано позовні вимоги позивача та зазначено, що радгосп-завод не заперечує проти припинення права постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою та передачі її до земель запасу, так як раніше підприємство вже зверталося до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із заявою про припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 9,9083 га, в тому числі земельною ділянкою площею 1,7815 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0050, яка вже сформована та внесена до Державного земельного кадастру України.

Мужіївською сільською радою, як третьою особою, було також надано заяву з якої вбачається, що вона не заперечує проти позовних вимог позивача та відповідно про припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 9,9083 га, в тому числі земельною ділянкою площею 1,7815 га кадастровий номер 2120486400:02:000:0050 та передачі її до земель запасу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступних обставин.

Наказом Мінагрополітики України № 239 від 27.04.12 р. (із змінами) прийнято рішення про припинення виробничої діяльності державного підприємства радгоспу-заводу Мужіївський шляхом ліквідації. З моменту прийняття рішення про ліквідацію підприємство набуває спеціального статусу, про що вносяться дані до Єдиного державного реєстру.

В межах Мужіївської сільської ради за радгоспом-заводом Мужіївський у відповідності до Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990 із змінами та доповненнями) було зареєстровано право постійного користування земельними ділянками згідно Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ЗК № 001399 від 28 квітня 2000 року з цільовим призначенням : для сільськогосподарського використання .

Місце розташування вищевказаної земельної ділянки за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства не суперечить містобудівній та земельній документації села Мужієво, ситуаційний план з нанесенням розташування земельної ділянки позивача ОСОБА_1 погоджено управлінням Держгеокадастру у Берегівському районі Закарпатської області та Мужіївською сільською радою .

06 липня 2015 року позивач подав до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Мужіївської сільської ради Берегівського району. До клопотання було надані : погоджений управлінням Держгеокадастру у Берегівському районі Закарпатської області та Мужіївською сільською радою ситуаційний план з нанесенням розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_1; копія паспорту та картки фізичної особи-платника податків.

Отже, на момент розгляду ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області клопотання від позивача з необхідними додатками Мужіївською сільською радою та Берегівським районним відділом Держгеокадастру у Закарпатській області було погоджено місце розташування ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідно до вимог Генерального плану села, схем землеустрою населеного пункту.

Згідно п.б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Водночас змістом ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можуть бути виключно передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України обставини, перелік яких є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 802/193/17-а від 24 травня 2017 року.

Судом встановлено, що позивач надав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вичерпний перелік документів у відповідності до частини шостої статті 118 ЗК України.

Судом з'ясовано, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 16 липня 2015 року № 535-с/г позивачу ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Державним підприємством Центр державного земельного кадастру Закарпатської регіональної філії в липні 2015 року був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Управлінням Держгеокадастру у Берегівському районі Закарпатської області 15 вересня 2015 року було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Мужіївської сільської ради , про що свідчить висновок № 751. 19 вересня 2015 року була проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 1,7815 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0050 для ведення особистого селянського господарства, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2015 року № 2101063772015 .

Судом надана оцінку наступним обставинам, що 29 вересня 2015 року позивачем було подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на затвердження Проекту землеустрою щодо відведення у власність вище зазначеної земельної ділянки., 09 жовтня 2015 року ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області листом ДС-31-7-0.6-5671/21-15 відмовило позивачу в затверджені проекту землеустрою.

Суд бере до уваги той факт, що Мінагрополітики України неодноразово в своїх листах від 28.02.17 р. № 37-27-15/5439 , від 07.04.17 р. № 37-27-15/9457 надаючи інформацію на запити повідомило, що в зв'язку з тим що процедура припинення радгоспу-заводу Мужіївський відбувається шляхом ліквідації, то ліквідаційна комісія (голова ліквідаційної комісії) може прийняти рішення про добровільну відмову від права користування земельними ділянками підприємства що ліквідується без додаткового погодження з органом управління.

В межах правової позиції Мінагрополітики України , яка викладена у названих вище листах від 28.02.17 р. № 37-27-15/5439 , від 07.04.17 р. № 37-27-15/9457 голова комісії з ліквідації радгоспу-заводу Мужіївський 25 вересня 2017 року листом № 25-09-2 звернувся до Головного управлінню Держгеокадастру України в Закарпатській області припинити право постійного користування земельних ділянок радгоспу - заводу загальною площею 9,9083 га в адміністративних межах Мужіївської сільської ради Берегівського району та передачі їх до земель запасу, а саме: земельну ділянку площею 1,7814 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0045; земельну ділянку площею 1,7815 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0046; земельну ділянку площею 1,7815 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0047; земельну ділянку площею 1,7815 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0048; земельну ділянку площею 1,0009 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0049; земельну ділянку площею 1,7815 га кадастровим номером НОМЕР_1 02:000:0050.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, чинним законодавством передбачено імперативне ні чим не обмежене право землекористувача відмовитись від землекористування і встановлено лише необхідність наявності волевиявлення землекористувача, тобто його заяви, та обов'язковість прийняття власником та/або уповноваженими ним органами відповідного рішення з цього питання та не передбачено в якості підстави відмови у оформленні відмови від користування земельними ділянками з будь-яких інших причин (підстав), оскільки право користування земельною ділянкою є добровільним правом і відмова від нього необумовлена наявністю на це згоди власника земельної ділянки.

Пунктом є-1 ст.15-1 Земельного кодексу України визначено, що до повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого господарського суду України від 09 лютого 2016 року у справі № 923/1577/15. Вищий господарський суд України у названій справі констатував, що чинним законодавством передбачено імперативне ні чим не обмежене право землекористувача відмовитись від землекористування і встановлено лише необхідність наявності волевиявлення землекористувача, тобто його заяви, та взагалі не передбачено можливості відмови у такому оформленні з будь-яких інших причин (підстав), оскільки право користування земельною ділянкою є добровільним правом і відмова від нього необумовлена наявністю на це згоди землевласника земельної ділянки.

Спираючись на матеріали справи, оцінюючи докази у їх сукупності, та зважаючи на судову практику в аналогічних судових спорах, суд виходить із того, що хоча добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є першою необхідною умовою припинення права користування земельною ділянкою, утім названа умова обумовлює та породжує, відповідно до вимог ч. 4 ст. 142 ЗК України, юридичний обов'язок власника земельної ділянки щодо прийняття рішення про припинення права землекористування та відповідно публічне-правове зобов'язання повідомити орган державної реєстрації про дане рішення. Суд виходить із того, відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 142 ЗК України, початок процедури припинення права користування земельною ділянкою хоча і не завершується заявою землекористувача про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, утім породжує юридичний обов'язок власника земельної ділянки щодо прийняття рішення про припинення права землекористування та відповідно публічне-правове зобов'язання повідомити орган державної реєстрації про дане рішення.

При прийнятті рішення суд бере до уваги наступні обставини, які мають значення для правильного рішення у справі, що листом Берегівського відділення Виноградівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 02.05.2018 року № 869/07-03 засвідчено, що радгосп-завод Мужіївський перебуває у стані припинення і протягом 2013-2017 року не сплачував Земельний податок з юридичних осіб , у зв'язку із несплатою з 2013 року радгоспом-заводом Мужіївський земельного податку 21 вересня 2017 року Мужіївська сільська рада листом № 330 звернулася до голови ліквідаційної комісії з вимогою припинити право постійного користування сформованими земельними ділянками радгоспу-заводу, які за погодженням з місцевою громадою , органами виконавчої влади сформовані та внесені в базу Державного земельного кадастру України та згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-2101063772015 від 19.09.2015 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок управлінням Держгеокадастру у Берегівському районі 19 вересня 2015 року на території Мужіївської сільської ради за межами населеного пункту Берегівського району зареєстровано земельну ділянку площею 1,7815 га з кадастровим номером 212486400:02:000:0050 для ведення особистого селянського господарства.

Водночас суд при прийнятті рішення не залишає поза увагою оцінку ту обставину, що 25 вересня 2017 року голова комісії з ліквідації радгоспу-заводу Мужіївський листом від 25.09.2017 за № 25-09-2 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області припинити право постійного землекористування земельною ділянкою площею 1,7815 га з кадастровим номером НОМЕР_1 02:000:0050.

Таким чином, як зазначено вище, після звернення позивача до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області як до власника земельної ділянки з письмовою заявою про добровільну відмову від права постійного користування землею у останньої виник як юридичний обов'язок прийняти рішення про припинення зазначеного права так і юридичних обов'язок внести необхідні зміни в обліку земель. Однак, не виконавши свої юридичні обов'язки щодо вирішення, в законному порядку, питання про добровільну відмову позивача від права постійного користування земельними ділянками, та відповідно юридичні обов'язки щодо внесення необхідних змін в обліку землі, відповідач діяв в порушення приписів чинного земельного законодавства порушив права позивача, як землекористувача, на відмову від землекористування.

Суд при винесенні рішення також бере до уваги зміст Постанови КМУ № 413 від 7 червня 2017 р. Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , та виходить із того, що сфера дії даної Постанови КМУ, як підзаконного нормативного акту , в даному випадку не розповсюджується на питання регулювання відносини між радгоспом-заводом та ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, в зв'язку з тим, що самою ж постановою визначено, що у разі надання дозволів на розроблення документації із землеустрою територіальними органами Держгеокадастру до набрання чинності цією Стратегією затвердження такої документації та передача земельних ділянок у власність здійснюється без урахування вимог абзаців другого - сьомого цього розділу. Крім того, вимога приймати рішення про припинення права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій, за погодженням з Кабінетом Міністрів України застосовується територіальними органами Держгеокадастру виключно під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренда, емфітевзис) .

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 158 Земельного кодексу України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Відповідно до принципів, закріплених ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд та на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З урахуванням вищевикладеного, наявність добровільної заяви землекористувача та наявність підстав для визнання припиненим права постійного користування земельними ділянками радгоспу-заводу Мужіївський земельними ділянками, які зареєстровані на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ЗК № 001399 від 28 квітня 2000 року, є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із п.7 Постанови Пленуму ВСС України за №3 від 01.03.2013р. Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Аналогічне положення міститься і у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 р. N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ .

Керуючись ст.ст. 15,116, 118, 121, 122,141,142, 158 Земельного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 77-82, 259, 263, 264-265, 268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області припинити право постійного землекористування земельною ділянкою площею 1,7815 га з кадастровим номером 2120486400:02:000:0050 радгоспу-заводу Мужіївський код ЄДРПОУ 00412240 в адміністративних межах Мужіївської сільської ради Берегівського району.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,7815 га кадастровий номер 2120486400:02:000:0050 на території Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області за межами населеного пункту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Берегівський районний суд) до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя ОСОБА_4.